2030 рік. “Л/ДНР”  увійшли до складу Російської Федерації та утворили Донбаську область, відхопивши частину території Ростова. Завдяки притоку іноземного капіталу знову працюють шахти, фабрики й заводи. Відроджується стаханівський рух, професії шахтаря й металурга – одні з найпрестижніших. Вугілля й метал Донбасу купують по всьому світу, а Донецьк та Луганськ стали діловими центрами не лише Східної Європи, але й Південно-Західної Азії. Хоча ні: вони перетворилися на світові столиці! В ці міста мріють перебратися не лише жителі Волгограда чи Запоріжжя, але й мешканці Києва та Москви, Лондона та Нью-Йорка. Врешті, народ Донбасу показав київській хунті, як треба працювати! І не важливо якою мовою, головне, аби офіційною була російська.

Це не переосмислення Нью-Васюків Ільфа і Петрова. Щойно ви прочитали вільний переказ доктрини “Рускій Донбас”, яку наприкінці січня презентували в Донецьку.

Вчора в Донецьку відбувся форум, на якому одіозна рашотудистка Маргаріта Симоньян закликала “Росію матушку” забрати “Донбас домой”, а деякі академіки російської академії наук заявили, що Донбас є найросійськішою частиною “русскага міра”.

Поки можна лише здогадуватись, які секретні смисли цього форуму – чи то Путіну треба було чимсь перебити картини свого палацу в Геленджику, чи то Владислав Сурков вирішив показати Дмитру Козаку, що “Новоросія” – це таки його кейс і лише  він вміє правильно в неї гратися, а то вже всі й забувати почали, як звуть тих донецько-луганських ватажків сепаратистів.

А це “вєлічайші постаті”, чий масштаб вимірюється новинами про 69 вкручених лампочок у ліхтарі.

Це влада, яка ділить два мішки картоплі під час засідання “кабінету міністрів”? Або влаштовує скандал через ціни на курячі тельбухи. “Дарує” на Новий рік ліфти, які працюватимуть цілодобово. І най улюбленіше: презентує дитячим садочкам кухонні вінчики й робить з цього новини. Ще раз: кухонні вінчики, ціною в 40 грн, стали інформаційним приводом для “молодих республік”!

І ці люди зібралися когось від когось рятувати й звільняти, а потім притуляти до русскага міра.

На допомогу їм кинули московську важку артилерію: на дводенний форум до  Донецька прибули телеведучий Роман Бабаян, його колега Тигран Кеосаян та головна редакторка телеканалу “Russia today” Маргарита Симоньян. Асистувати їм, окрім лідерів «Л/ДНР», мали двоє депутатів Держдуми: Андрєй Козенко та Казбєк Тайсаєв.

І ось ці діячі 2 дні й продавали людям, закритим в ОРДО, де навіть коронавірус коронавірусом не називають, що  народ Донбасу справді існує, має давню історію й заслуговує на своє місце в Росії. Можливо навіть претендує стати суб’єктом федерації. Або областю. Щонайменше може співпрацювати з РФ. Якщо що – й самі можуть вижити, а Росія ще прийде з пропозиціями попрацювати разом.

“Донбасс всегда был русским и снутри и снаружи – в составе Российской империи, советского государства. В годы великой отечественной войны на передовой промышленного развития жители Донецкого края были носителями русской культуры. И наша доктрина выступает как свод неоспоримых доказательств”, – заявив ватажок “ДНР” Денис Пушилін.

Розробку концепції “народу Донбасу”, якщо це можна так назвати, анонсували ще наприкінці минулого року – 14 грудня. Зробив це якраз ставленик Владислава Суркова Пушилін. Працювали над документом, і це не жарт, вчені “ДНР” спільно  з місцевими активістами та “владою”. За півтора місяця написали аж три сторінки, аби описати майбутнє сепаратистів. І ще сорок сім сторінок, аби аргументувати російський міф про окремий “народ Донбаса”.

На виході “концепція”  радше нагадує реферат студента 3 курсу, який навчався у Євгенії Більченко (скандальної викладачки культурології університету Драгоманова) і увєровал в американські колонії та російську цивілізацію у вакуумі.

Отож, з нової доктрини випливає, що місія Донбасу в цьому страшному світі рептилоїдів – бути оплотом для “освобождения Украины от национализма и агресивной русофобии”. Знайшлося й місце для затишного лампового шовінізму: “вчені ДНР” усі народи, які колись жили на території Донецької та Луганської областей (тих же скіфів, греків, булгар, аланів, печенігів), записали в  “рускій народ”. Щобільше: “науковці ДНР” переконані, що “рускій народ” (або “руская нация” – автори ставлять знак рівності між цими поняттями) – це суперетнос. А об’єднувати його має право лише одна держава: Росія. Відтак, всі території, де проживає “рускій народ”, належать Росії. І якщо раптом якась частина суші досі не у складі РФ – це виключно через непорозуміння й помилки історії, які мають бути виправлені.

Якщо ж спробувати прочитати цю “працю”, то можна з’ясувати кілька речей про народ Донбасу. Наприклад, його історія, за версією”вчених ДНР”, починається десь у 9 ст. до нашої ери. Має цей «народ» і свою альтернативу метричній системі: наприклад, відстані вони міряють у верстах (приблизно 1,06 км). Звісно ж, люди Донбасу мають свою унікальну культуру й традиції. Щоправда, ґрунтуються вони чомусь виключно на російській мові та культурі. І чим культура “народу Донбасу” відрізняється від культури “народу Брянська” чи “народу Курська” – не пояснюють. Так само немає відповіді й на питання, що ж посварило братні народи “молодих республік” і чому “ДНР” та “ЛНР” існують окремо одна від одної й досі не змогли об’єднатися у наддержавне утворення. Наприклад, у першу Донбаську Конфедерацію.

“… Все жители Донбаса, какой бы национальности они ни были бы, одинаково русские”, – запевняє нас Пушилін.

Тож маємо ще один шанс переконатися, що там, де активно поширена російська мова і культура – буде Росія. Або її погана копія. Якщо треба – разом із бурятськими танкістами, десантом з Пскова і спецназом з Тольятті. Здається, “вчені” самі не усвідомили, наскільки добре вони проілюстрували концепт путінського “рускага міра”.

Більш цікавим є сім пунктів, які для себе декларують псевдореспубліки. Наприклад, вони хочуть зупинити війну, але не зрозуміло як: силою, переговорами, капітуляцією? І яку роль у цьому відіграють російські війська? Ще один пункт: закріплення основ демократії й правової держави, а також правозахисна підтримка росіян в Україні. Закріплювати основи й займатися правозахистом, певно, будуть в тюрмі “Ізоляція” чи їм подібних. Але спершу обов’язково має бути суд, бо без нього правової держави не існує. Бажано з вироком за державну зраду чи шпигунство. В планах у бойовиків економічна співпраця й інтеграція з Росією.

Про те, що інтеграція українських заводів з окупованих територій силами Сергія Курченка до Росії почалася давно – їх ще кілька років тому вивезли – ніхто не згадує.

Попри це, російські псевдореспубліки не розгубили самовпевненості. Хіба апетити стали менші: якщо раніше вони обіцяли захопити Київ, то тепер вирішили обмежитися лише Луганською й Донецькою областями. Щоправда, “науковці ДНР” забули ви писати, як саме вони братимуть під свій контроль частину території України. І за чиєї допомоги. (В суді б знадобилось.)

Власне те, що доктрина покликана закріпити міф про “Рускій Донбас”, який російська пропаганда створювала роками, сумніву не викликає.

Інша річ – яка мета цього. І хоча речник Путіна Пєсков заявив, що ніколи про приєднання Донбасу до Росії не йшлося, і Симоньян може говорити, що хоче, бойовики нічого самі не роблять.

Форум пройшов акурат в ті ж дні, що зустріч радників Нормандської групи. І це схоже на спробу штучно перехопити ініціативу на тлі того, що українська делегація вочевидь поставила за мету тримати процес переговорів у стадії болота.