Загалом квадробери – це люди, які наслідують поведінку тварин.

Для цього вони одягають відповідні маски на обличчя, рукавички у формі лапок на руки та штучний хвіст.

Свою популярність квадробінг отримав в більшості завдяки соціальним мережам, адже ролики з демонстрацією техніки пересування і трюків стали вірусними, привертаючи увагу молоді по всьому світу та набираючи мільйони переглядів.

В Україні ж на субкультуру квадроберів реагують по-різному: хтось залюбки фотографується в костюмах і підтримує даний спосіб самовираження, а хтось навпаки – виступає проти такого тренду.

Слід зазначити, що засновником цього незвичного руху вважається японський спринтер Кенічі Іто, адже саме з його методики пересування і бере свій початок історія квадробіки.

В дитинстві майбутній бігун піддавався булінгу через свою незвичну зовнішність та навіть отримав прізвисько від однолітків – «мавпа».

Втім, хлопець вирішив таку особливість зробити своєю перевагою.

Після вивчення того, як поводять себе африканські мавпи пата, Іто став автором методики пересування на чотирьох кінцівках та навіть потрапив до Книги рекордів Гінесса з світовим рекордом – 18,58 секунди на дистанції, подоланій на чотирьох кінцівках.

Пізніше японці спробували побити його рекорд, а вже в наступні роки це захоплення набуло популярності і в інших країнах.

Та чи дійсно таке захоплення можна назвати безпечним?

До прикладу – якось Іто розповідав, що він вирушив у гори на місяць, щоб організувати тренувальний табір рачки, але першого ж дня мисливець, який прийняв його за дикого кабана, спробував підстрелити бігуна.

Проте, й на цьому конфузи спринтера не закінчилися.

Невдовзі Кенічі Іто затримала поліція Токіо після того, як він пересувався вулицями в своєму стилі та утримувала його в ізоляторі кілька днів.

Станом на сьогодні квадробінг набув змін – тепер одним з головних атрибутів для цієї субкультури є наявність костюма тварини, а спортивна частина відійшла на другий план.

Таким чином незвичайний молодіжний рух отримав різні стилі, які відрізняються один від одного костюмами та способом ходьби відповідно до назви.

Представники культури розповідають про такі стилі як: мавпячий, котячий та ведмежий як про найпопулярніші.

Однак, попри здавалося б безпечність та безневинність, квадробінг викликав занепокоєння у дорослих, особливо через випадки агресивної поведінки серед дітей, захоплених цією субкультурою.

Деякі батьки та громадські діячі вважають це захоплення потенційно небезпечним і навіть вимагають його заборони.

Проаналізувавши спосіб ходьби та поведінки в цілому звертають увагу на наступні ризики для здоров’я квадроберів й лікарі:

• Травми суглобів:нетипове навантаження на зап’ястя, лікті і коліна може призвести до травм.
• Проблеми з хребтом:тривале перебування в неприродному для людини положенні може викликати проблеми з поставою і болі в спині.
• Ризик інфекцій:контакт рук з поверхнею землі підвищує ризик зараження різними інфекціями.

В свою чергу психологи пояснюють, що підліткам складно самостійно розібратися зі своїми психологічними проблемами та звернутися до психолога чи психіатра.

Саме тому вони мають схильність об’єднуватись у групи, що дає їм відчуття безпеки, значущості та можливості висловитись.

«Та в кожного є фото, де ви танцюєте біля ялинки у костюмі лисички, зайчика, ведмедика чи білочки на Новий Рік. Так сама з масками і хвостами, але якщо колись діти перевдягалися у звірят напередодні свята, то зараз це просто тренд», – коментують нове захоплення серед підлітків користувачі Мережі.

«Скільки існували підлітки, а підлітки існували завжди, завжди існували й якісь субкультури, які частіше за все є дивними з боку дорослих. Багато хто з дітей підліткового віку, потрапляє під вплив різних субкультур, що з одного боку викликає занепокоєння у дорослих, іноді навіть і обґрунтоване, а з іншого боку – дає можливість пережити підліткам період, який в віковій психології вважається кризовим. Кризовим він називається через те, що підлітку в цей період потрібно дуже швидко перелаштуватися, насамперед звикнути до свого нового тіла. Ці зміни, які відбуваються завдяки гормональним стрибкам, надзвичайно різкі. По-друге, тепер підлітку потрібно знайти «своє місце під сонцем» серед однолітків, адже саме взаємодія з однолітками вважається тією провідною діяльністю, яка і впливає на становлення особистості. Добре коли в цей період у дитини є авторитети серед дорослих, які будуть для них додатковою опорою: тренер, батьки, бабуся чи дідусь. Втім, не завжди така опора є – насамперед через те, що у підлітковому віці на основі гормональних змін і дуже часто завищених та суперечливих вимог з боку дорослих («ти великий», «ти маленький», «ти відповідальний», «ти мене маєш слухатися»), підлітки лишаються без важливої для них підтримки. Тому субкультури – це можливість для підлітків самовираження, виплеску емоцій, відчуття себе серед своїх, «серед своєї зграї»», – в коментарі нашому виданню пояснює кандидатка психологічних наук, доцентка кафедри психології і креативних індустрій НУ «Чернігівська політехніка» Ганна Чепурна.

«Субкультура квадроберів абсолютно нічим не вирізняється від інших субкультур за своїми функціями, які вона має виконувати в підлітковому віці. Скільки існували підліткові субкультури, стільки, особливо, коли з’явилися соціальні мережі, і були спроби викликати соціальну тривожність або перекинути соціальну агресію в цьому напрямку. Якщо говорити для дорослих, то – «не роздмухуйте там, де не потрібно роздмухувати». Тобто, ця субкультура як прийшла, так вона і піде. Вона нічим не відрізняється від інших субкультур, якими захоплюються підлітки», – розповідає Ганна Чепурна.

Насамкінець психологиня наголошує, що непокоїтись батькам варто у тому випадку якщо у дитини більше немає жодних захоплень окрім квадроберства (чи захоплення будь-якою іншою субкультурою). Якщо дитина прогулює школу, чого раніше не було, якщо дуже сильно і різко змінюється її емоційний стан, якщо у дитини серед дорослих немає авторитетної людини, тобто нема жодних опор за які можна зачепитися – тоді слід бити на сполох. Можна звернутися до шкільного психолога, до практичного психолога, а також проаналізувати, які у вас стосунки з дітьми зараз і якими вони були до їх нового захоплення.