У п’ятницю на годині запитань до уряду депутати аграрного комітету ВРУ мали вручити прем’єрміністру Денису Шмигалю звернення, суть якого можна звести до фрази “дайте аграріям хоч щось”. Офіційна пропозиція комітету – відновити Міністерство аграрної політики і продовольства з повним обсягом функцій і повноважень, які були йому притаманні до ліквідації – очевидно не здійсненна, тому предмет торгів звівся до перепідпорядкування МінАПК всього чотирьох відомств.

“На фракції у Верховній Раді було домовлено, що Мінагропрод бачить формування своєї політики через такі органи центральної виконавчої влади: Держгеокадастр у частині реалізації земельної реформи, Держводагентство в рамках нацпроєкту зі зрошення та меліорації, оскільки ситуація на півдні критична, третє – рибне господарство, аквакультура в частині Держрибагентства і Держспоживслужба в питаннях регулювання концепції “від лану до столу”, забезпечення продовольчої безпеки”, – сказав міністр агрополітики Роман Лещенко, виступаючи перед депутатами.

Ці амбіції – сміховинно скромні порівняно з переліком активів і повноважень, якими було наділене Мінагрополітики в редакції 2015 року. Тоді відомство, крім широкого переліку ЦОВВ, контролювало роботу всіх аграрних держпідприємств, лісове господарство, а також держхолдинги  – ДПЗКУ і “Укрспирт”, будучи однією з наймасштабніших і найвпливовіших ланок у структурі Кабінету Міністрів.

Але навіть у такому усіченому варіанті Мінагропрод має всі шанси не реалізуватися, оскільки майже за кожним напрямом є свої контраргументи, і деякі з них не можна не визнати обґрунтованими.

Спроби перепідпорядкувати Держводагентство від Мінприроди до Мінагрополітики робилися неодноразово, востаннє активно – урядом Арсенія Яценюка. Тоді представники агентства вказували, що Мінагропрод формує політику лише в сфері сільського господарства, тоді як водні ресурси споживаються всіма галузями економіки, і координація через галузевого міністра може порушити систему управління в цій сфері. Так, наприклад, Мінприроди відповідальне за розробку і затвердження планів управління річковими басейнами, а на Держводагентство покладено відповідальність за їхнє впровадження, під які створено басейнові органи управління та басейнові ради – Мінагрополітики у цій системі відносин повністю відсутнє.

Також екологи не вважають зрошення очевидно виграшною ідеєю, заради якої варто городити город з перепідпорядкуванням відомства.

“Зрошення – не панацея для боротьби з опустелюванням і розвитку сільського господарства. Проблема є комплексною… Занепад більшості меліоративних систем довів неефективність такої системи зрошення для поліпшення стану ґрунтів і покращення результатів діяльності сільськогосподарських підприємств”, – йдеться у спільній заяві екологічних організацій.

Крім того, Мінагропрод кадрово знекровлений – у нього в структурі немає фахівців і достатньої експертизи з управління водними ресурсами, і в цьому питанні переваги на боці Мінприроди. “Ви [Роман Лещенко] очолювали Держгеокадастр, функціями якого, зокрема, було запобігання виснаженню та погіршенню якості ґрунтів. Будь ласка, повідомте, яким чином громадськість може ознайомитися із досягненнями в цій сфері відомства, яким ви керували?” – написав екологічний активіст Сергій Федоринчик.

У тому, що навколоекологічне лобі є дуже впливовим, немає сумнівів після того, як з його допомогою керівнику Міністерства охорони навколишнього середовища і природних ресурсів Роману Абрамовському вдалося втриматися на своїй посаді, хоча питання його відставки вважалося вирішеним. Також цікаво, що з риторики Романа Лещенка різко зникли згадки про Держлісагентство, на яке він спочатку претендував і щодо якого йому неформально пояснили безпідставність таких претензій.

На цьому тлі байдужість до долі Державного агентства рибного господарства, яке також перебуває в орбіті Мінприроди, дуже примітна – принаймні, ніхто публічно не виступив проти його перепідпорядкування.

Але основні бої розгорнулися навколо права на Держпродспоживслужбу. Цьому питанню практично повністю було присвячено позачергове засідання аграрного комітету ВРУ 26 січня, на якому обговорювалась передача аграрного функціоналу від МЕРТ до Мінагро.

Міністр економіки Ігор Петрашко заявив, що ДПСС зважаючи на широту своїх повноважень (відомство здійснює серед іншого контроль за ринками, рекламою тощо) повинно належити до функціонального відомства, яким є Мінекономрозвитку, а не галузевого, тобто Мінагро. Також МЕРТ є стороною в переговорах про впровадження промислового безвізу, багато положень якого зав’язані на Держспоживслужбі.

Іван Чайківський, секретар агрокомітету старанно перерахував всі 17 напрямків, за якими працює ДПСС, зазначивши, 11 з них є аграрними. «Це говорить само за себе. Держспоживслужба повинна керуватися Мінагро. Це логічно, ну що спільного Мінекономіки має з тваринництвом», – риторично запитав він.

У МЕРТ зауважують, що кількість напрямків не відповідає їх обсягам і називати ДПСС переважно аграрним відомством некоректно. «Коли створювалася ДПСС в неї включили три напрямки від Мінекономіки, три – від Мінагро та один – від МОЗ. Логічно, що відомство буде управлятися функціональним міністерством, яке відповідає за різні напрямки », – сказав Петрашко.

Правда, керуючись цією логікою, до функціонального міністерства можна приписати практично будь-який ЦОВВ. «Наприклад, Држгеокадастр займається не тільки сільгоспземлями, а й взагалі всіма, в тому числі промисловими. Але у нас же немає сумнівів, що його потрібно підпорядкувати Мінагро», – сказав глава Комітету з агрополітики Микола Сольський. Це безумовно резонне зауваження, але з огляду на те, що вже на наступний день було винесено рішення про усунення Сольского з посади голови комітету, його думкою депутати навряд чи будуть керуватися.

Відзначимо, що кому б не дісталася Держспоживслужба, основним хоч і неформальним куратором цього відомства називають СБУ- враховуючи, що пости ДПСС стоять на всіх пропускних пунктах на кордоні, такий контроль, нехай і негласний, логічний. Також зауважымо, що голові ДПСС, Владиславі Рутицькій, яка була присутня на засіданні аграрного комітету, слова не дали і її думкою щодо  перепідпорядкування не цікавилися.

На сьогодні баланс сил схиляється в бік МЕРТ – як з об’єктивних, так і суб’єктивних причин. До перших можна віднести те, що аргументація Ігоря Петрашка була більш переконливою, в той час як Роман Лещенко обмежувався роллю спостерігача, до других – хороші відносини керівника МЕРТ і прем’єр-міністра Дениса Шмигаля. На останні натякнув депутат від Батьківщини Вадим Івченко, висловивши надію, що рішення про наповнення Мінагро буде прийматися «з державних позицій, а не особистих відносин з кимось».

Сюрреалістичності ситуації додає те, що з назви Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства не планують прибирати два останніх слова. Мотиви цього суто практичні – зміна назви потягнула б за собою необхідність повторного голосування за міністра, а зібрати голоси в монобільшості під кадрове питання зараз не можливо. У підсумку, в Україні діють два міністерства, які курують сільське господарство, при чому галузеве відомство, яке очолює Роман Лещенко, на галузь впливати практично не буде.