Результати розслідування одного з найбільш резонансних злочинів сучасності таки покажуть на загал. 25 серпня Шевченківський районний суд Києва вирішив прийняти в роботу обвинувальний акт у справі про вбивство журналіста Павла Шеремета. А трьом фігурантам справи, – Андрієві Антоненку, Юлії Кузьменко та Яні Дугарь, – суд фактично продовжив запобіжні заходи. Цього разу – до 23 жовтня. Також є дата і першого судового засідання: полудень 4 вересня. Саме тоді мають публічно зачитати обвинувальний акт і почати розгляд справи по суті. Щоправда, підготовче судове засідання 25 серпня так і не дало відповідей на низку запитань, які ставлять захисники офіційних обвинувачених. Наприклад, чи є бодай якісь докази винуватості музиканта, бойового медика та дитячого кардіохірурга, окрім експертизи ходи? Які були мотиви злочину? Чому слідство ігнорує різницю у зрості між імовірними злочинцями, яких у липні 2016 року зафіксували камери спостереження, та офіційними підозрюваними?

Новий суд

Шевченківський районний суд Києва, близько 12:00. Біля воріт, які ведуть на територію установи, посилена охорона: тут і звичайні поліцейські, і поліція діалогу, і представники спецроти у червоних беретах, і національна гвардія. Вони проводять поверхневий огляд: цікавляться, чи не мають відвідувачі «заборонених предметів» – газових балончиків, ножів, пістолетів тощо. Час від часу виникають затори з людей, які вимушені показувати свої сумки й рюкзаки правоохоронцям. Серед них Юлія Кузьменко із своїм чоловіком Петром Кияном. Вони проходять перевірку й заходять у двір суду, тримаючись за руки. На нозі в Юлії бовтається пластиковий браслет, який фіксує її місцеперебування. Петро ж одягнений у футболку з написами «FreeRiff», «FreeKuzmenko» та «FreeDugar». Під входом до будівлі, між тим, починає збиратися акція на підтримку підозрюваних: на деревах розвішують плакати, ставлять колонку для трансляції засідання. Адже через карантинні обмеження до суду пускають лише учасників процесу, близьких родичів обвинувачених та журналістів.

«А чоловік із сестрою можуть зайти? Ну, вони ж близькі родичі. Так, дякую», – говорять Кузьменко та її адвокат Тарас Безпалий. Судова охорона пропускає всередину по-одному, вимагаючи вдягти маски на обличчя й заміряючи температуру.

«Заборонені речі? Колючі? Ріжучі? Зеленка? Як неефективна? Але ж вона довго не змивається!» – говорить представник судової охорони, оглядаючи рюкзак одного з журналістів. На годиннику майже 13:00, старт засідання затримується.

Власне, усі попередні судові розгляди відбувалися у Печерському районному суді Києва. Йдеться, зокрема, про обрання і продовження запобіжних заходів усім трьом фігурантам справи. Однак розглядати справу по суті буде інший суд – Шевченківський. Причина такої зміни проста. Згідно з Кримінальним процесуальним кодексом, кримінальну справу має розглядати суд, у межах територіальної юрисдикції якого скоїли злочин (Шеремета вбили у Шевченківському районі Києва). Під час досудового слідства ж рішення приймав суд, у межах територіальної юрисдикції якого зареєстрований орган слідства (відповідно Печерський райсуд та Національна поліція).

Відповідно, змінився і склад суду. Якщо раніше більшість клопотань розглядав один слідчий суддя, то по-суті розглядати справу має колегія суддів, головуючою якої стала суддя Оксана Голуб. Жінка відома тим, що під час Революції Гідності ухвалювала рішення про позбавлення майданівців права керувати автомобілями і мала б підпадати під закон про люстрацію. Також фігурувала у журналістському розслідуванні проекту «Схеми» про експрокурора Сергія Нечипоренка, якого підозрювали у хабарництві: чоловік уникнув арешту майна, йому зменшили розмір застави у 15 разів та повернули закордонний паспорт. Головуючою у цій справі є вже згадана суддя Голуб. А її чоловік свого часу був підлеглим прокурора Нечипоренка.

Окрім того, за клопотанням офіційних обвинувачених, розглядати справу по суті буде суд присяжних. Адже йдеться про скоєння тяжкого злочину. За процедурою, автоматична система має визначити суддю, якого замінять трьома присяжними. Згодом, автоматичний розподіл має обрати сім кандидатур, з яких оберуть п’ять присяжних: трьох основних та двох запасних.

Претензії до прокуратури

Судове засідання починається із незначною затримкою. Суддя Голуб цікавиться, чи не хочуть їй заявити відводи чи подати клопотання й переходить до суті справи: обвинувального акту, який прокуратура передала до суду. Щоправда, її зупиняють адвокати Антоненка. Вони зауважують, що їх підзахисний сидить у слідчому ізоляторі безпідставно.

– Запобіжний захід, який був у Антоненка, діяв до вересня, у межах досудового слідства. Але воно завершилося 19 серпня. Тобто і запобіжний захід уже не дійсний. Адже згідно рішення Конституційного суду від 2017 року, не може відбуватися автоматичного продовження запобіжного заходу, який обрали під час досудового слідства. Прокурор мав би клопотати про новий запобіжний. Але він цього не зробив. Тож Антоненко перебуває у СІЗО без жодного на те судового рішення. Я просив би суд розглянути це питання… – заявив адвокат Антоненка Станіслав Кулик.

– Давайте в першу чергу вирішимо суть справи: ваше ставлення до обвинувального акту, чи повинен його приймати суд, – не дала договорити Кулику головуюча.

– Але ж йдеться про порушення прав людини, це важливо. І логічним було б вирішити це питання в першу чергу, – продовжував Кулик.

– Ми не будемо керуватися логікою, ми будемо керуватися вимогами кримінального процесуального законодавства, – заявила Голуб.

– Тоді ми хотіли б, аби суд дозволив Антоненку сидіти поруч із своїми захисниками, – зазначив Кулик і додав, що через скло його клієнт погано чує.

І прокуратура, і захисники підозрюваних були не проти. Однак вирішальне слово, фактично, було за  начальником конвою. «Таке не передбачено» – сказав він. Суддя, врешті, залишила Антоненка за склом. І адвокати фігурантів справи перейшли до обговорення обвинувального акту.

Потрібно пояснити, що згідно процедури після завершення слідства відбувається кілька ключових речей. По-перше, потерпілим та підозрюваним дають матеріали справи для ознайомлення. По-друге, в суд передається обвинувальний акт, у якому описують обставини злочину та правову кваліфікацію для кожного з обвинувачених. У нашому випадку – конкретні статті Кримінального кодексу для Антоненка, Дугарь та Кузьменко.

Нагадаємо, що за останньою версією прокуратури, злочин виглядає наступним чином: невстановлені замовники використали трьох фігурантів справи, аби вбити Павла Шеремета з «особистих мотивів» та для «створення резонансної події для провокації численних акцій протесту» (які так і не відбулися – ред.). Проте за словами одного з адвокатів пані Дугарь, Віталія Коломійця, в обвинувальному акті є неточності. Зокрема щодо інкримінованих правопорушень.

«Якщо ви бачили обвинувальний акт, він є у відкритому доступі, то могли побачити, що це просто 12 фрагментів копіпасту. Чому? В цьому документі має визначатися роль кожної людини, її дії. Слідчі, які складали обвинувальний акт, просто скопіпастили фрагменту тексту, який коротко викладає обставини події. І за такою логікою всі троє несуть колективну відповідальність, без індивідуального обвинувачення», – заявив журналістам Коломієць.

Детальніше про нове обвинувачення читайте у матеріалі: Справа Шеремета. Що відмовляється бачити слідство у новій підозрі 

Він також додав, що в окремих моментах автори обвинувального акту забули замінити ім’я та прізвище Юлії Кузьменко на Яну Дугарь. А також звинувачують його підзахисну у порушенні неіснуючого закону.

«В правовій кваліфікації діянь Яни Дугарь Яна Дугарь не згадується. Там згадується «Юлія Кузьменко». Тобто вони так швидко писали цей документ, що забули поміняти прізвища. Також у вступі обвинувального акту написано про порушення ст.2 Закону про власність. Цей закон прийняли 1991 року, він був ще законом часів УРСР. Де-факто він втратив чинність з прийняттям Цивільного кодексу, а фактично з реєстру нормативних актів його виключили 2007 року. Відтоді він не чинний. Але прокурори настільки недбало ставилися до обвинувального акту, що посилаються на порушення законів, які давно втратили чинність», – зауважив Коломієць.

Також він додав, що у документі, який прокуратура передала суду, немає інформації про витрати на експертизу ходи, зробленої іноземним експертом Іваном Бірчем, яка стала чи не ключовим доказом у цій справі. Згідно норм Кримінального процесуального кодексу, така інформація і справді має зазначатися. Проте в обвинувальному акті її немає.

«З того, що прокуратура передала до суду, виходить що Іван Бірч витратив власні кошти, аби прилетіти й попрацювати в Україні. Адже жодної інформації ані про джерела фінансування, ані про суму витрат на цю експертизу немає. А на її висновки посилається слідство», – обурюється Коломієць.

Загалом лише він підготував понад 20 скарг, які стосувалися дій прокурорів та слідчих. Наприклад, йшлося про прокурора на прізвище Тарасюк. Як відомо, від початку існувало велике кримінальне провадження від 2016 року, у якому було близько 200 томів матеріалів. За словами адвокатів, Тарасюка включили до групи прокурорів, яка займалася процесувальним керівництвом, 20 травня цього року. А вже 21 травня, наголошує захист офіційних обвинувачених, цей прокурор виділив окреме провадження щодо Дугарь, Антоненка та Кузьменко у майже 40 томів.

«Кожен том справи це як мінімум 250 сторінок. Якщо йдеться про 200 томів – то це 50 тис сторінок. Також Тарасюк переглянув терабайт відео і на основі вивчених матеріалів змінив підозру. Але це було б неможливо, якби у нього вже не була сформована упереджена думка. Якщо припустити, що він 48 годин (20 та 21 травня – ред.) лише читав матеріали справи, то він повинен був робити це із швидкістю 17 сторінок/хвилина. Це неможливо фізично», – пояснював Коломієць.

Захист Антоненка, крім всього, скаржився на те, що у матеріалах справи є згадки про негласні слідчо-розшукові дії, проте в окремих випадках немає посилань про судові дозволи на це. Що також є порушенням. Втім, здається, суд лишив всі ці аргументи без задоволення.

Очікування проти реальності

Вечір, близько 19:00. Суддя вже у нарадчій кімнаті. Зала судових засідань розбилася на групи за інтересами: окремо стоять журналісти, окремо – адвокати і фігуранти справи, окремо постраждала Олена Притула та кілька захисників Антоненка. Час від часу то одні, то інші виходять на вулицю

«Ви могли б дати коментар щодо справи? Ваша думка дуже важлива. Бодай скажіть, чи бачили ви матеріали справи», – питає група журналістів пані Притулу біля входу до Шевченківського суду. Вона уважно дивиться на них крізь окуляри, ледь помітно мотає головою з боку в бік і тихо говорить «Ні».

Під час засідання Притула робить нотатки до свого блокнота, на запитання судді щодо думки про ті чи інші клопотання захисту офіційних обвинувачених говорить коротко: «На розсуд суду». У своєму невеликому виступі вона звертає увагу на якість матеріалів, які слідство передає до суду.

«З розвідницею смішно, – говорить Яна Дугарь до одного із своїх захисників, різко розвертаючись через ліве плече й підіймаючи телефон – Аби сфотографувати ту камеру спостереження, треба знати, що вона там є. І треба примудритися на ходу навестися телефоном на неї. Мені було цікаво, я намагалася повторити цей рух. І це майже неможливо», – продовжує Дугарь, раз у раз вивертаючись з телефоном у руці. Кожного разу цей поворот виходить інакшим. Вона намагається повторити рух, яких нібито зробила «розвідниця», фотографуючи камери спостереження у центрі Києва в 2016-му.

Антоненко, тим часом, сидить у кутку акваріума і говорить через щілини між склом із дружиною Світланою. Кузьменко сидить за столом разом із сестрою, жінки роблять кілька спільних фото. Врешті, з’являється суддя Голуб. І оголошує дату першого засідання у справі по суті: 12:00 4 вересня. Тут же додає: обрати всім трьом запобіжні заходи до 23 жовтня. Вони, до слова, дублюють попередні: Дугарь має заставу у 168 тис. грн, Кузьменко лишається під цілодобовим арештом, Антоненко – їде до СІЗО. У більшості клопотань захисників (про допит свідків, скасування окремих постанов прокуратури) відмовляють. Засідання оголошують закритим.

– Ви могли б прокоментувати судове засідання? Нам потрібна позиція прокуратури, – звертаються журналісти до двох прокурорів, перегородивши їм прохід.

– Всі питання до прес-служби, – кидають представники державного обвинувачення й намагаються проскочити повз журналістів.

– Але ж ви маєте право давати коментарі після засідання, тим паче суд резонансний, – наполягають представники ЗМІ.

– Всі питання – у прес-службу, – відказують прокурори й таки протискуються до виходу із зали.

Люди під судом, яких зібралося понад сотню, скандують «Судді пам’ятайте: влада не вічна» та «Шукайте справжніх убивць». Згодом вони йдуть блокувати рух вулицею Дегтярівською: палять димові шашки та фаєри, без упину ходять пішохідним переходом. Але недовго, з десяток хвилин. «Ми ж розуміємо, що створюємо головняк невинним людям», – говорять вони.

«Якщо коротко – то ми очікували, що Ріффа (Андрія Антоненка – ред.) відпустять. Тому що, як на мене, немає підстав для його перебування у СІЗО. Ми очікували, що Кузьменко отримає нічний домашній арешт. Аби вони могла знову ходити на роботу й працювати. Ми очікували, що суд розгляне усі клопотання й скарги. Але суд вирішив не давати часу захисту. Як на мене – це порушення. Зараз ми чекатимемо повного рішення, аби подати апеляцію на арешт Антоненка», – заявив у коментарі журналістам адвокат Кузьменко Тарас Безпалий.

Він же додає: клопотання про запобіжні заходи для трьох фігурантів справи були майже ідентичні. І у них прокуратура перерахувала ті ж самі ризики, про які говорила півроку тому. «Клопотання були майже ідентичні. Вони перераховували ризики, які були півроку назад. В КПК написано, що для продовження тримання під вартою має з’явитися щось нове. І суд мав би звернути на це увагу. Щодо Кузьменко ризиків немає, та й не було, на моє переконання. Але у клопотаннях виписували, що вона, типу, може втекти в ОРДіЛО. Але ж її там вб’ють. Ще один ризик: вона перетинала кордон України. Але ми паспорти здали на вимогу прокуратури. Про тиск на свідків взагалі смішно: вони всі допитані, матеріали в суді», – зауважує Безпалий.

Адвокат зазначає: досі єдиним доказом у цій справі є експертиза ходи Бірча. «Було засідання в апеляції по запобіжному для Кузьменко. І від головуючого було пряме питання до державного обвинувачення: які є конкретні докази, що Кузьменко причетна до вбивства Шеремета. І прокурор каже: експертиза ходи. Єдиний доказ. І до нього були питання від самого початку. За ці місяці нових доказів у справі немає. Подружжя Грищенків, про яке згадували на самому початку, із справи зникло. З Бірчем ми намагалися зв’язатися, але адвокатам Антоненка він ніби сказав, що йому заборонено з нами говорити. Я звертався до 5 експертних закладів в Україні, аби з’ясувати, чи можливо за експертизою ходи встановити людину. І мені сказали «ні», бо методик для цього не існує», – говорить Безпалий.

Наразі ж можна констатувати, що досі без відповідей лишаються основні запитання у цій справі: чи справді експертиза ходи єдиний доказ вини? Чому слідство і прокуратура ігнорують різницю у зрості між реальними злочинцями й обвинуваченими? Врешті: хто відповідатиме, якщо виявиться, що у СІЗО опинилися непричетні до злочину люди? Можливо, найближчі судові засідання у Шевченківському райсуді дадуть бодай часткові відповіді.