У матеріалі розбираємо, звідки зʼявилась навʼязлива традиція відзначення Різдво 7 січня, як влада більшовиків окупувала та спаплюжувала релігійне свято та чому все більше українців повертаються до дати 25 грудня.

Різдво для українського народу з давен було головним святом у році. Саме воно знаменує народження Ісуса Христа у Вифлеємі, супроводжувалось святою вечерею, старовинними обрядами, ворожінням та колядуванням. 

25 грудня у порталі “Дія” опублікували опитування стосовно дати святкування Різдва серед українців. Перед можливими варіантами відповідей відтворюється відео, в якому Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко оповідає:

“Загалом, католики, греко-католики й православні святкують Різдво Христове в один день — 25 грудня. Різниця лише в тому, за яким календарем вони рахують, григоріанським (новий стиль) чи юліанським (старий стиль). Переважна більшість людей у світі святкують Різдво 25 грудня за новим стилем. Лише частина (6 з 15) православних церков, а також українські греко-католики користуються при цьому юліанським календарем. Для України дотримання юліанського календаря є ще й спадщиною Російської імперії, яка відмовлялась переходити на григоріанський календар. Лише після падіння імперії у 1918 році Українська Народна Республіка перейшла до григоріанського календаря. У той самий час від юліанського календаря відмовились і більшовики. Однак російська церква, всупереч цьому переходу, й далі користується юліанським календарем. Склалася ситуація, коли у звичайному житті люди користуються новим стилем, а церква продовжує жити за старим…”

Дані опитування станом на вечір 24-го грудня доводять, що близько 60% українців віддають перевагу святкуванню Різдва за григоріанським календарем.

Проте рік тому, за даними соціологічної групи “Рейтинг”, лише 4% опитаних казали, що святкують Різдво 25 грудня, а 18% святкували двічі. В той час 58% опитаних були проти перенесення Різдва на грудень. Ще 15% відповідали, що дата їм не важлива.

З приходом до влади більшовицького режиму чинності набрала антирелігійна реформа. У 1917 році Різдво народ востаннє відсвяткував 25 грудня, а вже за рік запровадили григоріанський календар і перенесли свято на 7 січня. У той час церква тоді лишилася на юліанському, через що виникла плутанина в датах, що триває й дотепер. Різниця між двома календарями складає 13 днів, тож 7 січня за світовим календарем є тим самим 25 грудня за церковним. Більшовики своїми заборонами мали на меті “сприяти фактичному звільненню трудящих мас від релігійних забобонів”. Пояснення та мотиви прозорі: ніщо не може бути вище та авторитетніше, аніж вождь, а ще “католик православному не брат”. Віфлеєм, біблійних постатей та релігійні традиції були цинічно замінені красним знаменом, партією, совєтами та пролетаріатом.

Як повідомляє видання “Радіо Свобода” у матеріалі за 2015 рік, відома світові колядка із Козельця 1925 році було спаплюжена та “окомсомолена” більшовиками:

“Добрий вечір тобі, вільний пролетарю.

Радуйся, ой, радуйся, земле,

Світ новий народився.

Застилайте ж столи та все килимами,

Оселі вбирайте та все прапорами.

Гей, пісні складайте, волю величайте,

Бо прийдуть до тебе твої свята в гості.

Що першеє свято – першого повстання,

Першого повстання ще й свято Тараса.

А другеє свято – то Першого Травня,

Свято робітниче, всесвітнє, весняне.

А що третє свято – Червоного Жовтня,

Червоного Жовтня,

Коли пута впали ради понастали…”

Такі червоні колядки, за наказом вищого керівництва, поширювались у маси через радіо, викладачів, лідерів думок та артистів. 

Всі подальші роки релігійні утиски й репресії лише посилювались. У 30-их роках минулого століття тодішня влада рішуче взялася знищувати релігійні свята та звичаї. Під репресії потрапив Святий Миколай, якого більшовики натомість замінили на Діда Мороза, Різдво — на Новий Рік. Поява святкування Нового року збіглася з початком масових репресій. Історики вважають, що це відбулося для того, аби відвернути увагу населення від моторошної дійсності, що чинить влада.

Українці, як і властиво вільному народові, попри всі заборони ходили з вертепом вулицями у святий вечір. Вигляд він мав дещо інший, на відміну від звичного нам — замість трьох царів героями були відомі українські князі: Ярослав Мудрий, Володимир Великий та король Данило. Сучасні пастухи були січові стрільці на чолі з гетьманом Іваном Мазепою. Переважно, святкування проводили тихо, у підпіллі. 

У друкарнях захисники УПА тихо й без розголосу створювали листівки, на яких зображували бійців-повстанців, український герб та новонародженого Ісуса. Вся подібна атрибутика була заборонена радянською владою, однак аж ніяк не забута українцями. Антирелігійна реформа тривала до розпаду СРСР. За 20 років до цього, 1972 року КДБ заарештувало учасників різдвяної коляди, дисидентів з Києва та Львова, серед яких був український поет Василь Стус.

Нині юліанським календарем продовжують користуватися Російська, Грузинська, Сербська, Єрусалимська православні церкви, а також Православна церква України (ПЦУ) та Українська греко-католицька церква (УГКЦ), решта ж світу живе у цей час за григоріанським.

З початком повномасштабного російського вторгнення, українці свідомо почали відмовлятися від латентних або очевидних навʼязаностей та травматичного досвіду з боку радянщини та РФ. Святкування Різдва 7 січня, Святого Миколая 19-го грудня та культ Діда Мороза — не виняток. Друга причина зміни дати святкування — логіка. Живемо ми за новим календарем, водночас Різдво та інші церковні свята відзначаємо за юліанським, ідентично за мотивами СРСР. Як прогнозує очільник ПЦУ митрополит Епіфаній, перехід триватиме близько 10 років, та додає, що святкування Різдва за різними календарями “є помилкою, яку треба буде виправити”.

Проте, за словами представників Мінкульту, дехто продовжує святкувати за юліанським календарем або відзначає Різдво у дві дати, що абсолютно не є забороною, адже кожен громадянин України має право самостійно обирати, якій даті надавати перевагу.