Його адепти – реальні та віртуальні, які отримали в мережі презирливе найменування “порохоботи” за нестримну брутальність, якою вони атакують усіх супротивників Петра (так вони тільки копіюють свого пана), надають Україні неоціненну послугу, унеможливлюючи реінкарнацію сивоголового в президентському кріслі.
“Найсильніший” аргумент порохоботської пропаганди, побудованої на антитезах, звучить банально просто – “наголосували у 2019-му, тепер жеріть!”
Але що, якби Порошенко на другий термін залишився гетьманом? Не було б “великого будівництва”, перестали б красти, побудували б десятки військових заводів, які сьогодні так необхідні, і Путін не розпочав би великої війни?..
Крали, крадуть, будуть красти незалежно від кольору влади. Війна б усе одно почалася, тому що імперія просто хоче нас сжерти, як той вовк, який просто хоче їсти. І дрібні амбіції сіреньких гетьманів України ніяк не могли і не можуть цьому завадити.
За Порошенка, як і за Зеленського, не побудували жодного військового заводу, навіть патронного, про який так багато говорили. Не були запущені в серійне виробництво українські ударні дрони, які були створені ще за гетьмана, але замість них купили “Байрактари”. І всі ці добре розпіарені ракетні програми йшли так повільно, фінансовані за залишковим принципом, що в нас досі немає в достатній кількості ні протитанкових ракет, ні протикорабельних, і взагалі немає оперативно-тактичних.
Порошенко обіцяв закінчити війну за два тижні, а підписав перший ганебний “мінськ” уже через три місяці. Нібито тому, що втрутився кремль і завадив сивочолому виконати свої зобов’язання перед виборцями. А хіба він не знав, коли балотувався в президенти і збирався стати верховним головнокомандувачем, що ми вже воюємо з росією, яка анексувала Крим?
Нібито у нас не було армії, і Порошенко змушений був піти на “мінськ”, щоб “виграти час”. А хіба не наша армія змусила Гіркіна піти зі Слов’янська, звільнила Дебальцеве, ледь не оточила Донецьк, брала в полон “заблукалих” росіян пачками і відчайдушно билася, коли сивочолий боягузливо їздив у Мінськ?..
Прийшовши до влади, спочатку Порошенко оголосив перемир’я, під час якого загинуло більше бійців, ніж до нього. Наша армія, добровольці гинули під Іловайськом, коли Порошенко проводив помпезний парад у Києві, домовившись із хуйлом про “зелений коридор”. Він “домовлявся” із хуйлом знову – про постачання оточеного 32-го блок-поста, і знову гинули бійці, бо хуйлу не можна вірити.
Потім була домовленість про ДАП з принизливими обшуками наших бійців бойовиками Мотороли. Потім ДАП було втрачено. Потім було втрачено Дебальцеве. Самопіарний приїзд Порошенка в Бахмут, новий “мінськ”, ідіотський похід Азовської флотилії через Керченську протоку, корупційні скандали, Медведчук, Свинарчук, зрада, стратегія деокупації, Томос, і жодного нового військового заводу, жодного нового танка, літака, патрона…
До виборів 2019 року Порошенко прийшов як Чемберлен до початку війни 1939-го. Нічого за душею, все профукано, “мирний план” не спрацював і не міг спрацювати, ніхто йому не вірить, і він сам не вірить собі. Повне фіаско.
На щастя для Британії та всього світу в Англії тоді був Черчілль. В Україні Черчілля немає досі. Принаймні, він ще не вийшов на арену.