Зазначимо, що “наказ про нагородження” був підписаний керівником Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирилом Будановим 13 жовтня 2022 року.

“Не важливо, що про тебе говорять інші, не важливо одягнена ти на фото, або напівоголена, не важливо навіть якою мовою ти розмовляєш. Важливо бути особистістю, вчитися на власному досвіді, розвиватися, бути вірним собі й робити те, що ти любиш” — зазначила блогерка.

Ситуація викликала обурення в мережі, зокрема й серед родичів українських захисників, які наголосили на тому, що місяцями борються за те, щоб їх близькі отримали звання Героя України, інколи посмертно.

Для детальнішого висвітлення цього питання, #Букви зв’язалися з дівчиною загиблого захисника Маріуполя — Аліною Бережною, що поділилась правдою щодо отримання нагород для українських військових.

“Ми — близькі загиблого героя в Маріуполі, що майже рік чекають, поки нам видадуть нагороди на руки, які були підписані президентом в указі посмертно. А саме: орден мужності третього ступеня [посмертно], та медаль за військову службу. Нагороди є тільки на бумажці, а тим часом ми бачимо як нагороджують блогерів.

Дивлячись на такі ситуації, ми спостерігаємо знецінення реальних героїв. Хочеться, щоб так поважали хлопців, те, що вони роблять заради Батьківщини і майбутнього. Люди створюють петиції, щоб отримати хоть щось напам’ять про свою близьку людину, але тільки одиницям вдається це зробити, бо 25 тисяч голосів — це дуже велика цифра. А тут ти заходиш в Інстаграм і бачиш, як блогери отримують свої нагороди і не чекають їх роками як це роблять родичі загиблих хлопців.

На зв’язок з нами також ніхто з цим питанням не виходив. Спілкувались тільки командири частини і ось яка була відповідь:

Зараз вже весна, а нагород як не було, так і немає.

Я поважаю медійних людей і те, що більшість з них робить заради перемоги, але першочергово нагороди повинні отримати ті, хто захищає країну там на нулі. Ті, хто віддав своє життя. Ця ситуація дуже обурює.

Від блогерів натомість хотілось би почути більше якихось фактів про те, за що вони отримали ці нагороди та слів подяки хлопцям. Тому що за рік війни більшість із них повноцінно не транслюють тематику війни в Інстаграм, бо їх можуть забанити. Проте нагородами поділилися одразу, кажучи “що ми всі такі правильні і не отримали від життя нічого”. Просто ганьба, без слів”.

• Велика війна внесла зміни й в освітній процес, на початку вторгнення шкільні приміщення перетворилися на укриття, а вчительство разом із дітьми евакуйовувалося під обстрілами. Однак із різних причин не всі виїхали в безпечні місця, попри загрози життю, в окупації педагоги продовжували вести уроки, вчили дітей психологічній стійкості та заспокоювали під час звуків вибухів.
• Щодня через повномасштабну війну Росії проти України десятки українців зазнають тяжких поранень, з наслідками яких доведеться продовжити боротьбу і після перемоги. Зокрема, мова про цивільних та військових, що втратили кінцівки, отримали серйозні опіки, контузії та складні ураження органів. Проте є й те, що неможливо зруйнувати – їх незламність.
• Ставши свідками й заручниками реалій війни, українців щодня продовжують об’єднувати її наслідки, зокрема втрата близьких людей. У часи, коли окупант нищить оселі, руйнує родини, посягає на щастя, спокій та життя, ми усвідомили, що чужого горя не існує.