У справі щодо вбивства херсонської активістки Катерини Гандзюк цього року відбувалася одна з ключових подій: Служба безпеки України завершила розслідування і передала матеріали справи до суду. Попри те, що злочин скоїли на території Херсона, розбирається із обвинуваченими суд Києва. Більше того: київська Феміда взяла доволі високий темп – є тижні, коли має відбутись  по 5 засідань. Тож, за оптимістичними прогнозами, впродовж року можна буде почути рішення суду. Однак чи вистачить доказів для обвинувального вироку?

Хронологія подій

Нагадаємо, на Катерину Гандзюк напали у Херсоні 31 липня 2018 року. Коли жінка виходила з під’їзду будинку, до неї підбіг чоловік і вилив на голову близько літра сірчаної кислоти. Активістка отримала опіки 40% тіла, а за три місяці померла в лікарні Києва. Від самого початку родичі й друзі загиблої створили неформальне об’єднання “Хто замовив Катю Гандзюк?” і заявили, що до нападу, ймовірно, причетні або місцева поліція, або місцеві чиновники, з якими в Катерини виникали конфлікти. Розслідуванням від початку займалася місцева поліція, проте вона не бачила ознак замовності злочину. Більше того, від початку херсонські правоохоронці затримали непричетну до нападу людину: Миколу Новікова. Місцевий суд, попри сумнівну доказову базу, відправив його до слідчого ізолятора.

“Підозрюваний”, правда, заявляв про свою невинуватість, говорив про алібі, яке поліція так і не перевірила. Цим зайнялися київські журналісти: Денис Казанський та Мар’яна П’єцух. Вони знайшли свідків, які підтвердили невинуватість Новікова: за їхніми словами, чоловік 31 липня 2018-го відпочивав на узбережжі Чорного моря й фізично не міг перебувати у Херсоні. Врешті, на лаві підсудних опинилися п’ятеро виконавців злочину. Це Сергій Торбін (як установило слідство, організував нападників), Володимир Васянович (йому, за словами батька Гандзюк, Катерина збирала гроші на протез), Микита Грабчук (за словами слідчих, безпосередньо скоїв напад), Віктор Горбунов (за словами слідства, купував кислоту) та В’ячеслав Вишневський (разом із Васяновичем стежив за Катериною перед нападом). Усі п’ятеро – учасники війни на Донбасі.

Рух “Хто замовив Катю Гандзюк?” вимагає передати розслідування в Київ, до Служби безпеки. Адже місцева поліція не лише тривалий час ігнорувала ознаки замовності злочину, але, за словами активістів, не поспішала із розслідуванням: тривалий час встановлювала, чим саме облили Гандзюк, зволікала із пошуком відеозаписів з камер спостереження, неякісно опитала свідків тощо. Справа зрушує з місця після смерті активістки: родичі загиблої називають ім’я ще одного фігуранта злочину. Ним виявляється Ігор Павловський, помічник одного з народних депутатів. Чоловіка затримують, і на цьому розслідування знову завмирає.

Ще за кілька місяців батько убитої, Віктор Гандзюк, називає прізвища ймовірних замовників, які йому озвучувала Катерина, доки була жива. Це херсонські чиновники Владислав Мангер (тоді – очільник обласної ради), Андрій Гордєєв (голова облдержадміністрації) та Євген Рищук (заступник Гордєєва). На лаві підозрюваних, щоправда, опиняється лише Мангер. У лютому 2019-го його арештовує Щевченківський районний суд Києва.

Чиновник, між тим, заявляє про свою невинуватість і переконує: до вбивства активістки може бути причетна СБУ, зокрема – генерал Данило Доценко. Адже Гандзюк, за словами Мангера, активно співпрацювала зі Службою безпеки. В СІЗО херсонський чиновник проводить менше доби й виходить на свободу під заставу. Втім, є ще один учасник злочину: Олексій Левін. Чоловік, за версією слідчих, був посередником між замовником і виконавцями злочину. Однак він встигає втекти з України ще під час перших затримань.

В результаті слідчі оголошують Левіна у розшук і повністю зупиняють слідство за два тижні до завершення строків. Тут варто пояснити певні нюанси. В українському законодавстві є два основні типи розслідування кримінальних злочинів: за фактом самого правопорушення і щодо конкретних осіб. У першому випадку слідство починається лише через сам факт злочину й може тривати роками, адже слідчі не обмежені у часі. У другому ж випадку розслідування ведеться щодо конкретної людини, яку підозрюють у скоєнні злочину. І максимальний термін, відведений слідчим на роботу в такому випадку – рік з моменту оголошення підозри.

Це зроблено для того, аби не порушувати прав підозрюваного: адже так чи інакше на час розслідування права людини будуть обмежені – це може бути заборона у спілкуванні з конкретними людьми, обмеження в пересуванні, арешт майна тощо. У випадку зі справою Гандзюк строки щодо Мангера і Левіна чомусь почали обраховувати з моменту затримання Новікова. Ситуацію виправляють весною 2020-го, після зміни групи прокурорів, які просять у суду дозвіл перерахувати строки розслідування за правилами. І отримують позитивне для себе рішення.

Детальніше про це читайте у матеріалі Чому активісти пікетують Венедіктову, а ТСК хоче її допитати

За кілька місяців до того Левіна затримують у Болгарії й доправляють в Україну. А у Херсоні відбуваються гучні обшуки у справі про організоване злочинне угрупування, яке займалося залякуванням і побиттям людей, а також знищенням майна. У цій справі, як і в розслідуванні щодо убивства Гандзюк, фігурував вже знайомий нам Ігор Павловський. Здається, розслідування успішно йде до завершення.

Ситуація змінюється після кадрових перестановок в Офісі Генерального прокурора України (ОГПУ). У кріслі Генпрокурора опиняється Ірина Венедіктова, а вже за кілька тижнів прокурори, які залучені до справи Гандзюк, заявляють про завершення розслідування й підготовку передачі справи до суду. Хоча раніше вони з проблемами отримували дозвіл на додаткові кілька місяців слідства. Такі події обурюють активістів руху “Хто замовив Катю Гандзюк?” та родичів убитої.

Вони заявляють, що слідчі мають іще кілька місяців для роботи, а за два тижні неможливо отримати якісні докази. Також таким рішенням обурюються народні депутати, які входять до Тимчасової слідчої комісії, яка розслідує напади на активістів. Вони вимагають від прокурорів пояснень. І вже 11 червня прокуратура поновлює розслідування “у зв’язку із новими обставинами”. 28 липня розслідування завершують остаточно і передають справу до суду.

Київ замість Херсона

Українське законодавство передбачає кілька можливостей для того, аби визначити підсудність. Справу може розглядати або суд, на території якого (тобто на території, яка підпадає під юрисдикцію суду) скоєно злочин, або ж суд, під юрисдикцію якого підпадає орган, який займався розслідуванням (районна чи обласна поліція, Служба безпеки, Державне бюро розслідувань тощо). Оскільки слідством у справі про вбивство Катерини Гандзюк займалася СБУ, то вона передала справу до Печерського районного суду Києва.

Той, зі свого боку, заявив, що не може зібрати потрібну кількість суддів, тож віддав справу до Апеляційного суду Києва, аби той розібрався із підсудністю. Київська апеляція ж була переконана, що справу Гандзюк потрібно розглядати за місцем скоєння злочину. Тобто у Херсоні. На цьому ж наполягали й захисники Мангера. Однак вирішення цього питання не було в компетенції апеляції Києва, тож своє слово мав сказати Верховний Суд. Він, у свою чергу, ухвалив: справа про вбивство херсонської активістки має розглядатися у Києві. Тож Апеляційному суду не лишилося нічого іншого, як вибрати найменш завантажений районний суд столиці.

Серед усіх вибрали Дніпровський райсуд. Попри побоювання активістів руху “Хто замовив Катю Гандзюк?”, що засідання можуть спробувати затягувати, справу почали слухати у доволі високому темпі. Швидко провели підготовче засідання й перейшли до розгляду справи по суті. Звісно, що свої обмеження наклала пандемія коронавірусної хвороби: через зростання захворюваності на COVID-19 обмежили допуск до зали судових засідань. Туди не змогли потрапити не лише вільні слухачі, але й журналісти.

Втім, за ці кілька місяців відбулася ціла низка важливих судових засідань. Під час одного з них, наприклад, розбиралися із неефективним розслідуванням (і через яке справу передали до Служби безпеки України) Нацполіції Херсона. Захист Владислава Мангера заявляв, що справу до СБУ передали незаконно. Потерпілі, між тим, неодноразово наголошували на проблемах у роботі місцевої поліції. Зокрема згадували затримання й арешт невинуватого Новікова. Однак найбільш важливими стали суди 8-9 жовтня, коли в Дніпровському райсуді допитали чотирьох свідків, які фактично дали покази проти Мангера.

Мангер винен?

Важливо, що за ці два роки більшість фігурантів справи про вбивство Катерини Гандзюк отримали свої вироки. Однак більшість із них виявилися доволі м’якими. Не в останню чергу через нібито співпрацю зі слідством. Так, пом’якшене покарання дісталося п’ятьом нападникам. Так само завдяки нібито співпраці зі слідчими послаблення у запобіжних заходах для себе отримав і Павловський. Щоправда, впродовж цих років родичі Гандзюк скаржилися, що вони не бачать результатів таких угод. І ці слова можна вважати справедливими.

Ситуація змінилася 1 жовтня цього року. Під час чергового судового засідання у Приморському райсуді Одеси Павловський заявив, що Мангер замовив напад на херсонську активістку. А посередником у цьому злочині був Левін.

“Саме Левін замовив Торбіну Катерину на прохання Мангера”, – цитує УНІАН слова Павловського із зали суду 1 жовтня. Також чоловік вибачився за неправдиві показання, які давав раніше. Він пояснив, що був змушений це зробити, оскільки і він, і його дочка нібито отримували погрози від Владислава Мангера. Павловський також пояснив, що у липні 2018-го дізнався, що Левін називав Мангера “Миколайовичем”.

Власне, “Миколайович” фігурував у розслідуванні й раніше. Про нього неодноразово згадували підозрювані у справі про вбивство активістки. Втім, адвокати Мангера заявляли: те, що по батькові їхнього підзахисного збігається із по батькові, яке озвучують фігуранти справи – недостатній доказ. І вони мали рацію. Втім, вже під час засідань у Дніпровському райсуді Києва Павловський та інші допитані свідки уточнили деталі.

Наприклад, зі слів Павловського випливає, що влітку 2018-го відбулася щонайменше одна зустріч за його участі, на якій також були Мангер та Левін. Мангер нібито говорив, що Гандзюк “усіх дістала” і “їй пора закрити рота”. Також він додав, що після затримання Новікова до нього прийшов Левін. Він нібито вважав, що слідчі затримали Торбіна (організатора нападу) і йому треба шукати адвоката. На запитання Павловського “Навіщо?” Левін пояснив, що Гандзюк облили кислотою. Він також додав, що “це ми з Миколайовичем замовили Гандзюк Торбіну”. Коли ж з’ясувалося, що в СІЗО опинилася невинувата людина, Левін просив Павловського не розповідати Мангеру про ту зустріч.

Окрім Павловського факт зустрічі, де імовірно обговорювали напад на Катерину, підтвердив ще один свідок: фігурант справи про злочинну організацію в Херсоні Павло Пилипенко. За його словами, Мангер та Левін нібито обговорювали з іншими можливість нападу на Гандзюк. Йшлося про те, аби облити її “сечею, фекаліями або чимось подібним”. Пилипенко також розповів, що всередині липня 2018-го Левін висував Торбіну претензії через те, що напад на активістку затягується. Окрім того, чоловік заявив, що також нібито отримував погрози від Мангера, коли уже перебував у слідчому ізоляторі.

Більше деталей про хронологію подій розповів один із нападників – Володимир Васянович. Він зміг пригадати день, коли Торбін озвучив пропозицію напасти на Катерину. Це відбулося під час візиту до міськради Херсона Андрія Білецького. Як вдалося встановити родичам Катерини Гандзюк, це було 13 липня. Торбін тоді показав нападникам Катерину й наказав відстежити її шлях до дому. Також чоловік розповів, що після затримання частини нападників Торбін почав шукати гроші й транспорт, аби втекти.

Вже 16 жовтня, після судових засідань у Києві, Приморський райсуд Одеси виніс Павловському вирок: два роки позбавлення волі з іспитовим строком в 1 рік за приховування злочину. Разом із тим досі лишається невідомою роль у злочині Рищука та Гордєєва. За два роки розслідувань їм так і не висунули підозр чи обвинувачень. Також не відомо, чи вдалося слідству встановити їхню причетність до злочину.

“Слідство досі перевіряє причетність людей, яких підозрюють у замовленні злочину. Як я розумію, це не закритий список. З тих, кого друзі Каті вважають вірогідними замовниками, – це Рищук і Гордєєв. Однак про жодні успіхи в цьому напрямку мені не відомо. Водночас Мангер та Левін за рішенням суду лишаються у СІЗО. Так само в ізоляторі буде і Павловський, оскільки він фігурант справи про злочинну організацію в Херсоні”, – розповіла у коментарі “Буквам” адвокат родини Гандзюк Євгенія Закревська.

Можна прогнозувати: якщо Дніпровський райсуд продовжить засідання у такому ж темпі, то цілком імовірно, що за рік він зможе розглянути близько 60 томів справи й винести вирок Мангеру і Левіну. Щоправда, поки зарано прогнозувати, що саме буде у цьому рішенні. Адже суд навіть не дістався свого екватора.