Атака Венедіктової
У вівторок Ірина Венедіктова записала блог, в якому вона звинуватила керівництво і прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) у численних порушеннях.
“В перший же тиждень мого перебування на посаді генпрокурора – 24 березня – ми провели спільну нараду з керівниками НАБУ і САП щодо стану протидії антикорупційним правопорушенням та узгодили конкретні заходи для вирішення виявлених проблемних питань. Втім, минуло 2 місяці, а віз і нині там”, – сказала Венедіктова.
Вона вказала, що в низці актуальних та резонансних проваджень, у яких високопосадовцям повідомлено про підозру 2,3, 4 роки тому, «слідство досі не завершене, винні до відповідальності не притягнуті, багатомільйонні збитки не відшкодовані».
А далі генпрокурорка розповіла про кілька кейсів щодо яких має претензію до САП.
Венедіктова згадала, що ще 2017 одному з топових правоохоронців було вручено підозру через неправомірне заволодіння гектаром землі у Пущі Водиці, де йому виділили дві службові кімнати, а він звів палац на тисячу квадратних метрів.
«В листопаді 2019 розслідування цієї справи було доручено детективам НАБУ. Прокурорами САП упродовж шести місяців після отримання цього провадження не було забезпечено виконання жодної слідчої чи процесуальної дії, тоді як попереднім органом досудового розслідування було проведено більше 100 допитів та 30 слідчих експертиз.
Відповідно через порушення термінів провадження було закрито. Завдані державі мільйонні збитки не відшкодовані, земля не повернута громаді, підозрюваний уникнув відповідальності», – поскаржилась на камеру Венедіктова.
Вона наголосила, що така історія не одна і що так само розумні строки були пропущені у провадженнях про розкрадання на оборонних замовленнях та в справі по будівництву доріг, де фігурував один з керівників «Укравтодору».
Також генпрокурор згадала про обвинувальний акт щодо ще одного депутата, якого звинувачують в привласненні коштів «Укрзалізниці», і який також досі не передано до суду.
Якщо особа чиновника франківського облавтодору і не була на слуху, то Рената Кузьміна і його будинок, так само як Ярослава Дубневича і його стрілочні переводи для УЗ в словах генпрокурора журналісти упізнали одразу.
Тим більше, що новина про Кузьміна і так вже була тиждень тому на сайтах.
Венедіктова запевнила, що «повна відсутність адекватних заходів з боку керівництва САП і така безпорадність не може більше залишатися без реагування Генерального прокурора».
Коні не винні
До вечора прокурори САП склали листа-відповідь, з якого виходить, що може, коні і винні, але не ті.
«Генеральний прокурор має рацію – роль прокурора в розслідуванні резонансних, а тим більше корупційних правопорушень колосальна. Однак ми категорично не згодні із твердженнями Генерального прокурора щодо нашої бездіяльності, відсутності результатів роботи та звинуваченнями в порушенні розумних строків у кримінальних провадженнях», – сказано в листі.
В САП зазначили, що згадані справи, яким по 2-4 роки, дісталися НАБУ/САП «у спадок» від дореформованої ГПУ, а «тому необхідно передусім запитати у Генерального прокурора, чому ці справи так довго не передавалися до суду прокурорами, які здійснювали процесуальне керівництво до зміни підслідності і які зараз працюють в Офісі Генерального прокурора».
Також в САП заявили, що не відповідають дійсності слова генпрокурора про порушення розумних строків у конкретних кримінальних провадженнях.
«Так, згадана нею справа колишнього керівника правоохоронного органу, а нині народного депутата України дійсно закрита прокурором САП у зв’язку з порушенням строків розслідування. Однак таке рішення прийнято на виконання ухвали слідчого судді, якою ці порушення, власне, і констатовано. А тепер увага: ухвалою, винесеною слідчим суддею у жовтні 2019 року, встановлено порушення ГПУ розумних строків розслідування з 2017 до 2019 року і визначено його граничний строк – до 15.12.2019, і лише потім, у листопаді 2019 року, справу передано до НАБУ», – зазначили в САП.
«Отже, у цьому випадку розумних строків не було дотримано саме прокурорами ГПУ. Більше того, прокурор ГПУ під час розгляду Придніпровським районним судом м. Черкас підтримав клопотання сторони захисту про встановлення строку прийняття рішення у кримінальному провадженні, а також не оскаржив постановленої ухвали в апеляційному порядку. Уже після передачі справи прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури цю ухвалу оскаржено до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, однак судом відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження через обізнаність саме прокурора ГПУ про прийняте рішення. При цьому як слідчі, так і прокурори ГПУ у справі до 15.12.2019 не втрачали жодних повноважень і мали не лише право, але й обов’язок закінчити досудове розслідування, у тому числі з урахуванням строку, визначеного у згаданій ухвалі», – сказано в заяві прокурорів САП.
«Інший приклад, Генпрокурором згадано справу щодо розкрадання коштів під час виконання державного оборонного замовлення, у якій «внаслідок незграбності САП» суд відмовив у продовженні строків досудового слідства. На жаль, суд і не міг прийняти іншого рішення, адже Офісом Генерального прокурора справу до САП передано з порушенням підслідності, на що також звернув увагу Вищий антикорупційний суд, повертаючи клопотання прокурору», – зазначається в заяві.
Також, вказують прокурори САП, не відповідають дійсності твердження щодо затягування у направленні обвинувального акта стосовно народного депутата України, який із жовтня 2019 року підозрюється у заволодінні 93 мільйонами гривень Укрзалізниці.
Так, ця справа перебуває у провадженні НАБУ, і після повідомлення про підозру у ній ще проводилася низка слідчих та процесуальних дій для закріплення зібраної доказової бази. У квітні 2020 року слідство вже завершено, а матеріали у кількості 130 томів відкрито стороні захисту для ознайомлення.
Що це було?
Народні депутати від «Слуги народу» впевнені, що Венедіктова по ділу наїхала на Холодницького, бо результату немає.
Втім в тому, що керівника САП звільнять до листопада (саме тоді спливає термін його повноважень) вони сумніваються.
«Процедура конкурсу займе щонайменше три місяці, тому особливого сенсу немає», – сказав Буквам один зі «слуг».
«Насправді, вже час потроху готуватись до планової заміни керівника», – каже депутат більшості, член антикорупційного комітету Галина Янченко.
Сам Холодницький в коментарі Буквам сказав, що про якісь офіційні скарги на нього генпрокурора йому не відомо. На питання про їхні стосунки порадив дивитись його відповідь в інтерв’ю «Радіо Свобода». З нього стає зрозумілим, що на Різницьку Холодницького останнім часом не кличуть.
«З генпрокурором, як і з попередніми (це вже п’ятий виходить на моєму ліку), нормальні, робочі відносини. Вона проводить наради. Чи принаймні проводила раніше. Зараз, може, мене не кличуть. Не знаю. Але щопонеділка там є загальні наради. Я завжди беру участь, мені цікаво, як працює не тільки САП, а й увесь Офіс генпрокурора. Робочі відносини», – сказав керівник САП.
В принципі, за рік президентства Зеленського диспозиція Холодницького, як і Артема Ситника не змінилась. В оточенні президента хочуть позбутись їх обох. Тільки шукають спосіб як.
Випад же Венедіктової проти Холодницкого нагадує історію її конфлікту з Русланом Рябошапкою. Тоді Ірині Валентинівні вдалось добитись звільнення генпрокурора і самій посісти його місце.
Зараз Рябошапка вважає, що Венедіктова атакує Холодницького, бо самій нічим похвалитися. Адже навряд чи можна пишатись порушенням провадження проти Джо Байдена, яке може коштувати Україні нових проблем з США і штурмом музею Гончара у виконанні ДБР.
«Формальним приводом для публічної війни між керівниками прокуратури стало закриття провадження щодо Рената Кузьміна прокурорами САП. Проте реальною причиною такої дивної непроцесуальної комунікації між двома топ-прокурорами (нагадаю, Кримінальний процесуальний кодекс не передбачає можливості спілкування між прокурорами у вигляді публічних відеозвернень) є відсутність реальних результатів роботи Генерального прокурора протягом майже трьох місяців на посаді і, як наслідок – необхідність призначити винуватих у власних провалах», – написав Рябошапка.
«Подібна комбінація уже одного разу була реалізована Іриною Венедиктовою на посаді в.о. Директора Державного бюро розслідувань – тоді показати результат заважали прокурори Офісу Генерального прокурора. Нині ж, коли Венедиктова змінила посаду – показати результат їй вже заважають прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Саме тому, напередодні звіту Генерального прокурора у парламенті і виникла необхідність терміново призначити винуватих у власних невдачах», – вважає ексгенпрокурор.
Кейс Кузьміна
Ескапада Венедіктової проти Холодницького насправді привернула увагу до того, як перекидаючи справу між відомствами, можна її похоронити.
Розслідування по Кузьміну свого часу було в Головному слідчому управлінні. І, як розповіли Буквам правоохоронці, воно особливо не розслідувалося, поки Луценко тому не дав поштовх. Це був кінець 2017-го.
Проваджень по Кузьміну у ГПУ було два – одне по арешту Луценка, інше – по згаданому Венедіктовою будинку в Пущі.
Перше провадження по Кузьміну ГПУ закрила восени 2019. Але ще у вересні 2015 управлінням Юрія Столярчука було закрите провадження по Сергію Войченку (слідчий, який вів справу проти Юрія Луценка у 2010-2012). Як пояснили колізію співрозмовники Букв на Різницькій, виходить, що якщо немає виконавця, то немає і організатора злочину.
Був інший епізод, там щось по захопленню землі, забудові. Наскільки знаю, розслідування по Кузьміну, насправді, просувалися вперед. А потім у 2019-му провадження закрили. І тут постає питання: якщо йдеться про незаконне притягнення до кримінальної відповідальності – то тоді треба покарати прокурорів і слідчих, які незаконно Кузьміна до відповідальності притягали й ганьбили ім’я Кузьміна на всю країну. Ну або ж тут було незаконне закриття розслідування і за це мають відповідати люди, які це зробили. Це безвідносно до того, чи був злочин, чи не був», – каже співрозмовник Бук в ОГП.
Колишній керівник майданівського управління Сергій Горбатюк в коментарі Буквам зазначив, що такі історії як закриття провадження по Кузьміну ще раз показують проблему з судами, яка є в Україні.
«Щодо Кузьміна – то суд за скаргою адвокатів підозрюваного зобов’язав прокуратуру справу закрити. Оскільки нібито порушені «розумні терміни». Йдеться навіть не поправки Лозового, а просто про судову вакханалію. У нас в Управлінні спецрозслідувань були подібні історії, наприклад зі справою Калєтніка (йдеться про прийняття диктаторських законів Януковича – авт.). Ми намагалися оскаржити таке рішення в київському апеляційному суді, але оскільки постанова, якою нас зобов’язували закрити проти Калєтніка справу, не передбачена КПК – то і оскаржувати її не можна. І Верховний суд визнав, що така справа оскарженню не підлягає. Хоча було подібне рішення в іншій справі, де ВС визнав, що апеляція має розглянути аналогічну скаргу. Так чи так, але це рішення дало зелене світло в інших справах. І однією з них стала справа Кузьміна. Більше того – по тому ж Калєтніку наші слідчі справу не закривали, то заступник Луценка Кізь відкривав кримінальну справу проти наших слідчих і прокурорів, які не виконували сумнівну судову ухвалу», – розповідає Горбатюк.
«Щодо Кузьміна лише дві справи дійшли до підозр: це незаконне захоплення землі і справа щодо арешта Луценка. Також була справа щодо Тимошенко, до Кузьміна там теж могли дійти. Але не дійшли. Якщо пам’ятаєте, там був випадок із свідком Ігорем Мар’їнковим (справа про вбивство Євгена Щербаня, в якому, зокрема, Тимошенко звинуватив Кузьмін). Під час розслідування він дав покази. В яких повідомив, що такий собі Олег Пушкар. Він був людиною Кузьміна. Справу щодо Мар’їнкова розслідували, він говорив про тиск, але в результаті пішов на угоду зі слідством і у вироку було написано, що він нібито з власних переконань вирішив нашкодити Тимошенко. Оскільки вироки за угодами не оскаржуються – то до Кузьміна справа і не дійшла», – додає він.