#Букви поспілкувалися з Мариною Душкевич та дізналися трішки більше про полеглого героя.

Ян Байло з позивним “Красавчик” проходив військову службу за контрактом з січня 2021 року. Обіймав посаду командира бойової машини механізованого взводу механізованої роти військової частини. З Мариною познайомилися, коли вона була медиком у його роті та проводила заняття з тактичної медицини. 

Навесні минулого року пара “заїхала” на позиції та була завжди разом

“Він мені завжди в усьому допомагав та підтримував. Ми кохали одне одного, були нерозлучні. Яник завжди говорив, що я у нього – в голові і серці”

Розповідаючи про свою кохану побратимам, Ян Байло казав: “Вона нагодувала мене аскорбінками і мене тараще від неї”…”

6 червня Марина була на сусідніх позиціях, коли зав’язався бій, який і забрав життя коханого. Внаслідок мінометного обстрілу Ян Байло спочатку отримав поранення, але продовжував боротьбу. Лише ворожа міна, що залетіла в окоп, забрала його життя.

“Він з собою завжди носив записочку, яку я йому написала, бо за обстрілів ми не бачилися певний час. У день загибелі вона теж була з ним. Він писав мені, що читає її на ніч, і йому стає добре.”

Ян Байло був мужнім воїном і шанованим усіма побратимом. На початку повномасштабної війни, 26 лютого, при наступі ворожих танків він підбив одного з них, за що отримав орден “За мужність”. 

Його командири говорили про нього: “Нам би армію Байликів”.

Кохана Яна, Марина Душкевич продовжує боронити Україну від російських загарбників: 

“Я зараз залишилася без нього, і надалі допомагатиму нашим хлопцям. Але вже без нього…”