З чого все почалося

У китайській соціальній мережі Weibo розгорівся черговий модний скандал. Користувачі поширили скріншоти заяви бренду H&M, в якому детально описується його зобов’язання припинити використання бавовни з провінції Синьцзян, пише BOF. Причина —  ймовірні проблеми з рабською примусовою працею. Чимало користувачів закликали до бойкоту роздрібного продавця, вимагаючи від нього “піти з китайського ринку”.

Через деякий час актор Хуан Сюан, посол чоловічого одягу H&M на ринку Великого Китаю, повідомив у своєму Weibo-акаунті, що негайно припиняє свої відносини з брендом. У заяві, зокрема, йшлося про те, що Хуан “рішуче виступає проти будь-яких спроб дискредитації країни”.

Вже через кілька годин після цього рядок пошуку за запитом H&M або HM, який зазвичай використовується назви бренду в Китаї, на основних платформах електронної комерції – Tmall, Alibaba, де у H&M давно є офіційний магазин, JD.com і Pinduoduo, – не дав ніяких результатів. Схоже, що бренд був заблокований на цих платформах, хоча офіційного оголошення або публічного сповіщення про заборону не було. Тому неясно, ситуація короткострокова або постійна.

Напади китайської влади на шведську роздрібну мережу пішли за прийнятим в понеділок рішенням 27 країн Європейського союзу, США, Великобританії й Канади про накладення транспортних і фінансових санкцій на чотирьох китайських чиновників, звинувачених в порушеннях в Синьцзяні. У центрі конфлікту – ймовірні репресії Китаю проти уйгурської меншини в провінції.

H&M відреагувала на спір, розмістивши у своєму офіційному акаунті Weibo заяву, в якій, зокрема, говориться: “H&M Group завжди управляла нашим глобальним ланцюжком постачання відкритим і прозорим чином, гарантуючи, що наші постачальники по всьому світу дотримуються наші зобов’язання в галузі сталого розвитку… не представляють ніякої політичної позиції”.

Хто такі уйгури

Понад 80% бавовни Китаю надходить з північно-західної провінції Синьцзян, де проживає близько 11 мільйонів уйгурів – мусульман тюркського походження. Повідомляється, що в місцевих “таборах перевиховання”, так званих центрах інтернування, міститься понад мільйон уйгурів. Як правило, їх позбавляють свободи в результаті псевдопроцесів у суді.

Протягом багатьох років уйгури ведуть боротьбу за незалежність і автономність. Однак хвилювання на етнічному ґрунті нерідко закінчувалися масовими протестами та приводили до насильства: китайська влада жорстко придушує протести та звинувачує уйгурське угруповання в радикалізмі й релігійному екстремізмі. Ця етнічна група багато років піддається гонінням в економічному, політичному і культурному плані, оскільки уйгурська культура має більше подібностей до культури народів Центральної Азії – узбецької та казахської, ніж з китайською ханьскою більшістю. А уйгурська мова ближче до узбецької, казахської, киргизької і  турецької мов.

З кінця 2016-го – початку 2017 року Пекін проводить кампанію репресій щодо уйгурів: прийнявши ще більш жорсткі заходи, він встановив по всьому регіону системи спостереження, обмежив їх свободу пересування, а також заснував центри масового утримання під вартою. Багатьох з репресованих примушують до відмови від своєї віри та рабської праці на фабриках, які є постачальниками для близько 80 великих міжнародних брендів.

Торік Австралійський інститут стратегічної політики (ASPI) оприлюднив 56-сторінковий звіт, в якому стверджує, що між 2017 і 2019 роками понад 80 тисяч уйгурів вирушили на заводи, що “належать каналам постачання 83 всесвітньо відомих брендів зі сфер технологій, текстилю та автомобільної промисловості. Фабрики використовують примусову уйгурську працю в рамках фінансованого державою механізму передачі, який робить негативний вплив на світові виробничі ланцюжки”. Серед цих брендів – багато відомих компаній: починаючи від технологічних брендів Apple, Huawei, Microsoft, Sony, Samsung і закінчуючи автомобільними BMW, Volkswagen, Mercedes-Benz, Land Rover і Jaguar.

Міністерство закордонних справ Китаю неодноразово спростовував звинувачення в примусовій праці на виробництві в Синьцзяні. “Ми не раз змінювали нашу позицію щодо так званої примусової праці, і я можу повторити, що громадяни Китаю підписують трудові договори з роботодавцями та отримують винагороду на основі рівності, добровільності та консенсусу відповідно до Закону про працю та Закону про трудові договори”, – цитує слова прессекретаря міністерства Ван Веньбінь The Global Times.

Повертаючись до H&M

Китайські користувачі мережі, в цей час закликають до бойкоту H&M, стверджуючи, що міжнародні санкції необґрунтовані й базуються на упереджених повідомленнях закордонних ЗМІ й міжнародних правозахисників.

Заява H&M, яка розповсюджується нині в китайському Інтернеті, насправді написана рік тому і складена у відповідь на рішення, прийняте міжнародною некомерційною організацією Better Cotton Initiative (BCI), мета якої – поліпшити умови у швейному секторі, і в березні нинішнього року більше не ліцензуючи свою бавовну з Синьцзяна як “Better Cotton”.

H&M використовує BCI для отримання бавовни й підтримала рішення призупинити ліцензування в регіоні, заявивши, що вони більше не будуть отримувати місцеву бавовну. Gap, Patagonia й Inditex, які володіють Zara, заявили, що вони також не отримують своїх постач  з фабрик у Синьцзяні. Однак більшість так і не може підтвердити, що їх ланцюжок постачання не містить бавовни, зібраної в цьому регіоні, згідно зі звітом Reuters.

У січні цього року США заявили, що заборонять ввезення всієї бавовняної продукції з провінції. Це поставило багато американських компаній, таких як PVH, яка володіє брендами Calvin Klein і Tommy Hilfiger, в скрутне становище: деякі з вироблених за кордоном товарів можуть бути незаконними для імпорту на свій внутрішній ринок. Своєю чергою PVH заявила, що розірве зв’язку з будь-якими фабриками, які виробляють тканину або використовують бавовну з Синьцзяна протягом року.

31 березня H&M повідомить про свій річний прибуток. У зв’язку з тим, що закриття магазинів на багатьох інших ринках перериває бізнес бренду, ринок Китаю залишався в фокусі, оскільки тут розташовувалося понад 500 магазинів роздрібної мережі, хоч продажі і впали на 17% в рік до 30 листопада. У 2021 році дочірні бренди H&M Group – Other Stories і Arket – планували відкрити в Китаї свої перші магазини.

Для H&M питання сталого розвитку та використання текстилю, виробленого не користуючись з рабської праці, стоїть на порядку денному вже цілих десять років – з 2011-го. Компанія неодноразово піддавалася критиці через негативний вплив на навколишнє середовище та обмеження прав робітників в країнах третього світу. У відповідь на що бренд запустив свою знамениту лінійку одягу H&M Conscious з органічної бавовни та перероблених тканин, збір яких магазин почав у 2013 році. Також у свідомому звіті про сталий розвиток за 2012 рік H&M продемонстрував прозорість виробництва й опублікував список фабрик, що поставляють 95% свого одягу – в той час, як більшість ритейлерів і торгових марок не обмінюються цією інформацією, посилаючись на комерційну таємницю

.

Nike під прицілом

Слідом за H&M дісталося і великому продавцеві спортивного взуття Nike. Посли бренду Ван Бо і Тань Сун Юнь оголосили в соціальних мережах Weibo про припинення співпраці з американським гігантом, оскільки його позиція щодо рабської праці аналогічна позиції H&M.

Рік тому з такою заявою в статті-розслідуванні The Washington Post виступила прессекретарка Nike Сандра Карреон-Джон: “Ми поважаємо права людини в нашому широкому виробничому ланцюжку і завжди прагнемо вести наш бізнес етично і відповідально. Ми віддані дотриманню міжнародних трудових стандартів у всьому світі”, – повідомила вона, наголосивши, що їх постачальникам “строго заборонено використовувати будь-які види тюремної, примусової, кабальної праці або обмеження волі”.

Однак на одній з найбільших фабрик, з якою Nike співпрацює близько 30 років і де щороку зшивають, склеюють і спресовують близько 7-8 мільйонів пар кросівок, залучені  сотні робітників-уйгурів, які прийшли сюди не з власної волі. Згідно з фотографіями, опублікованими державними ЗМІ, фабрика більше нагадує в’язницю, оточену колючим дротом.

На території є спеціальний поліційний відділок, обладнаний камерами з розпізнаванням осіб і іншими високотехнологічними системами спостереження, через які робітники повинні проходити при вході та виході з заводу. За словами понад десятка місцевих торговців і робітників, які розповіли The Washington Post про ситуацію на фабриці, уйгури відокремлені від ханских робітників  як фізично, так і за мовою. “Вони не говорять мандаринською, і ми ніколи не спілкуємося. Ми просто працюємо на одній фабриці”, – повідомила одна ханьська жінка середніх років, яку журналісти застали на виході з роботи.

Китайська ж влада виставляє фабрику Taekwang як зразок, де сувора охорона і облік входу і виходу робітників “необхідні для дотримання суворого графіка і відвідування роботи тільки в певні години”.

На сьогодні найбільший в Китаї сайт перепродажу кросівок Dewu, відомий англійською як Poizen, поквапився оголосити, що видалив всю продукцію Nike зі своєї платформи на невизначений термін. У мережі вже помічені відео, на яких в Китаї масово палять кросівки Nike.

Масова атака Китаю проти іноземних брендів

Комуністична партія пішла на санкції не лише проти Nike і H&M, а й атакувала буквально всі великі іноземні бренди: дісталося Burberry, Adidas, New Balance і Zara, заяви яких про синьцзянську бавовну лунали ще два роки тому.

Популярна мобільна гра Honor of Kings, створена китайським технологічним гігантом Tencent, слідом оголосила про припинення довгоочікуваної співпраці з Burberry, для якої головний креативний директор бренду Рікардо Тиші розробив два “скіна” для героїні мобільної гри. Ніякої конкретної причини для скасування не вказувалося. Трохи пізніше Чжоу Дун’юй і Сон Вейлун оголосили, що більше не є послами Burberry.

Того ж дня їх приклад наслідували посли Adidas Ділраба Ділмурат, Ісон Чан і Лю Іфен. Про розірвання контрактів з Uniqlo оголосили Ні Ні, Цзин Боран і Ван Юань. Лей Чжан, який просуває чимало міжнародних брендів на китайському ринку, оголосив, що припиняє роботу з Calvin Klein. А Converse як амбасадора втратив Бай Цзінтіна.

Хто з міжнародних брендів виявиться під ударом наступним – питання часу.