Продовжуємо аналізувати законопроєкт №3515. Цього разу поговоримо про існуючий прожитковий мінімум та що пропонують йому на заміну.

 Спершу про наявний стан речей. Згідно однойменного закону, прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів, мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

 Прожитковий мінімум є базовою величиною для визначення ряду інших економічно та соціально значущих величин. Це і оцінка загального рівня життя, і розробка соціальної політики та соціальних програм, і встановлення розмірів мінімальних зарплат, пенсій та стипендій, соціальної допомоги, пільг, штрафів і навіть судового збору. Причому, для різних категорій населення він визначається окремо – для працездатних осіб, дітей до 6 років, від 6 до 18 років, непрацездатних осіб – визначаються різні категорії прожиткового мінімуму.

 Так є на даний момент. Законопроектом №3515 пропонується замінити поточне визначення та категорії прожиткового мінімуму таким: прожитковий мінімум – прийнятний рівень витрат, який дозволяє підтримувати достатній рівень життя людини, притаманний суспільству. Прожитковий мінімум встановлюється на одну особу.

 Як то кажуть – решту додумайте самі. Що таке «прийнятний рівень витрат» (для кого прийнятний?), «достатній рівень життя» (достатній для чого?), як буде визначатись на практиці «притаманність суспільству»? Тут можна згадати, що на думку президента, «5-6 тисяч гривень зарплати – це не бідність» і тоді страшно подумати, що ж вважатиметься бідністю за новими правилами. Про такі деталі, як, наприклад, залежність розміру аліментів від віку дитини і відповідного прожиткового мінімуму, законодавець очевидно не подумав.

 Як уже згадувалось в попередній частині – мінімальні заробітні плати тепер не прив’язані до прожиткового мінімуму, а нова система формування їх розмірів дозволяє встановлювати їх меншими за прожитковий мінімум, що раніше не допускалось.

 Змінюється і система розрахунку прожиткового мінімуму. Раніше його розмір визначав Кабмін після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Законопроект №3515 пропонує зовсім інший підхід, за яким, прожитковий мінімум встановлюється у відсотковому співвідношенні до середньомісячної заробітної плати в Україні за рік, що передує року формування Державного бюджету України на наступний рік, з урахуванням прогнозного рівня інфляції поточного року. Співвідношення розміру прожиткового мінімуму до середньомісячної заробітної плати пропонується встановлювати у розмірі не менше: у 2021 році – 40 відсотків з поступовим  зростанням до 50 відсотків у 2031 році. Тобто, якщо середньомісячна заробітна плата в 2020 становить 10862 гривні, то прожитковий мінімум на 2021 рік становитиме 4345 гривень (40% від 10860). Це число може коливатись залежно від рівня інфляції, але для прикладу воно є достатньо точним

 Розглянемо ці зміни детальніше. Існуюча система визначення розміру прожиткового мінімуму дозволяла встановити, «сюрприз», саме прожитковий мінімум – тобто той набір товарів і послуг, необхідний людині для забезпечення нормального функціонування, і розмір його відштовхувався саме від вартості цього набору для покупця. Автори ж законопроекту №3515 пропонують визначати прожитковий мінімум виходячи не з вартості цього мінімуму товарів та послуг, а з середньомісячної зарплати, незалежно від того, що на цю суму можна придбати і кому цього вистачить для нормального функціонування. До чого тут саме поняття «прожитковий» – залишається лише здогадуватись.

 Змінюється і спосіб моніторингу прожиткового мінімуму. Якщо на даний час він визначається шляхом спостереження за динамікою рівня життя в Україні на основі статистичних даних про рівень споживчих цін (тобто ціни на товари та послуги визначають адекватний розмір прожиткового мінімуму), то законопроект пропонує дещо унікальне: по-перше, пропонується створити новий орган, який займатиметься моніторингом витрат домогосподарств, по-друге – розмір прожиткового мінімуму оцінюватиметься шляхом опитування домогосподарств щодо фактичних витрат на продукти харчування, непродуктові товари, послуги, догляд за дітьми та відсоткового розміру заощаджень у структурі витрат домогосподарств. Іншими словами – влада хоче знати про вас все, створює для цього окремий орган і мотивує це турботою про ваш рівень життя (власне, як і писали класики антиутопії). При цьому, роль прожиткового мінімуму, як ви вже зрозуміли, нівелюється майже повністю, цей показник втрачає свою системну функцію і слугуватиме фактично лише для контролю ваших витрат з боку влади. Обнадіює лише те, що створення такого органу відкладено до 2025 року.

 Проте найцікавіше криється в прикінцевих та перехідних положеннях до законопроекту №3515. В пункті 3 цього розділу присутня новація, здатна «порадувати» українців більше, ніж все попередньо написане. Виглядає вона так: показники прожиткового мінімуму, обраховані відповідно до цього Закону, застосовуються у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для системи оподаткування доходів домогосподарств, для встановлення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 44 відсотка у 2021 році зі забезпеченням щорічного його збільшення на 2 відсоткові пункти до досягнення 100 відсотків.

 Спробуємо, знову ж, перекласти це з законодавчої на українську, хоча ініціатори законопроекту так добре засвоїли наполеонівський принцип «пишіть коротко і неясно», що розуміння написаного ними стає нетривіальним викликом (наперед співчуваю бухгалтерам). Автори законопроекту хочуть стягувати з кожного домогосподарства 44%, з перспективою збільшення до 100%, від прожиткового мінімуму, які будуть спрямовані на виплату пенсій. Як було визначено вище, на 2021 рік сума прожиткового мінімуму становитиме 4345 гривень. 44% від цієї суми складають 1911 гривень. Саме таку суму пропонується заплатити кожному домогосподарству для встановлення мінімального розміру пенсії. В перспективі, нагадую, ці сума зросте до 100% прожиткового мінімуму, а сам мінімум – до 50% від середньомісячної зарплати за попередній рік.

 Такий суб’єкт оподаткування, як домогосподарство, це теж новація законопроекту №3515, і ця новація, тут важко підібрати визначення, дійсно новація. В основному тому, що до цього часу в українському законодавстві платником податків була особа – фізична чи юридична. І хоч юридична особа може охоплювати від кількох до тисяч людей, це все одно одна особа в розумінні закону, з притаманними лише їй унікальними ідентифікуючими ознаками. Законопроект №3515 натомість вводить таку категорію платника податків, як домогосподарство, тобто, за визначенням самого законопроекту: деклароване економічне об’єднання одного/двох/декількох осіб, які ведуть спільний облік доходів та витрат, що оподатковуються податком на доходи фізичних осіб. Об’єднання, яке складається з декількох фізичних осіб, але не має власних ідентифікуючих ознак.

 Таке нововведення піднімає більше питань, ніж здатне дати відповідей. По-перше – що значить «деклароване об’єднання» – хто і як повинен його декларувати, кому декларувати, яку юридичну силу має ця декларація, і які ідентифікаційні риси таке об’єднання матиме (наприклад, фізична особа ідентифікується за реєстраційним номером облікової картки платника податків, «ідентифікаційним кодом», юридична особа – за номером ЄДРПОУ, для яких існує порядок присвоєння, на відміну від домогосподарства)? По-друге – що вважатиметься спільним обліком доходів і витрат, а що ні? Якщо двоє людей спільно платять за квартиру і продукти харчування, але в іншому кожен витрачає свої доходи на себе, це спільний облік? А якщо спільно платять за вечері в кафе? Законопроект №3515 відповідей на ці та багато інших питань не дає, як не пропонує і змін до Податкового кодексу України, хоч і фактично встановлює новий податок вже з наступного року. Тому, очевидно, нас чекає ще чимало, ммм, новацій, пов’язаних з цією ініціативою «слуг народу».

 Про те, які ще зміни нас чекають у випадку прийняття законопроекту №3515 і чого від них чекати, читайте в третій частині цієї статті.