Усе через те, що більшість знайдених археологами поховань фараонів були розграбовані злодіями ще в добу Античності, а в гробниці Тутанхамона вціліла значна кількість коштовностей: посмертна маска правителя, колісниці, золоті прикраси, статуї вартових, тварин, зброя тощо. Загалом у похованні фараона було виявлено понад 5000 артефактів.
Частина артефактів з гробниці Тутанхамона. Фото: Гаррі Бертона.
Жодна інша з відомих археологам єгипетських гробниць не дійшла до нашого часу у настільки гарному стані, як поховання Тутанхамона. Варто зауважити, що до місця спочинку цього фараона грабіжники вдиралися двічі ще за часів Античності, але їм не вдалося вкрасти багато коштовностей. Науковці вважають, що головною здобиччю злодіїв стала косметика та ефірні олії. З огляду на те, що термін придатності цих продуктів швидко спливав, крадії мали навідатися по них до усипальниці фараона невдовзі після його поховання.
Місцеперебування гробниці Тутанхамона було втрачено трохи менше, ніж за два століття після його смерті. Про це свідчить той факт, що будівельники гробниці Рамзеса VI, який правив у 1145-1137 рр. до н.е., будували свої тимчасові житла прямо над входом до гробниці Тутанхамона.
Лише наприкінці ХІХ-на початку XX ст. почалися систематичні дослідження Долини царів. Саме в той час археолог Говард Картер активно працював у регіоні. В листопаді 1922 року учасники його експедиції після довгих пошуків гробниці Тутанхамона нарешті знайшли її: один з робітників Картера розкопав сходи, які вели донизу, до усипальниці. Протягом наступних днів археологи продовжували роботу з розчистки східців, поки вони не побачили стіну, на якій збереглися королівські печатки. Це був вхід до гробниці.
26 листопада було відкрито “передню кімнату” (Antechamber) гробниці. У цьому приміщенні містилася значна кількість артефактів, які необхідно було вивезти з гробниці перед тим, як відчиняти погребальну камеру, у якій містився саркофаг з мумією Тутанхамона. Туди дослідники потрапили в лютому 1923 р.
Фото: план гробниці Тутанхамона. На плані зображено 5 приміщень: коридор, “передню кімнату”, комору, поховальну камеру та скарбницю.
Тутанхамон на троні
Тутанхамон почав правити у віці дев’яти років. Спершу може видатися вкрай дивним, що дитина, яка б в сучасному світі ходила до третього класу, правила б цілою державою. Проте у цьому не було нічого унікального. Протягом усієї історії було зафіксовано низку випадків, коли діти отримували в спадок від батьків монарший титул. Так, наприклад, останній імператор династії Цинь у Китаї Пу Ї став очільником держави у віці двох років (1908), а коли йому вже було шість років (1912), його змусили зректися престолу.
Щоправда, повноправними правителями такі державці не вважалися до досягнення повноліття. До цього часу фактичне управління державою відбувалося під керівництвом регента (тимчасовий правитель держави, який виконує функції монарха в разі недієздатності останнього, – прим. авт.). Так було й у випадку Тутанхамона. Реальну владу в період дитинства цього фараона мали двоє “радників”: старий чиновник Ай та високопоставлений військовий Хоремхеб.
Ці двоє осіб здійснювали “відкат” релігійної реформи, яку свого часу провів батько Тутанхамона Ехнатон (він же Аменхотеп IV). В результаті реформи головним богом Єгипту було проголошено Атона (замість Амона, культ якого сповідували протягом багатьох століть), а земним втіленням нового божества відтепер вважався сам Ехнатон.
Зображення фараона-реформатора Енхатона (Джерело: https://www.britannica.com/biography/Akhenaten)
Така реформа не отримала значної підтримки серед духовенства та чиновників, тож після смерті Ехнатона було розпочато процес згортання всіх запроваджених змін. Скасування таких реформ було можливим через те, що в дитячому віці Тутанхамон не мав реальної влади, а двоє регентів-радників фактично займалися всіма державними справами.
Смерть Тутанхамона
Археолог Говард Картер досліджує саркофаг Тутанхамона. Фото Гаррі Бертона.
Протягом багатьох років в наукових колах точилися дискусії стосовно причини смерті молодого правителя. Серед можливих варіантів називалися: зараження крові після перелому ноги, малярія, хвороби кісток. Деякі вчені навіть розглядали можливість вбивства Тутанхамона. Так, наприклад, єгиптолог Боб Браєр у 1968 році припустив, що загинути молодий правитель міг внаслідок потужного удару в голову. Цей висновок базувався на результатах аналізу рентгенівських знімків мумії. Проте далеко не всі науковці погодилися з такою гіпотезою.
У 2003 році дослідникам вдалося спростувати це припущення. Автори статті “The Skull and Cervical Spine Radiographs of Tutankhamen: A Critical Appraisal” докладно дослідили мумію за допомогою рентгенограми. Науковці прийшли до висновку, що пошкодження черепа Тутанхамон отримав вже після смерті. Можливо, це сталося у 1925 році, коли проводився розтин мумії.
За сім років по тому, у 2010 р., іншою групою вчених було проведено дослідження, яке показало, що причиною смерті фараона могла стати сукупність кількох хвороб: малярії та хвороби Келлера II типу. Це захворювання, наслідком якого стає некроз кістки плесна.
Разом з тим, деякі вчені припускають і можливість наявності у Тутанхамона спадкових захворювань крові, проте справжня причина ранньої смерті фараона достеменно не з’ясована і досі, а дискусії з цього приводу наукових колах тривають.
Прокляття давніх правителів
Якщо й не всі читачі цієї статті, то бодай переважна їх більшість чула про “прокляття Тутанхамона”, яке начебто спричинило низку смертей після відкриття усипальниці цього правителя.
Лорд Джордж Карнарвон, який фінансував розкопки Говарда Картера у Долині царів, помер за чотири місяці після того, як зайшов до гробниці Тутанхамона. До цього призвело зараження крові, яке Карнарвон отримав після укусу москіта. Сам Говард Картер помер від лімфоми Ходжкіна у 1939 році через 16 років після ексгумації тіла фараона.
Скептики кажуть, що з майже шести десятків осіб, які були присутні при відкритті саркофага, протягом наступного десятиліття померло восьмеро. В середньому учасники експедиції прожили по 23 роки після відкриття гробниці, що стає вагомим джерелом сумнівів для тих, хто скептично ставиться до “прокляття фараонів”.
Інший випадок “прокляття правителя” було зафіксовано у Польщі, де у 1970-х роках археологи відкрили поховання Великого князя Литовського та короля Польщі Казимира IV Ягеллончика, який помер у 1492 році.
Портрет Казимира IV Ягеллончика (1427-1492 рр.), написаний у XVII ст.
За тиждень після відкриття гробниці четверо з дванадцяти учасників експедиції померли. Ще шестеро померли згодом. З тих двох, хто вижив, один мав серйозні проблеми зі здоров’ям до кінця життя. Проте в цій ситуації науковці знайшли раціональне пояснення: річ у тому, що на дерев’яному саркофазі короля почав розмножуватися гриб Aspergilus Flavus. Грибок, який виробляє афлотоксин, що може бути небезпечним для людей, якщо його вдихнути. Так і сталося, коли археологи зайшли до приміщення, де містився саркофаг Казимира IV.
У підсумку можна сказати, що відкриття гробниці Тутанхамона стало одним з найвизначніших відкриттів у світовій археології, попри те, що сам фараон правив недовго та і практично весь термін перебування на троні його діяльність контролювали впливові радники-регенти.
Тутанхамон став одним з найвідоміших правителів Єгипту завдяки відкриттю Говарда Картера, оскільки за життя він не встиг здійснити таких звершень, як скажімо фараон-воїн Рамзес II – він протягом свого 67-річного (!) правління встиг провести низку успішний воєнних кампаній, і зробити значний внесок у розвиток єгипетської архітектури.