Наприкінці грудня після заяви Бориса Джонсона про нову мутацію СoViD19 інформаційний простір вибухнув заголовками про нову глобальну загрозу. З контексту нібито умисно виокремлювалось, що новий штам на 70 % заразніший, ніж попередній. Міністр охорони здоров’я Британії наголосив, що нова варіація SARS-CoV-2 вийшла з-під контролю, і з його слів було важко зрозуміти, чи впораються англійці з новим викликом. У Лондоні ввели повний локдаун, а країни ЄС зачинили аеропорти для літаків з Туманного Альбіону. Та чи насправді все так серйозно? Чи це перша мутація? Як так сталося, що Британія пропустила цю мутацію? І як тепер бути з вакцинацією? Спробуємо розібратись.
Насамперед мутація – це спонтанна зміна геному будь-якого живого організму. Вони можуть спричинити як удосконалення, так і погіршення. Це один з головних рушіїв виживання та еволюції. Як і будь-яким представникам “живого світу”, вірусам характерні мутації. Ба більше, через особливості відтворення та відсутність систем “відновлення”, зміни геному є буденним явищем, особливо для вірусів з рибонуклеїновою кислотою (РНК). Саме таким і є коронавірус.
Крім того, для коронавірусів характерними є 1-2 стабільні мутації на місяць. З моменту виявлення штаму в Ухані, налічується понад 12 000 зафіксованих мутацій. Однак у британського штаму, кодова назва якого B 1.1.7, виявлено одразу 17 змін. Ймовірно, це сталось у пацієнта зі значним пригніченням імунітету. Звісно, лікування таких хворих потребує більше часу, що дало вірусу мутувати настільки грандіозно. Однак серед усіх змін увагу привертають лише дві: HV 69/70 DELETION та N501Y. Обидві модифікації торкнулись S (spike) білка вірусу. Саме він розпізнає специфічний клітинний рецептор – ангіотензинперетворювальний фермент 2 (ACE 2), за допомогою якого проникає в клітину.
Першу мутацію неодноразово реєстрували у Франції, Південній Африці та навіть у норок в Данії. Зміна пов’язана з видаленням двох амінокислот з понад 1300, що є в структурі S-протеїну. Для серйозних наслідків необхідна масштабніша зміна, як-от у вірусу грипу типу А. Другу виявили в Британії ще у вересні. Проте вплив зафіксовано лише у листопаді. Ця мутація покращила розпізнавання та зв’язування вірусом спеціальних рецепторів, а отже – пришвидшила проникнення вірусу в клітину. Це дозволило витіснити більшість менш адаптованих штамів та зайняти домінантну позицію в Лондоні. Своя форма конкуренції та боротьби за місце під сонцем.
Комп’ютерне моделювання показало, що “покращення” N501Y сприяє швидшому (на 70%) поширенню вірусу. Саме цією статистикою оперував прем’єр Британії. Хоча це не означає, що згадані цифри відтворяться в експериментальному дослідженні, а тим паче – у реальному житті. Цього не досить для визначення базового репродуктивного числа вірусу (R0), тобто показника, скільки людей може інфікуватись від хворого під час інфекції (SARS-CoV2 – 3). Поняття “заразності” не стосується летальності вірусу. Це незалежні поняття. Перше означає, наскільки швидко і як багато людей може захворіти, друге – скільки загине з усіх інфікованих.
Звісно, це відомо групі вчених, що консультувала уряд Великої Британії. Проте задля зменшення загроз медичній галузі було вирішено оголосити локдаун для столиці. Усі ці заходи є суто профілактичними, а меседж міністра стосується лише втрати контролю над “захопленням” новим штамом коронавірусу британської столиці.
Одне з питань, що найбільше турбує: “Чи не змінить це перспективи вакцинації?”. Звісно, що ні. Рекомендовані ВООЗ вакцини (Pfizer/BioNtech, Moderna) складаються з захисної ліпідної наночастинки та матричної РНК, що кодує увесь S-протеїн. Це лише інструкція для організму, як відтворити протективну вірусну частку. Тобто антитіла будуть формуватися до усіх ділянок білка. Перспективам векторної вірусної “оксфордської” вакцини теж нічого не загрожує, адже інформація про білок кодуватиметься в ДНК, що поміщується в безпечний аденовірус. Ба більше, якщо з’явиться нечутливий штам, виробникам варто лише замінити нуклеїнову кислоту на актуальну, що не скажеш про інактивовані вакцини. Вони представленні цілими вірусами, точкові мутації не загрожують їхній ефективності, а от радикальні зміни повністю вибивають з ряду профілактичних препаратів.
Подібна ситуація з моноклональними антитілами, що використовують при лікуванні хворих. Будь-яка точкова зміна складу чутливої ділянки вірусу робить ці препарати неактивними. Зі свого боку плазма крові від пацієнтів, які перехворіли на Covid-19, залишається ефективною при таких мутаціях. Препарат вміщує антитіла одразу щодо різних ділянок вірусного білка, а отже – за неефективності одних, інші залишаться ефективними.
Британська мутація – це лише прояв запобігання поширенню нового маловідомого штаму. Мутації – звичний процес у формуванні вірусів, та не всі несуть загрозу. Про конкретику варто говорити лише після детальних експериментальних досліджень. І головне – не забувати про профілактику. Специфічна для українців поки недосяжна, тож залишається неспецифічна: щільно прилегла маска на обличчі, соціальна дистанція та чисті руки.