Якщо ви хочете підвищувати якість життя, вам буде недостатньо один раз отримати диплом в університеті і забути слово «навчання» як страшний сон. Щоб рухатися  кар’єрними сходами, важливо стежити за трендами в своїй галузі і постійно освоювати нові професійні навички. Щоб будувати міцні відносини в сім’ї, непогано б розібратися в азах психології. Щоб насолоджуватися своїми хобі – без заминки грати на гітарі, правильно присідати зі штангою або спекти ідеальний пиріг, – потрібно цьому навчитися.

В теорії все зрозуміло і логічно, але проблеми виникають на практиці: як вбудувати навчання в свій графік «дім-робота-дім» і не закинути на першому ж тижні?

А щоб розібратися, що найефективніше формує персональну систему навчання, розглянемо п’ять головних аспектів, на які потрібно звернути увагу в першу чергу.

Налаштуйтеся на гру в довгу

У 1950-х роках американський пластичний хірург Максвелл Мольц зауважив, що після зміни зовнішності його пацієнтам потрібно приблизно три тижні, щоб пристосуватися до нового тіла або обличчя. На підставі цього він припустив, що 21 день – це мінімальний термін, який необхідний для адаптації до будь-яких інших змін в житті. За цей час у людини формується новий ментальний образ, а старий поступово витісняється і розчиняється.

Ідеї ​​Мольца підхопили тренери з особистісного росту. Вони закликали своїх протриматися «всього» 21 день: робити зарядку, читати перед сном, не їсти солодке і так далі. Нібито за три тижні звичка закріпитися, і людина вже не захоче повертатися до колишнього способу життя.

При цьому в первісному припущенні Мольца було важливе уточнення – «мінімум 21 день». Іншими словами, це не гарантований термін для формування звички, а мінімально можливий.

Згідно з дослідженнями наукового співробітника університетського коледжу Лондона Філіпа Лаллі, для закріплення звички потрібно повторювати одну і ту ж дію від двох до восьми місяців. Це звучить не так привабливо, як 21 день – зате більш реалістично.

Тому якщо ви хочете ввести в своє життя звичку регулярно вчитися, не варто розраховувати на швидкий результат. І тим більше не потрібно турбуватися, коли через три тижні ви все ще не прокидаєтеся о п’ятій ранку без будильника, щоб присвятити годину-другу йозі, а ввечері хочеться включити серіал, а не сідати за підручники.

Налаштуйтеся на довгу гру, адже формування звички – це не спринт, а марафон.

Поставте мету, що має вагу

За методикою OKR, яку використовують в Intel, Google та інших найбільших компаніях, правильна мета повинна бути потенційно досяжною і при цьому досить амбітною. Тоді вона буде сприйматися як виклик і мотивувати на досягнення кращих результатів.

Розберемо на прикладі вивчення англійської. «Говорити на рівні носіїв мови» – амбітна мета, але недосяжна. Згідно з Кембріджськиму словником, носій мови – це «людина, яка говорить на конкретній мові змалку, а не вивчила її в більш пізньому віці». Це означає, що не можна стати носієм мови, ним можна тільки народитися.

Але який сенс зазвичай стоїть за формулюванням «говорити як носій»? За класифікацією CEFR, вищий рівень знання мови, C2, передбачає, що людина може чітко і органічно викладати свої думки, а також з легкістю читати практично всі літературні форми, включаючи спеціалізовані статті та художні твори.

А значить, якщо вам хочеться вільно володіти англійською, хорошою метою буде довести її до рівня C2. Нехай це вас не лякає, навіть якщо ваш поточний рівень тільки A1. Адже якщо ви з якихось причин не дійдете до кінця і припините навчання на рівні B2 або C1, все одно значно просунетеся.

Наступний крок: задумайтеся, чи мотивує мета «Володіти англійською на рівні С2» сама по собі? Вона звучить амбітно, але, швидше за все, не бентежить уяву. У ній не закладено сенс, навіщо вам взагалі потрібна іноземна мова.

Можливо, ви мрієте про те, щоб переїхати жити в Нью-Йорк. Для цього потрібно отримати підвищення на роботі і домогтися переведення в закордонний офіс, чого не досягти без доброго володіння мовою.

«Говорити англійською на рівні С2, щоб отримати підвищення» – з таким формулюванням вже можна працювати.

Поставтеся до навчання як до системи

Будь-яка мета має свою ціну, яка вимірюється не тільки грошовими, а й тимчасовими ресурсами. З грошима більш-менш зрозуміло: вони знадобляться, якщо ви вибрали платні курси і хочете придбати навчальні матеріали. Витратити час доведеться в будь-якому випадку, причому важливо зрозуміти наступне: щоб регулярно приділяти дві години навчанню, вам доведеться забрати їх у інших повсякденних справ.

Наприклад, раніше ви о шостій вечора закінчували роботу, до семи вечеряли, потім гуляли або спілкувалися з родиною. З дев’ятої до півночі відпочивали, дивилися кілька відео на YouTube, а потім готувалися до сну. Тепер в цю систему потрібно вмонтувати заняття: онлайн-уроки, читання професійної літератури і так далі.

Подумайте, якими саме заняттями ви готові пожертвувати: прогулянкою, соцмережами, приготуванням вечері або чимось іншим? Якщо через карантин ви перейшли на віддалену роботу, можна використовувати час, який раніше витрачали на дорогу в офіс і назад.

Заздалегідь розплануйте, як буде виглядати кожен день тижня. Якщо запланували навчання на понеділок, то, можливо, має сенс ще в неділю приготувати побільше їжі про запас, щоб вивільнити час в наступні дні.

Нова звичка швидше закріпиться у вашому графіку, якщо зав’язати її на певний тригер. Стенфордський дослідник Бі Джей Фогг розробив модель поведінки, згідно з якою для здійснення дії потрібні три елементи: мотивація, можливість і певний сигнал, який про нього нагадує. Вище ми вже розібрали, як формувати правильну мотивацію і ресурси, що дають вам фізичну можливість виконати задумане.

Що стосується сигналу або тригера, відповідно до моделі Фогга це повинно бути проста дія, яке вимагає мало зусиль. Можна навіть використовувати стару звичку, щоб сформувати нову. Наприклад, ви мрієте навчитися грати на гітарі. У вас вже є звичка пити чай після вечері – і в цей час ви можете включати гітарну музику, яка надихне вас взяти в руки інструмент і позайматися самому.

Навчіться розставляти пріоритети

«Не всі термінові справи важливі і в не повному обсязі важливі справи – термінові», – говорив 34-й президент США Дуайт Ейзенхауер. Ця фраза якнайкраще описує принцип, покладений в основу методу, названого матрицею Ейзенхауера.

Згідно з цією технікою, всі справи можна поділити на чотири категорії:

• важливі і термінові (наприклад, питання здоров’я);
• важливі, але не термінові (наприклад, спортивні тренування);
• не важливі, але термінові (наприклад, клопоти по дому);
• не важливі і не термінові (наприклад, соціальні мережі)

Як ви думаєте, куди потрапить навчання? Безумовно, це важлива справа. Але якщо ви вже не школяр чи студент, вам не потрібно здавати домашнє завдання під загрозою двійки в семестрі, то навчання перестає бути терміновим. Здавалося б, якщо повчитися не сьогодні, а завтра, це нічого не зміниться, адже попереду все життя. А завтра, як відомо, ніколи не настає, у нас кожен день – «сьогодні».

Щоб не відкладати навчання на вічне «потім», можна встановити собі штучні дедлайни: навчитися пекти «Наполеон» до дня народження, без заминки танцювати румбу до новорічної вечірки, запам’ятати 100 німецьких слів до поїздки в Берлін в наступному місяці.

При цьому не варто жертвувати якістю заради того, щоб укластися до вибраного терміну. Головне – освоювати новий матеріал максимально ефективно. Коли справа по-справжньому не термінова, ви можете підходити до нього більш обдумано і конструктивно – і це дозволить повною мірою розкривати свій потенціал.

Враховуйте біологію мозку

Людський мозок можна умовно розділити на древній (лімбічна система) і молодий (неокортекс). Перший відповідає за базові інстинкти, такі як виживання, розмноження та угамування голоду. Другий дозволяє нам свідомо мислити, уявляти, планувати і говорити.

Навчання – в зоні відповідальності неокортексу. Адже в більшості випадків воно не пов’язане безпосередньо з виживанням, а тому древній мозок «не розуміє» його важливість. З іншого саме лімбічна система відповідає за вироблення дофаміну, гормону задоволення. Коли він виділяється, ми смакуємо насолоду, і це мотивує нас здійснювати ту чи іншу дію.

Припустимо, ви хочете стати дизайнером. Коли ви уявляєте, як створюєте макети для всесвітньо відомих проектів в престижній компанії, ваша лімбічна система виділяє дофамін. Але одна справа – мріяти, а інше – дійсно закрити соцмережі і сісти за підручники.

Заковика в тому, що лімбічна система не включається по команді «йди і проходь онлайн-курс». Вона не розуміє, як навчання пов’язане з конкретною користю в майбутньому. Їй ближче простіші одномоментні задоволення на кшталт «замов піцу і включи серіал». Тому непогана ідея – прив’язати навчання до сенсорних радощів: наприклад, після уроку винагороджувати себе десертом або прогулянкою в парку.

Ще одна перешкода: якщо ми навчаємося чогось, що не пов’язано з виживанням і іншими інстинктами, вже через 20 хвилин мозок забуває 40% нової інформації. Щоб боротися з цим «енергозберігаючим» ефектом, психолог Герман Еббінгауз запропонував використовувати метод інтервального повторення. Наприклад, якщо ви вчите мову, то варто повертатися до пройденої лексики через певні проміжки часу, що збільшуматимуться: на наступний день, потім через тиждень, потім через місяць і так далі. Метод так і назвали – крива Еббінгауза або крива забування.

У дорослому житті над нам не ставлять двійки за провалені іспити, і щоб впровадити звичку вчитися, потрібно трохи постаратися. Але якщо поставитися до самоосвіти серйозно, сформулювати мотивуючу мету і грамотно розставити пріоритети, у вас все вийде.