Думки
Газовий тариф. Скільки буде коштувати українцям опалювальний сезон?
Мацегора Катерина Журналіст
Скасування урядом обмеження на комунальні тарифи викликала в експертних колах деякі побоювання. Одне з них пов'язано із підвищенням ціни на послуги ЖКГ для населення під час проходження осінньо-зимового опалювального сезону на 10-15%. #Букви розбиралися у ситуації детальніше.
Понеділок, 25 листопада 2019, 16:55

Йдеться про постанову № 560, прийняту Кабінетом Міністрів Володимира Гройсмана 26 червня 2019 року. Нею встановлювалися граничні тарифи на опалення та гаряче водопостачання в Києві, а також містах обласного значення на рівні 1400 грн за Гкал (з ПДВ і за наявності приладів обліку), на гаряче водопостачання – 83,66 грн за кубометр при підключенні сушарки для рушників і 75,74 грн – без неї.

У Міністерстві енергетики та навколишнього середовища такий крок назвали “заходом для стабільного проходження зими”. У відомстві стверджують, що скасування постанови “усуває загрозу відключення міст від газу через економічно необґрунтовані ставки тарифів”, нагадуючи про те, що середньозважений тариф в Україні на теплову енергію станом на 1 травня 2019 року становив 1807 грн за 1 Гкал. Іншими словами, введення більш низького тарифу відповідно до постанови № 560 могло б спричинити додаткові витрати місцевих бюджетів під час проходження опалювального сезону 2019/2020 року. Йдеться про суму близько 7 млрд грн.

Антимонопольний комітет України підтвердив, що більшість міст не змогли б компенсувати різницю, що перевищує 1400 грн за Гкал, з місцевих бюджетів, і що дія постанови призвела б до повного припинення надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню.

«Вартість на виході відрізняється вдвічі»

Із проханням скасувати постанову № 560 до Прем’єр-міністра Олексія Гончарука звернулася Асоціація міст України. У структурі апелювали до порушення норм 142 статті Конституції, яка передбачає зобов’язання держави забезпечити компенсацію витрат органів місцевого самоврядування, і статті 15 Закону “Про ціни та ціноутворення”. У Комітеті ВР з питань енергетики та житлово-комунальних послуг вважають за доцільне вжити заходів для того, щоб уряд міг впливати на тарифоутворення в країні. Однак ситуація наразі не отримує широкого розголосу.

Міністр енергетики та навколишнього середовища Олексій Оржель за підсумками прийняття рішення заспокоював громадськість заявою про те, що “вартість газу у 2020 році різко не збільшиться навіть за умови припинення транзиту російського газу через територію України в 2020 році”.

“З 1 січня людям запропонують певну страхову ціну на газ, яку вони зможуть вибрати до кінця опалювального сезону. Вона буде навіть нижчою, ніж ціна на перший квартал 2019 року. Це так званий ринковий інструмент під назвою “контракти на майбутнє”, – говорив він, додаючи, що українці, які застрахують тариф, не будуть переплачувати.

Інший погляд на ситуацію має колишній міністр соціальної політики Андрій Рева. Він розцінює скасування граничних тарифів як “змову між рядом міських голів та урядом”.

“Це означає, що людей будуть грабувати, адже у вартість комунальних послуг записуватимуть всі збитки комунальних підприємств, – заявив він в ефірі одного з телеканалів. – Постанова регулювала граничну ціну на виробництво тепла та гарячої води. Уявіть, ціна на газ та енергію практично однакова по всій країні, але при виробництві тепла вартість на виході відрізняється вдвічі. За однакових умов в одному місті гігакалорія може коштувати 1300 гривень, а в сусідньому – 2300 гривень. 70% вартості житлово-комунальних послуг – це вартість теплової енергії, яку люди споживають, і гарячої води”.

Споживач не впливає на тариф

Своє бачення ситуації окреслив виконавчий директор Асоціації “Енергоефективні міста України” Святослав Павлюк. За його словами, у різних містах залежно від стану газових мереж, їхньої конфігурації, довжини, рівня втрати під час доставки, ефективності котельного обладнання розмір тарифу на тепло відрізняється.

“Якщо у Києві тариф становить близько 1400 грн за Гкал, то в Енергодарі – близько 170 грн. Немає сенсу обмежувати міста в розрахунку. З минулого року право встановлювати тарифи на місцевому рівні передали НКРЕКП”.

Фахівець зазначив, що українці сплачують не тарифи, а рахунки, які складаються з розміру тарифу на газ та обсягів його споживання: “Ніде і ніяк споживач не впливає на тариф. Він буде формуватися або ринком, або зовнішніми чинниками. Споживачеві потрібно займатися станом свого приміщення. Для громадян розмір платежу може зменшитися навіть за умови зростання ціни, якщо вони утеплять свій будинок. Водночас повинен бути механізм оскарження високих тарифів на послуги ЖКГ на рівні споживача”.

За словами Павлюка, встановлення на рівні міста розміру тарифу на тепло і гарячу воду постачальником тепла, затвердження тарифу місцевою радою, громадське обговорення – тривалий процес, який займає близько двох місяців. На рівні НКРЕКП – великих виробників тепла – ще довше.

“Теплокомуненерго банально працюють собі у збиток. З одного боку, нам необхідно дозволити містам автоматично індексувати тариф на тепло на цю складову газу, а з іншого – обмежити, щоб уникнути зловживань на рівні місцевої влади з ціною на газ, за якою його закуповують”.

Павлюк переконаний, що міста повинні займатися своїми теплокомуненерго, шукати можливості модернізації відповідної інфраструктури.

“У містах, які цими питаннями почали займатися у 2007-2009 роках, ситуація нормальна. У Вінниці 40% міського тепла генерується котельнями на місцевому паливі. А в деяких містах газові втрати досягають 25%, і там тарифи перевищують 1400 грн за Гкал через бездіяльність місцевої влади”, – вказує фахівець.

Крапки над «і» розставить січень 2020-го

На сайті для споживачів природного газу 104.ua йдеться про те, що ціна блакитного палива для комерційних споживачів формується на ринку, зважаючи на попит-пропозицію. Для побутових споживачів і релігійних організацій її регулює держава. Ціну газу як товару регулює Кабінет Міністрів. Тарифи на транспортування і розподіл газу встановлює НКРЕКП.

Слід зазначити, що у травні та червні НАК “Нафтогаз України” встановила ціни продажу природного газу на умовах ПСО (термін дії режиму закінчується 31 грудня 2019 року). З 1 січня 2020-го закінчуються спецзобов’язання
“Нафтогазу”, пов’язані із забезпеченням населення газом за цінами, нижчими від ринкових, тобто з 1 січня регульована ціна на газ для населення буде відповідати ціні для українських комерційних споживачів, якщо КМУ не прийме нову постанову. Крім того, починаючи з цієї дати, Україна в рамках меморандуму з Міжнародним валютним фондом взяла на себе зобов’язання здійснити перехід на ринкові ціни на природний газ для всіх споживачів і повністю переорієнтуватися на європейські ціни відповідно до імпортного паритету.

У цьому контексті директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко повідомив #Буквам, що ціна на газ для населення буде зростати в будь-якому разі, з огляду на скасування верхньої межі постановою:  “Наскільки будуть підвищуватися тарифи, важко сказати. Ціна на газ прив’язана зараз до європейського хабу. Якщо в Європі ростимуть ціни на газ, отже, і в нас підвищуватимуться тарифи для промисловості. Все буде залежати від ринкової кон’юнктури, від політики НКРЕКП. Думаю, “Нафтогаз” намагатиметься зробити так, щоб ціни виросли. НКРЕКП намагатиметься стримувати їх якимось чином, тому що підвищення цін – це політичний аспект. Відбуватиметься боротьба між урядом, НКРЕКП і продавцями газу. Це щодо теплової енергії. Ціни можуть зрости в зимовий період і для промисловості, і для населення на 15–20%. Не забувайте, що в України є ще угода з МВФ, – ділиться прогнозом експерт, додаючи, що наразі ніхто не знає, як буде підвищуватися ціна на газ в Україні і як ціни будуть змінюватися на європейському ринку газу. – Це ринок, а ринкові ціни – непрогнозовані”.

Він також припускає, що ціни можуть бути високими з огляду на борги теплокомуненерго перед “Нафтогазом”.

Крім того, на ситуацію в тарифній політиці можуть вплинути можливі домовленості між “Газпромом” і “Нафтогазом” про транзит блакитного палива. За деякими даними, Європейська комісія рекомендувала Україні закуповувати газ безпосередньо в Росії, скоротивши реверсні поставки. Йдеться про обсяг близько 15 млрд кубометрів на рік. 10-річний контракт між Україною та Росією про постачання і транзит газу закінчується 31 грудня 2019 року. Виконавчий директор НАК “Нафтогаз” Юрій Вітренко 18 листопада заявив про те, що компанія по факсу отримала офіційну пропозицію російського газового монополіста і “налаштована діяти в інтересах України”. У пропозиції “Газпрому”, надісланій 8 жовтня “Нафтогазу”, Міненерго та голові Єврокомісії Марошу Шефчовічу, йдеться про продовження терміну дії чинного контракту або укладення нового транзитного договору строком на рік за умови “відмови обох сторін від взаємних претензій в міжнародному арбітражі і припинення всіх судових розглядів”. Нова тристороння зустріч України, Росії та Єврокомісії з питання транзиту газу через Україну має відбутися після 25 листопада.

У разі припинення транзиту російського газу через територію України з’являться ризик зниження тиску в транзитній трубі і зростання витрат оператора ГТС на прокачування в реверсному режимі газу споживачам. Слід зазначити, що в цьому році ситуація із запасами газу в українських ПГС оптимістична. Вони досягли до початку опалювального сезону рекордних 21,7 млрд кубічних метрів. Відповідно до прогнозу “Нафтогазу”, загальний обсяг запасу, включно з імпортом, дозволить Україні стабільно пройти осінньо-зимовий опалювальний сезон 2019/2020.

Фінансовий аналітик Олексій Кущ вважає, що наразі економічно обґрунтованих чинників підвищення тарифів немає.

“Нам говорили раніше, що потрібно закладати український газ у собівартість тарифу за високою ціною, тому що це ринковий підхід. Так ось, якщо застосувати навіть зараз абсолютно ринковий підхід, то тарифи на тепло й гарячу воду повинні були знизитися як мінімум на 50%. Замість цього є ризик підвищення тарифів до 20% в середині опалювального сезону (січень-лютий). Глобальні фактори впливають на те, що тарифи необхідно знизити, а скасування постанови № 560 свідчить про те, що тарифи будуть, найімовірніше, рости. Прирівнювання тарифів для населення до промислових буде останнім завершальним акордом – як вишенька на торті, – розповідає Кущ. – Це свідчить про те, що тут працюють зовсім інші мотиви у людей, які приймають рішення. НАК “Нафтогаз” хоче заробити надприбутки на продажу дорогого газу в зимовий період, заробити маржу на населенні та на підприємствах теплокомуненерго, які повинні будуть підвищувати тарифи. У цьому вся суть”.

На ситуацію, що склалася, він дивиться з огляду на системну державну політику і нагадує, що ціну на газ в Європі було знижено до рекордних за 12 років показників.

“Імпортний газ, який закуповували українські промислові підприємства, коштував уже дешевше, ніж населення його купувало. “Нафтогаз” за допомогою кредитних коштів випуску єврооблігацій влітку цього року закупив дешевий єврогаз за історично дешевою ціною і сформував свої підземні сховища в розмірі 21 млрд кубічних метрів”, – резюмував Кущ.

Незалежно від того, наскільки холодною буде зима 2019-2020 років, чи буде продовжено транзитний газовий контракт з Росією, чи подорожчає ціна на блакитне паливо в Європі, українцям слід готуватися до поступального зростання тарифів на житлово-комунальні послуги.

Опитані #Буквами експерти вважають, що в даному випадку йдеться про підвищення на 10–20%.

Тим часом Кабінет Міністрів готується запропонувати споживачам страхову ціну на газ, яка становитиме близько 7 тис. грн за тисячу кубометрів (з ПДВ, але без врахування витрат на транспортування) з 1 січня 2020 року, щоб уникнути різкого зростання тарифів узимку.

Теги: Кабмін, ціна на газ

Межа у Telegram

Підписатись