Про важливість усвідомлення нинішньої війни у контексті Другої світової Дмитро Кухарчук написав у себе в Telegram-каналі.
Сьогодні світ вшановує День пам’яті та примирення. Кажуть, що це дуже потрібно народам – пам’ятати. На мою ж думку, до теми Другої світової треба організувати ще одну пам’ятну дату – День правильних висновків. Цей день був би не таким популярним, як 8 травня або “9 мая”, але нагадував би про значно важливіші речі.
Пам’ять дається живим організмам для обробки та засвоєння інформації, щоб вижити у навколишньому середовищі й еволюціонувати. Те ж саме стосується живого організму під назвою Україна. Уміння вибудовувати причинно-наслідкові ланцюги – один із факторів, який гарантуватиме існування нашої держави через десятки років. Невміння цього робити – одна з причин, чому ми опинились там, де є зараз.
Тільки пам’ять і висновки дозволять нам вижити. Тому що завивання “всі вони поплатяться, [вставте тут ймення вищої сили] покарає їх тощо” розбиваються об дуже просте питання: чи здійснилися прокльони у сторону німців, сказані під час Другої світової?
Усі ці історії про “небесну кару, вогонь і сірку тощо” лишилися у Старому Заповіті. Насправді це працює не так. Замість чекати чи сподіватися кар небесних на голови твоїх ворогів, ефективніше вчинити їм кари земні та сподіватися на прощення гріхів (якщо для вас це має значення).
Ізраїльський народ із концепцією богообраності на рівні національної ідеї не чекав кар небесних на голови лідерів нацистів. Натомість звичайні люди взяли цю справу у свої руки та покарали тих, хто сховався від міжнародного правосуддя. Як на це відреагував світ? Він просто це прийняв – зокрема через те, що в нього не запитували.
Однією з основ виживання ізраїльського народу є пам’ять про усі пережиті біди як об’єднувальний фактор. І це – той випадок, коли нам необхідно брати з них приклад. Тому що відрізок, протягом якого наш народ у більшості своїй щось тримає у пам’яті, не охоплює й кількох років, що у перспективі дає катастрофічні результати. Нація без пам’яті не здатна здійснювати самостійні дії, а, отже, є потенційною жертвою.
Сьогодні – День пам’яті та примирення. Історія нам дає чіткий знак: примирення не буде ніколи, доки існує РФ. Пам’ятайте про це.