“Центр порятунку диких тварин Наталії Попової” та UAnimals надають оперативну допомогу постраждалим тваринам — евакуюють із гарячих точок, окупаваних територіях та передової, надають медичну допомогу, психологічну підтримку, а у фіналі повертають диких тварин у природу або заповідники, парки з відповідними умовами для життя.

Довідка: UAnimals — всеукраїнський гуманістичний рух, який бореться за права тварин та працює у різних форматах — від зоозахисних рейдів до роботи в законодавчій площині.

#Букви поспілкувались з менеджеркою проєкту “Центр порятунку диких тварин Наталії Попової та UAnimals” — Русланою Ходжаєвою.

— Розкажіть, будь ласка, з чого почалась діяльність центру? Як команда розпочала співпрацю з UAnimals?

— 2 жовтня 2018 року до засновниці — Наталі Попової – звернулася команда боротьби з живодерами із проханням врятувати левицю Яну, яка знаходилась в приватному господарстві. Левиця була у важкому стані зі зламаним хребтом, жила тварина в невідповідних умовах, у вольєрі на бетонній підлозі. В результаті це була перша врятована тварина, яка опинилася у центрі Наталії на лікування та реабілітацію. Надалі для того, щоб знайти допомогу у побудові вольєра та фінансуванні утримання тварини засновниця Центру створила сторінку у соціальних мережах “Притулок для левиці”, де зверталась до аудиторії з проханням допомоги фінансово та у побудові вольєра. В результаті на ці сторінки почали надходити запити та прохання врятувати диких тварин з усіх куточків України. Так з’явився “Центр допомоги диким тваринам Наталії Попової”. Під час повномасштабного вторгнення команда UAnimals під керівництвом Наталії Попової забирають поранених та травмованих диких тварин з областей та міст України, які перебувають під постійними обстрілами, на лікування, згодом шукають новий дім за кордоном. Згодом “Центр порятунку диких тварин Наталії Попової” отримав назву “Центр порятунку диких тварин Наталії Попової та UAnimals” та почав працювати під егідою зоозахисної організації та благодійного фонду UAnimals.

— Маємо зазначити, які саме є дикі тварини в Україні і якими шляхами були завезені до нас?

— Центр врятував багато різних диких тварин: леви, ведмеді, тигри, вовки, леопарди, дикі птахи, єноти, лиси, косулі, олені, мавпи, єнотоподібні собаки, також ми допомагаємо свійським тваринам: віслюкам, коням, козам, в центрі навіть жили кури. Всі шляхи завезення тварин складно простежити, це і браконьєрство заради продажу, і розведення в приватних і не тільки зоопарках, заради продажу та власного збагачення. Наприклад, єнотів активно розводять на продаж як домашнього улюбленця, бо зараз багато реклами та блогерів, які використовують єнота для розповсюдження “милих відосиків” заради лайків та реклами. Люди дивляться, заводять, а виявляється, що єнот — не кіт, він любить свободу, може нищити майно та розібрати меблі на гвинтики. А ще може вкусити. І потім таких тварин віддають у центр, в кращому випадку. А неправильне утримання та харчування калічить тварині здоров’я та психіку. Вони більше не дикі, але ніколи не стануть домашніми. Ще й мають проблеми зі станом здоров’я. Від штучного розведення в Україні страждають й леви, леопарди, тигри. Наприклад, Левиця Ліна була евакуйована із-під Краматорська, де жила у приватному подвір’ї… Почались обстріли, люди поїхали та лишили тварину у клітці голодну. На її крик про допомогу відреагували місцеві, які викликали зоозахисників і ті передали нам на лікування та перетримку левиці, поки ми шукаємо новий гідний дім за кордоном. Не є винятками й цирки, шапіто, дельфінарії, робота яких – це злочин проти природи.

— Чим займається команда центру в умовах війни й у мирний час?

— Евакуюємо з місць бойових дій тварин, лікуємо поранених, травмованих або хворих. Надаємо прихисток диким після евакуації з місць із неналежними умовами утримання — приватних зоопарків, звіринців, цирків, приватних угідь. Далі займаємось їхньою реабілітацією, психологічною підтримкою постраждалих тварин. У фіналі, шукаємо тваринам прихисток з належними умовами та постійне місце проживання.

— Як знаходите тварин або приватні зоопарки, що потребують евакуації, допомоги: до вас звертаються, чи команда центру особисто займається пошуком?

— До нас надходить багато запитів і від людей, і від воєнних, і від зоозахисних організацій та від самих зоопарків. Ми розуміємо, як багато насправді тварин зараз у небезпеці через війну, але точну кількість на превеликий жаль, ніяк не простежити.

— Розкажіть про свій досвід евакуації тварин з окупації чи лінії фронту. Раніше Ви зазначили, що часто їх передають Вам й наші військові.

— Під час повномасштабної війни врятовані вже понад 400 диких тварин. Якщо робити все правильно, під наглядом лікаря, максимально безпечно для тварини й людей, то це займає дуже багато часу. Погрузка у транспорт для перевезення 8 Левів та ведмедя – робота на цілий день та команди до 10 людей.  Зазвичай то міцні чоловіки, які можуть перенести 150-кілограмового лева та транспорт, яким можна перевезти клітку. Те, як це відбувається під обстрілами можна лише уявити.Особисто я не була на передовій, але спілкувалася з Наталею і командою евакуації. Вони неймовірні! Я б хотіла звернути увагу на цих відчайдушних та хоробрих людей — Наталя Попова, Олена Біла, Іван Ткачук та Пєтя Петрова. Вони готові попри будь-яку складність їхати під обстріли та рятувати тварин, шукають розв’язання найскладніших проблем. Дуже багато разів я чула історії: “Летіло щось в нашу сторону, ми чули свист, і думали “от і все”, а потім підривається десь зовсім поруч і ми продовжуємо вантажити лева у машину” або “Грузимо лева разом з військовими, а лев позіхнув чи кліпнув очима… Одна секунда – і воєнні розбігаються, бо страшно, а ми тримаємо переноску з величезною твариною самі.”

— За даними, власне, UAnimals близько 1 млн тварин загинуло під час повномасштабної війни. Чи є у нас інформація стосовно того скільки диких тварин постраждало та померло через військові дії та окупацію?

— Це сотні тисяч загиблих, навіть страшно уявити точну кількість, адже ще дуже багато територій в окупації. Це не лише зоопарки, приватні парки чи заповідники, це ще й поля, ліси, водойми та гори. Масштаб шкоди колосальний. Це екологічна катастрофа для української екосистеми. Це – екологічний тероризм та екоцид.

— Ви розповідали попередньо, що дуже багато тварин лишаються під обстрілами не лише зоопарках, а навіть на подвір’ях. Розкажіть про це детальніше, будь ласка.

— На жаль, це дуже розповсюджена практика в Україні. Ми часто отримуємо запити від військових, які знаходять на подвір’ях розбомблених будівель клітки з дикими тваринами. Так, навіть із левами, тиграми, ведмедями, мавпами. Але оскільки це приватна власність, точні дані нам невідомі, ми отримуємо інформацію на момент необхідності евакуювати тварину. Виявляється, придбати дику тварину не проблема. Більш того, нещодавно була викрита ціла організація, яка займалась продажем…

Зазвичай тварину купують малу, бавляться з нею, а коли підростає, то стає зрозуміло, що це не домашня тваринка, тому її просто зачиняють у клітці. Багатьох тварин так і покинули під обстрілами, бо тікали люди від війни.

— Чому на Вашу думку в українців є тенденція чи навіть мода на диких тварин, їх розведення та продаж приватним особам? Через відсутність закону про заборону на державному рівні чи причини набагато глибше?

— Це складне питання. Неможливо сказати за інших людей, чому вони заводять собі дику тварину чи влаштовують приватний зоопарк. Це як спитати у русні чого вони приперлися в Україну. Кожен має свою відповідь та вірить у власну правоту. Мені здається, що перша причина — це гроші та жага до збагачення. Ми вже бачили, як директор дельфінарію викидає дельфінів, бо “грошей нема” на утримання, чи власник великого приватного зоопарку “закликає до допомоги в евакуації, або до кінця дня присипляє тварин”. Коли тварини перестають приносити гроші, вони стають не потрібні, їх треба позбутися. Ще одна з причин, це неосвіченість та впевненість у тому, що людина — господар планети. Втретє, тому що в країні діє безкарність. Законодавство є, але йому необхідне допрацювання та викреслення всіх “але”, особливо для заможних людей. Покарання має нестись за законом. Від себе можу додати ще одну причину — тупість. Це як з замком, золотим унітазом та батоном, шубою із пєсца та норки. Грець його знає, чому це “багатство” вважається символом успішності. “Заведу собі леопарда, буду як репер із кліпа” — думає собі лисий мужчина за 50 з пузіком та барсеткою грошей.

— Коли все ж таки евакуація диких тварин пройшла успішна, що з ними відбувається далі?

— Тварині дають поїсти, відпочити та відійти від стресу. Звичайно її оглядають попередньо на поранення, видимі хвороби чи ушкодження. Далі проводиться медичний огляд ветеринара, оцінка віку, відповідності розвитку, стану здоров’я. Згодом планується лікування, догляд, годування. Її чіпують, ставлять на облік. Далі ми починаємо шукати їй новий дім. Це довгий процес та важкий як морально, так і у бюрократичному плані.

— Як в умовах війни тварин вдається повертати до їхнього звичного середовища — Європа, Африка? Уточнення: це не дика природа, а саме заповідники чи парки?

— Місце, де по закінченню лікування та реабілітації опиниться тварина, залежить від умов її потрапляння до Центру. Буває, що нам привозять дикого єнотоподібного собаку чи косулю, яких збила машина, то вони після одужання потраплять у дику природу. Багато інших тварин більше не матимуть можливості жити у дикій природі. Вони просто не виживуть, це – вбивство. Тому ми шукаємо парки, заповідники чи притулок з відповідними умовами — величезна територія для кожної тварини в декілька гектарів. Це може бути Америка, Європа чи Африка. Наталія Попова особисто перевіряє місця, де опиняться тварини. 2 тижні тому ми провели успішну евакуацію тварин до Європи!

— Як зараз фінансується Центр, звідки надходять кошти?

— Фінансування нашого центру повністю забезпечується благодійними внесками. Ми ведемо роботу з освітлення проблеми диких тварин в Україні, особливо під час війни, розказуємо історії тварин. Відкриваємо збори, в нас є програма опікунства і за донат можна стати опікуном будь-якому підопічному центру. Люди роблять пожертви, допомагають та підтримують. То ж ми рятуємо тварин разом з ними.

Посилання для донату Центр порятунку диких тварин Наталії Попової.