На початку травня інформаційний простір сколихнула інформація про те, що Сергію Стерненку можуть вручити підозру в умисному вбивстві. Цю інформацію від початку з посиланням на власні джерела оприлюднив активіст Роман Сініцин. Навіть назвав крайні терміни – нібито це може статися до 15 травня. І такі заяви можна було б сприймати із певним скепсисом, якби не інші факти. Скажімо, 4 травня Стерненко заявив, що отримав дивну повістку про виклик до Служби безпеки України, яка займається розслідуваннями нападів на нього: у документі не вказувалося ані для чого викликають активіста, ані його статус. Цікавою також була дата явки – 21 квітня.
Також іще на початку квітня генеральний прокурор Ірина Венедіктова в інтерв’ю «Українській правді» заявила, що Стерненку «підозра буде в будь-якому разі». Питання нібито було лише у кваліфікації – за ст. 115 чи ст. 118 Кримінального кодексу (умисне вбивство або умисне вбивство при перевищенні меж самооборони).
За кілька днів після виходу цього інтерв’ю Венедіктова зустрічалася із Олесею Кузнецовою – вдовою Івана Кузнецова, який загинув під час нападу на активіста. А ще раніше, наприкінці березня, ОГПУ та Міністерство внутрішніх справ проводили робочу зустріч, під час якої обговорювали процесуальні дії у низці резонансних кримінальних проваджень, серед яких згадували і смерть нападника на Стерненка.
Історія нападів та охорона на папері
Варто нагадати, що на широкий загал Серій Стерненко став відомий завдяки протестам в Одесі проти концертів зірок російської естради та мітингів проти незаконних забудов. Йдеться, зокрема, про спробу зведення «адміністративної будівлі з торговими приміщеннями» на території Міського саду, який розташований в центрі міста й закладений понад 100 років тому. Територія, на якій нібито мали почати будувати, перебувала у приватній власності, була закрита для громади міста й стояла закинутою не один рік.
А за кілька місяців стався перший напад на Стерненка. Це відбулося 7 лютого 2018-го в під’їзді його будинку. Невідомі побили його битою. Хлопець опинився в лікарні на тиждень, а коли вийшов звідти – попросив про державну охорону, оскільки пов’язував напад із своєю громадською діяльністю і підозрював у замовленні злочину місцеву владу, зокрема – мера міста Геннадія Труханова. Однак йому відмовили. Нібито через те, що не існувало загроз його життю та здоров’ю.
Другий напад стався за кілька місяців – 1 травня. Тоді Стерненко із своєю дівчиною Наталею Усатенко збирався знімати мітинг комуністів, який мав відбуватися під Оперним театром. Коли пара йшла через двір до авто, хлопець почув постріли. Невідомий стріляв з травматичної зброї. Одна з гумових куль влучила активістові у шию. Він погнався за нападником і зміг йог затримати (другий втік). Ним виявився Абзал Байкумашев – раніше судимий за розбій. Фактично, наразі це єдиний арештований нападник. Активіст знову звернувся до поліції з проханням надати охорону, однак до сьогоднішнього дня офіційної відповіді на це прохання він не отримав.
Третій, найбільш резонансний і відомий напад на одеського активіста стався приблизно за три тижні – 24 травня. Близько 23:00 Сергій разом із дівчиною вертався додому. В арці, яка вела до двору їхнього будинку, на них напали двоє невідомих. Активіст почав оборонятися й поранив обох нападників. Ті почали тікати. Постраждалі намагалися самотужки їх затримати, однак наздогнати вдалося лише одного – Івана Кузнецова, який помер в результаті отриманих травм. Власне, саме ця смерть стала приводом для проросійських ЗМІ та політиків звинуватити Стерненка в умисному убивстві. Навколо цієї ж тези всі ці роки будувалася і їх медійна кампанія. Активіст, між тим, знову попросив про охорону. І голова поліції Одещини Дмитро Головін запевнив журналістів, що цього разу хлопець таки її отримає. Втім, державних охоронців мав отримати другий нападник на Стерненка – Олександр Ісайкул. А вже весною 2019-го він втік з України.
Убивство чи самооборона
Власне, наразі точаться баталії навколо того, як розвивалися події ввечері 24 травня 2018-го біля дому одеського активіста. Так, наступного дня після нападу низка проросійських ЗМІ з посиланням на джерела у правоохоронних органах повідомила свою версію подій: «Стерненко повертався зі своєю дівчиною додому. За квартал до будинку в нього стався словесний конфлікт із двома незнайомими хлопцями. До бійки не дійшло. Перед будинком хлопці його наздогнали і спробували знову з’ясувати стосунки. Вони озброєні не були. Стерненко витягнув ніж і вдарив ним двічі спочатку одного, потім іншого хлопця. Після цього хлопці кинулися тікати – обидва були серйозно поранені. Одному з них, одеситу 1988 року народження, вдалося втекти, незважаючи на два отриманих поранення в живіт. Другому, який також отримав два удари ножем – в руку і в груди – втекти не вдалося», – розповідали проросійські медіа.
Сам Стерненко, між тим, озвучив свою версію подій одразу після нападу: хлопець почав стрім у соціальні мережі, під час якого розповів, що вертаючись додому побачив два підозрілих силуети, тому дістав свій ніж «про всяк випадок». За словами активіста, невідомі напали на нього, він був змушений оборонятися. Коли ж чоловіки почали тікати, він закляк на кілька секунд, а потім вирішив спробувати наздогнати одного з нападників і затримати його, оскільки сумнівався, що поліція хоч когось шукатиме. Під час переслідування нападник упав на землю й активіст побачив, що той поранений. Тоді хлопець спробував викликати швидку й побачив, що у нього розрізана ліва рука. В цей момент і почався згаданий стрім.
Щоправда пізніше активіст заявляв, що при собі ножа не мав, а захищався зброєю, відібраною в нападників. Це стало одним з аргументів, які використовують проросійські медіа та політики, безапеляційно звинувачуючи Стерненка в умисному вбивстві. Згодом у коментарях українським ЗМІ він таки заявив, що правдивими є слова на відео, записаному одразу після нападу. Також дискусії точаться навколо питання, чи міг поранений у серце Кузнецов пробігти близько сотні метрів. Противники одеського активіста однозначно заявляють: не міг. Наприклад, про це заявляє колишній міністр юстиції часів президента Віктора Януковича Олена Лукаш.
«Вони бігли, увага, 99,1 метр. Ще раз, вони пробігли майже 100 метрівку. Це важливо. Запам’ятайте це. Відразу після удару він (Іван Кузнецов – ред.) втратив свідомість і не міг бігти стометрівку. Ніяк не міг. Навіть рухатися не міг. Що означає, що Стерненко біг за ним 100 метрів, коли Кузнєцов ще не отримав смертельний удар. Стерненко його наздогнав. А потім убив», – переконує Лукаш у своєму дописі на Facebook від жовтня 2019 року, посилаючись на результати медичної експертизи та матеріали кримінального провадження за фактом смерті Кузнецова.
«В юридичній практиці були випадки, коли люди з пораненням лівого шлуночка серця, а саме таке було у Кузнецова, могли жити й активно діяти 10-20 хвилин. І за умови своєчасної медичної допомоги цих людей рятували. Я не знав, чи має якесь поранення Кузнецов. Я біг за ним, бо не знав: тікає він від мене чи біжить за допомогою, аби мене добити. Побачив поранення лише тоді, коли він упав на землю. Врешті, якщо б я його намагався убити – навіщо тоді лишався на місці і викликав швидку?» – розповів у коментарі «Буквам» Стерненко.
Аби розібратися в цій ситуації, була призначена експертиза, яка мала відповісти на основне питання: чи міг Кузнецов пробігти стометрівку з пораненням серця. Станом на початок квітня таких експертиз існувало дві. І їх результати суперечили один-одному.
Перша експертиза, за інформацією Букв, нібито стверджувала, що нападник таки пробіг близько сотні метрів. Проте друга говорить абсолютно протилежне – Кузнецов одразу після удару втратив свідомість, а смертельне поранення в серце він нібито отримав в горизонтальному положенні. Аби прибрати суперечності, була призначена третя експертиза. Але, як зазначають співрозмовники «Букв» у правоохоронних органах, вона також містить суперечності.
Оголошення підозри
Так чи так, але оголошувати підозру Стерненку за статтею «умисне убивство» нібито мали ще восени минулого року. Завдяки депутатові від фракції «Слуга народу» Олександру Дубінському в мережу потрапила чернетка документу, який нібито перебував на погодженні в генеральній прокуратурі. Приблизно в цей же час із вимогами арештувати й судити Стерненка виступали депутати від фракції Опозиційної платформи «За життя». Серед них, зокрема, був колишній радник Арсена Авакова Ілля Кива. Щоправда, жодних підозр одеський активіст тоді не отримав. Натомість його запросили до Генеральної прокуратури, аби поговорити про напади на представників громадськості в Одесі.
«Мене запрошували на зустріч із заступником тодішнього генпрокурора Віталієм Каськом, аби я розповів про напади на активістів в Одесі. Не знаю, чому зверталися саме до мене. Може через те, що я уже жив у Києві і на мене здійснили три напади. На зустріч прийшов і генпрокурор Руслан Рябошапка. Вони питали в мене, коли в Одесі почалися ці напади, чи не вбачаю я в цьому системності. У мене були певні докази, я їх надав. Наприклад, GPS-трекери, які знайшли під моїм авто, могли належати поліції і один з цих трекерів могли використовувати перед замахом на Михайла Кузаконя. А на місці нападу на Віталія Устименка був такий собі Євген Лисицький, який також є організатором замаху на Кузаконя. Також був ряд інших доказів, які підтверджують те, що за цими нападами стоять одні й ті самі люди. Все це я передав генпрокурору. На цьому наша комунікація завершилася», – розповів «Буквам» Стерненко.
Фото: Александр Кужельный, #Буквы
Ситуація змінилася після призначення Ірини Венедіктової очільницею ОГПУ. Вона, як вже згадувалося вище, нібито обговорювала смерть Кузнецова під час наради з представниками МВС, а також приймала у себе дружину загиблого. Водночас, у аналогічній зустрічі ОГПУ відмовив Стерненку. Не вдалося активісту поговорити з генеральним прокурором й під час закритого засідання депутатської Тимчасової слідчої комісії, яка розслідує напади на активістів. За словами співрозмовників видання, голова ОГПУ відмовилася спілкуватися через «конфлікт інтересів», оскільки Стерненко приїжджав на акції протесту до будинку пані Венедіктової і вимагав через суд у НАБУ розслідувати її незаконне збагачення.
Водночас, адвокати Стерненка нібито знайшли свідка, який переконує: напад на одеського активіста був замовним. А до нього можуть бути причетними Олександр Подобєдов та Віталій Посувайло які начебто займалися збором тітушок.
Свідок зауважує, що був знайомий із загиблим Кузнецовим і переконує, що станом на травень 2018-го у того були фінансові проблеми: він був винен значну суму грошей (однак яку саме – не називають). Також у загиблого нібито були проблеми із наркотичною залежністю і на момент замаху на Стерненка чоловік уже не жив зі своєю дружиною Лесею. Також людина на відео зауважує, що за кілька днів до 24 травня пропозиції щодо нападу на Стерненка отримували й інші його знайомі.
Щоправда, вони відмовилися брати в цьому участь. Особі на записі змінено голос та замальовано обличчя з метою безпеки, як переконує сам Стерненко в одному із своїх відеоблогів. Також варто зазначити, що на момент публікації цього тексту людина на відео поки не має офіційного статусу свідка. Також про імовірну причетність Подобєдова та Посувайла до нападу Стерненко говорив іще в листопаді 2018-го. Про це ж повідомляли журналісти «Слідство.інфо» з посиланням на матеріали розслідування. Посувайло, згідно з матеріалами справи, за кілька годин до замаху на активіста зустрівся з Кузнецовим та Ісайкулом, яких на місце злочину привіз Подобєдов, і взяв участь в інструктажі. Врешті нападники лишилися чекати біля будинку, а Подобєдов та Посувайло нібито сиділи у авто неподалік, аби дати їм сигнал до нападу на Стерненка.
Також журналісти цього видання нещодавно опублікували інформацію, що до нападів на активіста може бути причетною місцева поліція. Зокрема, це може підтверджувати той факт, що під час другого замаху на Стерненка один з нападників тікав з місця злочину на автомобілі Mercedes, який був зареєстрований на тогочасного радника голова поліції Одещини Руслана Форостяка. Останній, щоправда, свою причетність до подій відкидає і переконує: автомобіль продав якомусь хлопцю, але не переоформлював його доти, доки той не розплатиться.
Між тим, Тимчасову слідчу комісію зацікавили заяви колишнього заступника генпрокурора Віктора Трепака, який в інтерв’ю «Українській правді» розповів, що Венедіктова вимагала оголосити Стерненку підозру, через що з нею виник конфлікт.
«Венедіктова виявила величезну зацікавленість до цієї справи і при першій же розмові про неї сказала мені, що потрібно негайно повідомити Стерненку про підозру у вчиненні ним злочину. Я не те, що був здивований такій постановці питання – я був просто вражений. Як можна говорити про підозру, не вивчивши справу і достеменно не знаючи її обставин? Я доповів Венедіктовій, сказавши, що, виходячи з матеріалів справи, підстав для такого процесуального рішення немає. Тобто така підозра буде безпідставною, а отже – незаконною. У справі нез’ясованими залишаються істотні обставини події нападу і захисту. Призначено комплексну експертизу у зв’язку з тим, що по двох попередніх експертизах дано суперечливі висновки. Ця експертиза не завершена, а тому без її результатів говорити про підозру – це юридичний нонсенс. Генпрокурор була вкрай незадоволена моєю позицією», – розповів Трепак журналістам.
Він додав, що склав рапорт на ім’я генпрокурора. З цим документом хотіли ознайомитися члени згаданої парламентської ТСК, яка розслідує напади на активістів, проте наразі такої можливості вони не отримали: ОГПУ попросила додаткових 30 днів, аби підготувати всі необхідні документи.
Поки ж точаться дискусії на тему того, чи правомірно Стерненко оборонявся від нападників, активіст цілком імовірно може отримати реальну підозру у скоєнні умисного убивства. Наскільки вона буде обґрунтованою – лишається під питанням, адже тривалий час доказова база щодо епізоду нападу була розділена між СБУ та Нацполіцією: перша розслідувала напад на Стерненка, друга – загибель нападника.
При цьому, частина суспільства уже заявила про свою готовність підтримати одеського активіста: з такими заявами виступили і волонтери, і футбольні фанати, і просто небайдужі громадяни. Всі вони вимагають об’єктивного розслідування тих подій і дотримання права на самозахист.