Текст Молитви зʼявився ще в ХХ сторіччі. Її написав підпільник ОУН Осип Мащак. Легенда говорить, що він зробив це кровʼю. Це вірно в символічному, а не буквальному сенсі. Мащак разом із соратниками відбував 15-річний термін увʼязнення. Його звинувачували у вбивстві російського комісара Майлова – одного з організаторів Голодомору – геноциду 1932-1933 років. Переживання були написані на папері, але тортури та репресії дають підстави називати чорнило ідеолога “кривавим”.

Політвʼязні-українці щоранку та щовечора вголос читали Молитву. Кожен зі своєї камери, хором, задля укріплення духу та для демонстрації національної єдності – незважаючи на тюремних наглядачів. 

Сила цього тексту зумовила те, що він отримав особливий статус серед українського пасіонарного суспільства того часу. Молитву читали бійці УПА на шикуваннях, з нею йшли у бій проти окупантів, з цими словами на устах гинули на війні. Відтоді Молитва стала обовʼязковою в ОУН. Її повинні були напамʼять знати всі, хто долучався до організації.

Саме вчинками хоробрих пояснюється сакральність Молитви Українського Nаціоналіста для наступних поколінь. З відновленням незалежності в 1991 році слова Молитви знову почали звучати на українських землях. В організації “Патріот України” її читали перед строєм, стаючи на одне коліно. Таким чином перед свідками присягали боротись за Ідею Nації до останньої краплі крові.

У 2014 році на основі саме “Патріота України” було сформовано добровольчий батальйон АЗОВ. Націоналістичні традиції отримали тут друге дихання. Оскільки не всі новобранці знали Молитву напамʼять, за ініціативою ідеолога підрозділу – Миколи Кравченка “Крука” – на шикуваннях було заведено промовляти її колективно. Головуючий говорив, стрій повторював.

Подібний ритуал спершу був внутрішнім. Суспільство дізналось про нього влітку 2014 року, коли азовці вирушали на фронт із Софійської площі. У центрі Києва добровольці урочисто читали Молитву, присягаючи на вірність Україні. І підкреслювали – події на Сході для них – ніяке не “АТО”, а російсько-українська війна, війна за виживання українців як нації. На жаль, тоді цю істину розуміла лише пасіонарна меншість.

Разом з тим, саме ця меншість тоді зберегла державу та втримала фронт. За прикладом азовців Молитву почали подібним чином читати в інших добробатах – у “Січі”, “Легіоні Свободи”, “ДУК ПС” тощо. Специфічна військова добровольча традиція – так сприймали цей ритуал на той час.

У 2017 році було презентовано “Марш Української Армії” – пісню, що згодом стала офіційним гімном Збройних Сил України. Його автори помістили між другою та третьою строфою фрази з Молитви Українського Nаціоналіста. Конкретно — з аудіоверсії її виконання азовцями.

На сьогодні Молитву знають та поважають у десятках бойових підрозділів, серед різних частин українського війська.  У Нацгвардії та ГУР, ССО та Сухопутних військах, у теробороні, Нацполіції та навіть СБУ. 

У своєму офіційному зверненні головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний після появи 3 ОШБ окрему увагу приділив саме символіці нового підрозділу. Причина проста – на головній хоругві нашої бригади розміщено повний текст Молитви Українського Nаціоналіста.

Попри широке розповсюдження, сама Молитва досить важка для вивчення напамʼять з першого разу. У лавах полку АЗОВ це вирішувалось дуже просто – бійці отримували власні екземпляри тексту у вигляді кишенькових календариків. Їх зручно тримати всередині військового квитка чи у нагрудній кишені форми – біля серця.

Сьогодні подібні примірники Молитви мають не тільки бійці азовських підрозділів, а й військовослужбовці інших формувань Збройних Сил України. За ініціативою офіцерів їх видають мобілізованим у центрах комплектації в рамках ідеологічно-виховної роботи з новобранцями. 

На початку російського вторгнення окупанти відкрито заявляли, що однією з цілей їхньої війни є “знищення руху АЗОВ”. Рік потому навіть ідіоту зрозуміло, що все це призвело до зворотного ефекту. 

Замість одного полку АЗОВ Україна у 2023 році має цілу мережу азовських підрозділів. Ідеї націоналістів знаходять відгук серед різних верств населення, а лише я особисто затвердив друк та відправку понад 10 тисяч екземплярів Молитви Українського Nаціоналіста в різні бойові формування ЗСУ, жодним чином не повʼязані з азовцями. Кожен з цих примірників у своєму оформленні має символ “Ідея Nації” – азовський знак, що є емблемою організованого українського націоналізму загалом.

Подібні процеси ідеологічного виховання бійців російська пропаганда називає “сатанізацією” українського війська. Подібне ми вже бачили у своїй історії не раз, достатньо лише згадати “анафему” на адресу гетьмана Івана Мазепи. Відповідь на подібні істерики проста. Якщо ми робимо щось, що викликає у росіян ненависть та тваринний страх – значить, ми робимо правильну справу!

Повний текст Молитви Українського Nаціоналіста:

Україно, свята мати героїв, зійди до серця мого, прилинь бурею вітрів кавказьких, шумом карпатських ручаїв, боїв славного завойовника батька Хмеля, тріумфом і гуком гармат революцій, радісним гомоном Софійських дзвонів.

Нехай душа моя в тобі відродиться, славою твоєю опроміниться, бо ти, Пресвята, все життя моє, бо ти все щастя моє.

Задзвени мені брязкотом кайданів, скрипом шибениць у похмурі ранки, принеси мені зойки катованих у льохах, у тюрмах і на засланнях.

Щоб віра моя була гранітом, щоб росла завзяттям міць, щоб сміло йшов я в бій, так, як йшли герої за тебе, Свята, за твою славу, за твої святі ідеї.

Щоб помстити ганьбу неволі, потоптану честь, глум катів твоїх, невинну кров помордованих дітей твоїх, величну смерть героїв української нації і тисяч інших незнаних нами, що їх кості порозкидані або таємно поховані.

Спали вогнем життєтворчим всю кволість у серці моєму, страху нехай не знаю я, й не знаю, що таке вагання.

Скріпи мій дух, загартуй волю, в серці замешкай моєму, зрости мене до ясних чинів, в чинах нехай знайду я смерть, солодку смерть у муках за тебе, і розпливуся в тобі та вічно житиму в тобі.

Відвічна Україно: свята, могутня, соборна!

P.S. Отримати власний екземпляр Молитви можна, скориставшись інструкцією за посиланням: http://rainshouse.com/prayer