Вперше Царевич опинилась під пильною увагою телекамер у 2011.
27 грудня 2011 було арештовано колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка.
Його справу призначили розглядати колегію суддів Печерського суду у складі Сергія Вовка, Ганни Медушевської та Оксани Царевич. Остання з суддів у резонансній справі до 2010 була помічницею голови суду Інни Отрош.
Зі складу суду Царевич була наймолодшою, на засідання приходила в останній момент, а потім ще здавалось досипала кілька годин і всім своїм виразом обличчя показувала, як мінімум своє невдоволення кишінням десятків журналістів у вузьких коридорах Печери (як ніжно називала Печерський районний суд).
Вона ніколи не ставила уточнюючих питань і єдиною її роллю в засіданні була присутність.
Втім, за дії Царевич в складі колегії суддів, зокрема незаконний арешт Юрія Луценка, Європейський суд з прав людини присудив Україні виплату 15 тисяч євро штрафу.
ЄСПЛ нарахував у діях суддів сім порушень конкретних статей Європейської конвенції з прав людини: два порушення параграфа 1 статті 5 (право на свободу та безпеку) щодо арешту й ув’язнення Ю.Луценка, порушення параграфа 2 статті 5 (право бути інформованим щодо причини арешту), два порушення параграфа 3 статті 5 (право заперечити своє утримання під вартою) та порушення статті 18 (обмеження щодо використання обмеження права).
Через 2 роки Царевич уже опинилась у справі Юлії Тимошенко. Спершу вона розглядала скаргу адвокатів Тимошенко про тортури щодо лідерки опозиції, і не задовольнила її. Розглянула звернення без присутності адвокатів. Все це вони долучили до вже скарги Тимошенко у ЄСПЛ.
За рік Царевич уже була серед суддів, які були задіяні в розслідуванні обвинувачень Юлії Тимошенко в начебто причетності до вбивства Євгена Щербаня – останнє вже сприймалось як зашкал політичних репресії проти лідерки “Батьківщини”.
Суддів було кілька, але саме на засіданні, яке проводила Царевич, сталось грандіозне побоїще депутатів з правоохоронцями.
Юлія Тимошенко на той момент вже перебувала за гратами у справі про газові угоди з Росією і 10 місяців не приїздила на засідання у справі Щербаня. Тут слід зробити ремарку, що зі слів її адвокатів, за нею просто не приходив конвой.
За це Царевич виписала Тимошенко адмінштраф.
Суддя виявилась настільки обуреною, що наклала на Тимошенко стягнення в 10 разів більше за передбачене – “тисячу неоподатковуваних мінімумів”, хоча адміністративний кодекс передбачавлише сто.
Почувши це, депутати «Батьківщини», а їх в суд ходило немало, почали відповідно коментувати професійні здібності судді.
Та у відповідь зірвалась на крик. Потім виписала адвокату Тимошенко Сергію Власенку ще один штраф за неповагу до суду. Засідання перетворилося на базар.
Під час чергового звернення Сергія Власенка, суддя попросила його встати, депутат Володимир Яворівський сказав, що в цьому суді необов’язково вставати. Царевич запитала: “Хто це сказав?”, на що сусід Яворівського відповів: “Чететов Михайло Васильович”. Тоді суддя оголосила перерву для видалення особи, що порушила порядок.
«Тільки спробуй», – відповів тихо на це Сергій Пашинський, і в залі почалась штовханина. Оскільки в «Грифону» сил не вистачило, то витісняти 2 десятки депутатів з зали викликали «Беркут».
Після цього засідання суддя Царевич досить довго не з’являлась на засіданнях в цій справі (в ній чергувалось кілька суддів), а коли після довгої перерви зайшла в зал, то прошмигнула бігцем і згорбившись.
Десь так, як у 2015 вона знітившись прийде до прокуратури давати свідчення по справі про відбирання водійських прав в учасників Євромайдану, що їздили до Межигір’я. Суддя Царевич тоді забрала права у 9 осіб. У багатьох потерпілих були документальні докази, що їх не було на місці порушення, яке їм приписувала ДАІ. Всіх їх було амністовано після перемогу Революції гідності. А суддя лишилась працювати.
“Всі знають, що вона засудила невинних людей. Так, це були справи про адміністративні правопорушення, на 6 місяців позбавили людей права керувати авто. Але вони були невинні. І такі рішення ухвалювали на підставі сфальшованих документів. Під деякими протоколами навіть не було підписів міліції”, – каже Роман Маселко, член правління DeJure, член правління Автомайдану, представляв інтереси автомайданівців, яких позбавляли прав 2014 року за автопробіг до Межигір’я.
“Наприклад, всіх 9-х людей, яких судила Царевич, нібито затримали у Печерському районі Києва. На Залізничному і Наддніпрянському шосе. Але 3 з цих 9 людей взагалі того дня не їхали цим шляхом. Більше того: одна із засуджених взагалі не була в Києві. Так, вона їздила до Межигір’я, але зі своєї дачі. І на дачу вона повернулася. В Київ не заїжджала. В момент, коли її нібито в Києві зупинив автоінспектор, вона вже була вдома. І є свідки, які могли це підтвердити. Але Царевич все одно її засудила. При цьому Царевич – компетентна суддя, цього в неї не забрати. І в справі по Автомайдану вона розуміла, що перед нею невинні люди. І все одно вона робила те, що робила”, – розповідає юрист.
У 2015 генпрокурор Віктор Шокін ініціював перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відсторонення трьох одіозних суддів із займаних посад, а голова Верховного суду Ярослав Романюк дав згоду на арешт трьох суддів, які вели гучні справи за часів режиму Віктора Януковича, – зокрема, й Царевич.
З 2016 справу судді почав розглядати Шевченківський суд, але засідання вів Віталій Буглій, який як і Царевич виносив рішення проти майданівців. Зрештою, активісти домоглися зміни судді, а Царевич президент Петро Порошенко звільнив з посади.
До моменту звільнення Царевич у 2015 стигла розглянути запобіжний захід щодо колишнього депутата-“регіонала” Олександра Єфремова і відмовити у взятті його під варту. В ухвалі Царевич послалась на рішення ЄСПЛ у справі “Луценко проти України” і справі “Ходорковський проти РФ”.При цьому Царевич заявила про загрозу своєму життю і готовність розповісти про це послу США.
Всі ці роки Царевич оскаржувала процесуальні дії проти себе та рішення про звільнення її з посади.
Про те, що вона досягне успіху стало зрозуміло влітку 2020, коли суддя Шевченківського районного суду Києва Євген Мартинов виправдав колишню колегу «за недоведеністю складу злочину».
Царевич визнана невинуватою за обвинуваченням у винесенні неправосудного рішення щодо 9 людей, які брали участь у поїздці «Автомайдану» в Межигірʼя 29 грудня 2013 року.
Мартинов зазначив, що у матеріалах немає доказів, які б свідчили про вину Царевич за ч .2 ст. 375 Кримінально кодексу (умисне постановлення завідомо неправосудного рішення в своїх інтересах). Суддя також визнав доказом матеріали, які подала Царевич, про те, що руху «Автомайдан» не існувало, бо він не був зареєстрований.
Відтак рішення Верховного Суду вже стало тільки продовженням рішення Шевченківського суду.
“Свого часу щодо Царевич була кримінальна справа (щодо ухвалення неправосудних рішень у справі про автопробіг до Межигір’я – ред.) і вона отримала в ній виправдальне рішення. Думаю, Верховний суд під час ухвалення свого рішення міг це взяти до уваги. І це стало однією з підстав для скасування указу про її звільнення. Точніше зараз сказати не можу – поки що рішення Верховного суду щодо Царевич у відкритому доступі немає”, – каже голова правління Фундації DEJURE Михайло Жернаков в коментарі Буквам.
“Водночас вчорашнє рішення Верховного суду – це яскравий маркер двох речей. Перше – очищення судів як таке. Бо Царевич, як і Павло Вовк з Окружного адмінсуду Києва – яскраві символи системи. Просто Вовка не звільнили з посади. А тепер ще й Царевич поновили. Тобто якщо указ про її звільнення скасували і вона може повернутися на посаду – то що говорити про інших одіозних суддів? Друге. Верховний суд після реформи 2016 року взагалі не оновлений. Особливо Касаційний адміністративний. Бо якщо раніше говорили, що Верховний суд не такий вже й поганий, там є нормальні судді, то вчорашнє рішення це перекреслює” – зауважує експерт.
Він підкреслює, що суд скасував указ про звільнення людини, яка ухвалювала рішення проти 9 автомайданівців “за сфальшованими рапортами, в обхід системи авторозподілу”. “Більше того – частина «порушників», яких вона судила, взагалі не брали участі в автопробігу до Межигір’я. Про який новий Верховний суд тоді ми взагалі говоримо?”, – запитує Жернаков.
“Далі. Навіть якщо в указі про її звільнення були неточності чи порушення процедури – то в адміністративному судочинстві є принцип пропорційності, на який суди мають зважати. Його суть наступна: порушення права конкретної особи зважується з інтересом суспільства. Тобто, навіть якщо в указі про її звільнення не там поставили кому, чи порушили якусь процедуру – це не підстава для її поновлення на посаді. Так, можливо було порушення її права, умовно, на справедливе звільнення з дотриманням процедур. Але це право і поруч не стоїть з суспільним інтересом, який полягає в тому, аби такі люди як Царевич на були на посадах суддів” – наголошує експерт.
Царевич – не перша суддя, яку поновили на посаді, нагадує Маселко. В Печерському райсуді вона третя. До того поновили суддю Волкову, яка 2014 року відпустила Дмитра Садовника, який керував розстрілом на Інститутській 20 лютого 2014-го. Потім на посаді поновили суддю Кицюка, який судив Автомайдан. І тепер Царевич.
“Так, багатьох суддів Майдану звільняли через порушення процедур. Але у випадку Царевич порушень не було. Єдине, через що скасували указ про її звільнення – я в цьому переконаний – Верховний суд вирішив, що у Царевич було право ухвалити таке рішення. Фактично ВС сказав, що суддя може засудити невинну людину на підставі сфальшованих документів”, – наголошує він.
За його словами, справа Царевич лежала у Верховному суді з моменту запуску 2016 року. “Але з розглядом довго тягнули. Почали його лише в грудні минулого року. Відбулося 6 засідань, що не характерно. Адже зазвичай у Верховному суді на розгляд іде 2-3 засідання. Кожне тривало по 4 години, хоче зазвичай це – до години. І я впевнений, що тут судді на 100% розібралися в ситуації, бачили кожен документ і точно знають, що робила Царевич”, – зазначає Маселко.