Наталія Погодіна завжди тримає телефон зарядженим. Вона працює психологинею Міжнародної організації з міграції (МОМ) . Кожного разу на іншому боці проводу хтось, скерований операторами гарячої лінії емоційної підтримки МОМ для детальної консультації, шукає допомоги, надії та поради.
“Найчастіші запити від людей, що зателефонували на лінію, стосуються тривоги та страху, а також непорозумінь із близькими. Комусь достатньо однієї розмови з психологом, аби відчути себе краще. Іншим, щоб виговоритися, стабілізувати свій стан та разом зі спеціалістом розробити план дій, потрібно декілька консультацій”, – розповідає Наталія Погодіна.
За словами Наталії, поширеними психологічніми реакціями на пандемію є: страх, тривога, розгубленість, гнів, злість, відчуття безвиході, порушення сну, відчуття втрати контролю. “Люди можуть хвилюватися через здоров’я членів своєї сім’ї чи власне здоров’я, через те, що вони не матимуть доступу до ліків, через втрату роботи та засобів для існування. На ці побоювання накладаються економічні негаразди, постійна напруга через догляд за родиною, проблеми в сімейних стосунках та соціальне дистанціювання”, – говорить психолог.
На думку президента Української асоціації гештальттерапії, психотерапевта Лариси Дідковської, COVID-19 так сильно вдаряє по психіці людей, тому що є невідомість та невизначеність.
“Люди завжди хворіли респіраторними вірусами і захворюваннями, але вони мали більш-менш зрозумілий і типовий перебіг. Кожен мав такий досвід у власному житті. Але покоління яке живе нині, досвіду пандемії не мали. Якщо вони були, то вони були локальні, як свинячий грип. Та нас це не дуже стосувалося. Щоб вся планета закрила кордони, перейшла на ізоляцію та карантин, на пошуки порятунку – такого в досвіді людей ще не було”.
Лариса розповідає, що саме невідомість, невизначеність і непрогнозованість у поєднанні з напруженням і лякає сильно людей. Адже грипом хворіли всі по багато разів. Знають що буде за кілька тижнів і коли повернуться на роботу. Однак з COVID це не працює. У одних є безсимптомний перебіг, який не залежить від стану здоров’я людини. Інші – на штучній вентиляції легенів. Ще інші – в реанімації. А хтось вже перехворів і навіть не знає про це. Все це і спричиняє непередбачуваність та непрогнозованість. Адже кожен з нас не знає, як саме його організм відреагує на вірус.
Про вплив COVID на психологічний стан
“Будь-яка тривога піднімає напруження, а напруження треба кудись подіти. – розповідає Лариса. – Це як у собаки, коли вона спокійна – вона лежить і махає хвостом. Налякана – метушиться. Так і у нас. Ми маємо три стратегії поведінки у небезпеці. Боротися, тікати або ціпеніти. І для всіх трьох стратегій організм має свою реакцію. Якщо боротися – то це значить напружені м’язи, причащене серцебиття, змінений ритм дихання, щоб мати енергію боротьби. Якщо втікати – це так само – має бути тонус м’язів і спеціальна готовність організму до реакції на стрес. Однак це у випадку видимої і зрозумілої небезпеки. Та у випадку, коли небезпека не зрозуміла – напруження також присутні, але що з ним робити – незрозуміло. Це виливається в більшу напругу в стосунках, взаємодії зі світом. Адже стрес у якому перебуває організм є об’єктивними, а об’єкту, куди можна цю напругу розрядити – не дуже зрозуміло”.
Наталія зазначає, що у таких умовах важливо зрозуміти, що подібні проблеми виникають у багатьох. Ми не самотні у своїх переживаннях. Перше, що варто зробити в цій ситуації, — це поговорити. Кожній людині важливо бути почутою. Це нормально – відкритися, виговоритися.
“Ситуації у людей, які нам телефонують на гарячу лінію, дуже типові, – розповідає Наталія. – Телефонує пані 30-ти років. Назвемо її Тетяною. До пандемії – успішна власниця міні-бізнесу у сфері хендмейду, початок перспективних стосунків з партнером. Діагноз COVID у партнера, замкненість в обмеженому просторі, надвисокий рівень тривоги, відділеність від підтримки близьких – все це накалило атмосферу вдома, зробивши її токсичною, наче отруєне повітря. Хоча саме дім – це місце, де кожен з нас має почуватися максимально захищеним та в цілковитій безпеці. Спочатку сварки, потім складнощі з бізнесом, втрата фінансової стабільності – все спліталося у велику липку пластилінову кулю. Потім сталося невиправне – партнер підняв на неї руку. Зникли сон та апетит, зникає бажання жити. У цей момент Тетяна і звернулася до нас. З цього моменту починається спільна терапевтична робота”.
Для попередження такого стану, потрібно мати контакт з реальністю. На цьому наголошує Лариса. Адже сам страх по собі – це не щось патологічне.
“Від страху ми висмикуємо руку від гарячої сковорідки. Це інстинкт самозбереження. Тому ідея про те, щоб забрати страх, це не раціональна ідея. Це наша безпека. Однак якщо страху забагато, або якщо страху замало, і те і те перешкоджає . Якщо його забагато, то його треба зменшувати, замало – збільшувати. Тому що є об’єктивний рівень небезпеки у зв’язку з коронавірусом. І для цього є відомі засоби впливу. Дистанція безпеки, маски, антисептики, уникання скупчення людей, місць де можна заразитись. Тому не пускають у лікарні та не має публічних активностей, де збирається багато людей. Це засоби безпеки і їх точно треба дотримуватися”, – уточнює Лариса.
Якщо ж домальовувати сьобі якісь не існуючі страхи, то буде дуже страшно безпідставно, зазначає Лариса. За її словами, смертність від коронавірусу не є вищою,за будь-які респіраторні захворювання. І що порятунок уже є. Це і протоколи, які допомогають у різних країнах одужувати і публікації відомих спеціалістів.
“Однак не слід забувати, що COVID впливає не тільки на мозок. Він є інтервентом і поскільки вірус має cвоїх цільових адресатів, має свою цільову аудиторію, місця які є тонкими, то вони будуть швидше не витримувати додаткового навантаження. Будь-яка хвороба навантажує найбільш чутливі частини організму, ті які є не найміцнішими. Так само і з цим інтервентом. Просто є ті, які уражають більше шлунково-кишковий тракт, є ті які вражають дихальні шляхи, серцево-судинну систему. Якщо людина у цьому місці має слабенку, то швидше за все це і буде ураженим. Якщо в неї тут все гаразд, а вірус має саме такі мішені, то тоді вона собі з цим порадить”, – ділиться Лариса.
Способи підтримки
Лариса розповідає, що з будь-якої ситуації тривоги, страху і стресу є відомі та очевидні способи порятунку.
“Один з них називається працетерапія. Починаючи з 18 століття, наприклад, психіатричний лікувальних закладах, навіть при ендогенних депресіях призначали працю, турботу. Тому що у той час, коли ви зайняті якоюсь справою – ви не віддаєте його відчаю, розпачу, або страхові, чи тривозі, – уточнює психотерапевт.
“У кожного з нас є способи покращити свій настрій та доставити собі задоволення. Хтось любить читати книжки чи слухати музику, або подорожувати. Так, ми не можемо зараз потрапити у всі місця, де їздили раніше. Оданк до Карпат чи звичайного лісу можна доїхати, або ж просто пройтися по паркові. Це теж ресурс. Можна любити вишивати, готувати їжу чи займатися спортом. Головне – це має бути звиклий для нас спосіб. Адже це і є наші ресурси, які покращують нам настрій та піднімають самопочуття. Ще слід спілкуватися. Так, спілкування не завжди може бути безпосереднім, однак це все-одно комунікація і для цього можна використовувати Viber, Whats App чи Zoom”, – ділиться Лариса.
“Також варто обмежите перегляд телепередач або читання новин, які вас лякають, навантажують страхами, прогнозами чи небезпеками. Це все впливає на самопочуття. Це як з дитиною. Ви можете їй сказати не брати гострого, щоб вона не порізалася, і вона буде налякана та буде сидіти поряд ваших ніг. Вам буде так вигідно. Тому коли вас лякають, то це для того, щоб вами було легше управляти та вас контролювати. Саме тому контакт з реальністю означає дослухатися до порад фахівців, спеціалістів у цій темі. Адже більшість спеціалістів не розповідає про жахи, які несе з собою вірус, вони розповідають якраз об’єктивну картину реальності. І що треба робити щоб тебе порятувати”, – розповідає Лариса.
Наталія уточнює, мати поганий настрій та зміну ритму сну при одночасному впливі декількох сильних стресорів – це нормально, це дія природніх механізмів захисту нашого організму, і це є «нормальна» реакція, на кризові обставини. Коли людина довго перебуває в кризових обставинах, організм весь час готується до можливої небезпеки – і виснажується. Тому важливо вчасно звернутись до спеціалістів. Звісно, психологи не чарівники, ми не можемо махнути чарівною паличкою, та вирішити системні глобальні кризи, ні.
Проте психологи можуть допомогти в хаосі почуттів винайти потреби, смисли, розставити пріоритети, винайти нові стратегії та плани вирішення проблем. Можуть підібрати та навчити технікам саморегуляції стресових реакцій які будуть підходити та допомагати саме вам. Також, психологи можуть допомогти: подолати нав’язливі або неконструктивні думки та прогнози, розробити стратегію ресурсування, за допомогою якої вам буде легше та швидше відновлюватися. Психологи, можуть бути поруч коли людина горює за втратою, розмовляти або мовчати про дуже болісні теми… Розмовляти на ті теми, на які іноді важко наважитися з близькими…
Все це, та багато інших корисних підтримуючих технік дозволяють допомагати впоратись з кризовими обставинами максимально швидко без наслідків для психічного та фізичного здоров’я.
Психотерапевт звертає увагу на те, що будь-який досвід який людина проживає який стає досвідом подолання – стає її саме великим ресурсом.
“Ми пам’ятаємо класика, що все що нас не вбиває – робить нас сильнішими. Звичайно це не означає що одразу треба отримати весь досвід, щоб перевірити будемо ми міцніше чи ні. Але треба розуміти, раз ми через це пройшли, з цим справилися, то це вже зробило нас компетентнішими, толерантнішими, стресостійкішими. І в цьому сенсі яким би сумним чи нелегким був подібний травматичний досвід, тим не менше він додає нам цієї життєстійкості”, – каже Дідковська.