Доброго дня, наскільки це можливо і доцільно. Хоча, поки ми тримаємо рубежі, палимо техніку й утилізуємо особовий склад…так, доброго дня!
Фото надав #Буквам автор матеріалу
Буквально за пару-трійку тижнів до початку Великої Війни я писав ряд коротких статей про тодішній стан Збройних Сил, їх проблеми та потенційні сценарії подальшого занепаду. Там згадувалося і про масове звільнення контрактників, і про умовність підготовки тощо.
У колі офіцерів ми обговорювали вірогідність початку Великої Війни і щоразу приходили до висновку: “Це буде швидко. Рубежі втримати не вийде, зону ООС будуть брати в оперативне оточення. Але ми будемо огризатись щосили. Буде весело”.
Прогноз наш провалився з тріском, крім того, що стало дійсно “весело”. І слава усім богам, що провалився той прогноз! Держава тримається вже п’ятий місяць й здаватись ніхто не збирається.
Фото надав #Буквам автор матеріалу
Але як помістити в одну формулу тезу про занепад ЗСУ й дійсність про успішну оборону й натикання помідорів русакам? Відповім прикладом з мого підрозділу.
Одного дня наші розвідгрупи поповнилися новими людьми. Не контрактниками, не солдатами-строковиками. Мобілізованими. Людьми, які служили ще у 2000-х роках, колишні АТОвці й учасники ООСу, які давно вже обжилися в цивільному житті. Люди, які самі прийшли у Центри комплектування (військкомати) ще 24-25 лютого 2022 року з однією метою: отримати зброю й мати змогу дати п#здюлей.
Жодного разу вони не відмовлялися від завдань, жодного разу вони не скаржились на тяжкі умови чи відсутність чаю з бергамотом зранку, жодного разу вони не вимагали волонтерської форми-спорядження-приладів. Люди великої мотивації та дисципліни. Ми такого не очікували…
Коротко про моїх, адже наочно легше зрозуміти меседж і атмосферу.
Позивний “Спарта”. Батько трьох дітей, дружина має інвалідність ІІ-ї группи, фермер. Прийшов до РТЦК та СП зранку 24-го лютого, вже через три тижні навчань виконував завдання під Києвом, на Донбасі, під Ізюмом. Перший номер моєї групи.
Позивний “Кот”. Професійний будівельник, який спокійно заробляв від 35 тисяч грн на місяць, мав свій вільний графік й жодних затягів. Вдень 24-го вже був у РТЦК та СП.
Позивний “Кореш”. Три роки служив на контракті в мотопіхотній бригаді. З радістю звільнився у 2018-му році. Одружився й жив спокійним цивільним життям. Ви вже здогадались, де він був зранку 24-го лютого…
Позивний “Онцила”. Також контрактник у минулому. Початок війни зустрів у Польщі, де працював на посаді головного електрика на великих підстанціях. У той же день повернувся додому, переночував й зранку 25-го був на порозі…так, так, на порозі свого РТЦК та СП.
Фото надав #Буквам автор матеріалу
І таких історій десятки, сотні, тисячі. Наша контрактна армія отримала поповнення, заповнила штат до 100%.
Але головне, вона підживилася бойовим духом, мотивацією, впевненістю. Кожен із таких людей є нашою величезною дорогоцінністю і такого виду озброєння не знайдеш на складах Бельгії, Німеччини чи США. Такого підкріплення не очікували ні ми, ні росіяни. Власне тому ми й досі на плаву, власне через них ми і переможемо.
Дякую вам, ви – приклад!