У п’ятницю увечері Кабмін звільнив  керівників митної та податкової служб Максима Нефьодова і Сергія Верланова. Причиною їх звільнення фактично стала заява звільненого міністра фінансів Ігоря Уманського, що Україна щомісяця недоотримує в бюджет 5 мільярдів через “скрутки”.

Місяць тому Уманський про це сказав прем’єр-міністру, і міністра фінансів відправили у відставку. Верланов подав на нього заяву до правоохоронних органів про неправдиве повідомлення про злочин.

Але коли заяву ексголови Мінфіну про «скрутки» підняла на стяг Юлія Тимошенко, Андрій Єрмак раптом покликав Уманського до себе радником, а «Батьківщині» надали можливість створити ТСК в Раді щодо розслідування оборудок.

Як знайти логіку в тому, щоб спершу звільнити міністра, потім взяти його радником і звільнити тих, кого він просив, збагнути важко.

Версія 1 – погасити корупційний скандал.

Версія 2 – під шумок влаштувати переділ і дозволити повернутися  тим, хто і раніше тримав на митниці все «на контролі».

Але особливо макабрично новина про звільнення Нефьодова виглядає на тлі  того, що на посаду заступника міністра фінансів подався такий старий перевірений кадр, як Василь Цушко.

Якщо в Офісі президента не знають, хто цей чоловік, то журналісти можуть нагадати.

Цушко в політиці майже весь час незалежності. Спочатку з СПУ Олександра Мороза як депутат, потім як міністр внутрішніх справ в уряді Віктора Януковича, де він змінив норовливого Юрія Луценка.

24 травня 2007. Погода тепла й сонячна. Кияни готуються святкувати день Києва, а журналісти чекають на ледь чи не введення в столицю військ і надзвичайного стану.

Президент Віктор Ющенко і коаліція комуністів, регіоналів і соціалістів зійшлися у вирішальній битві. Президент ініціює дострокові вибори парламенту, але його рішення блокуються через Конституційний суд. Ющенко вимагає розслідувати дії суддів у генпрокуратури, але генпрокурор Святослав Піскун не квапиться  цим займатися. Тоді Ющенко звільняє Піскуна і призначає в.о. Віктора Шемчука.

Служба держохорони приходить до  ГПУ, щоб звільнити кабінет Піскуна для нового очільника. Але на його захист стає Василь Цушко з “Беркутом”, який ледь чи не виносить двері ГПУ.

“Тоді своїми діями я очевидно вніс свою лепту в те, щоб Ющенко втратив другий строк президентства. Якби тоді був незаконно замінений Генпрокурор, а я в Генпрокуратуру саме й пішов, щоб не допустити цього, то вони б могли зробити дуже просто — заарештували б всю опозицію. Був список тих, хто підлягав арешту. У першій десятці — Віктор Янукович, Олександр Мороз, Микола Азаров, Андрій Клюєв. Їх мали обвинуватити в невиконанні указу президента по забезпеченню виборів”, – заявив пізніше Цушко в інтерв’ю газеті “Сегодня”.

Янукович не забув Цушку послугу в протистоянні з Ющенком, і коли став президентом призначив його міністром економіки в уряд Азарова.

На цій посаді він запам’ятався не лише тим, що мав найбільшу кількість заступників міністрів – 9, але й постійними звинуваченнями у прикриванні сумнівних “тендерних”  оборудок Антона Яценка.

Публічно міністр і тоді депутат від БЮТ Яценко були в контрах.  Влітку 2010 року Цушко навіть розбив обличчя народному депутату від БЮТ.

Але Тетяна Чорновол одного разу заскочила Яценка на спільному поході з Цушком в гості до Петра Симоненка.

Джерела в тодішньому Кабміні розповідали журналістам, що бійка з Яценком була потрібна Цушку  , щоб відмежуватися  від депутата, якому світило тоді зняття недоторканності через кримінальну справу в ГПУ за

спробу втрутитися в  роботу сумно відомого концерну ЄДАПС. А насправді міністр дуже навіть допомагав депутату – брав на посади його людей і підписував потрібні ініціативи.

Так, жерело “ЕП” в уряді розповідало,  що  у 2005 році, коли була створена Тендерна палата (оплот тогочасної корупції),  Цушко став співавтором внесення зазначених змін до закону про закупівлі. Згодом міністр казав, що Яценко підробив його підпис.

Через кілька місяців Цушко втратив посаду міністра, але був переведений на менш жирну – голови Антимонопольного комітету.

Ось так виглядали стрічки новин тих часів.

17 12 2010

Антимонопольний комітет дозволив компанії “Столичний ЦУМ” (Донецьк) купити цілісний майновий комплекс київського Центрального універмагу на перетині вулиць Богдана Хмельницького і Хрещатик.

18 грудня 2010

Антимонопольний комітет дозволив компанії TRK Media Holding Ltd. купівлю більше 50% акцій “Телевізійної служби Дніпропетровська” (“34” канал).

Як пише газета “Дело”, ця кіпрська компанія є власником 99% ТОВ “Медіа група “Україна”, яке входить до групи СКМ.

4 березня 2011

АМКУ дозволив “ДТЕК” купити більше ніж  25% акцій “Західенерго”.

Про це йдеться в повідомленні прес-служби АМКУ.

“Надано дозвіл ТОВ “Донбаська паливно-енергетична компанія” на придбання акцій “Західенерго”, що забезпечує перевищення 25 % голосів у вищому органі управління емітента”, – йдеться в повідомленні.

Саме тоді Ахметов отримав під свій контроль більшість теплової генерації. Не дивно, що зараз саме з Ахметовим пов’язують спроби повернення Цушка до Кабміну.

Днями його декларація з’явилася  на сайті НАЗК, як пошукача на посаду заступника міністра фінансів.

Сам Цушко в коментарі журналістам назвав цю інформацією провокацією, але на жодне уточнення не відповів.

Утім співрозмовники Букв кажуть, що Цушко розглядався як кандидат на митницю.

“На фоні того, що відбувається я вже не здивуюсь і такому”, – сказав розчаровано один з депутатів з фракції “Слуги народу”.

Та й коментар міністра фінансів Сергія Марченка говорить про те, що подача декларації Цушка – це не жарт.

“По Цушку подання на будь-яку посаду ще немає. Це все, що я можу прокоментувати,
– пояснив міністр фінансів в коментарі 24 каналу. А далі додав таке:

“Одне скажу: Василь Цушко – порядна людина, я з ним знайомий. Працювати чи ні – вирішувати не мені, є уряд. Це питання на цьому етапі не розглядається ні сьогодні, ні завтра. Як буде воно актуальне, тоді можна говорити. Зараз – це не предмет для розгляду”.

Можливо, новину про кандидатуру Цушка за кремлівськими канонами спеціально злили ЗМІ, щоб перевірити реакцію – президент Зеленський ще ж цікавиться своїм добрим іміджем. І тепер на Банковій передумають.

А, можливо, кадрова політика в Офісі вічно стомленого президента вже вийшла на той рівень, що треба просто написати шахматку для олігархів у Кабміні, і тихо слухати “Лебедине озеро”.