Коли 27 жовтня Велика палата Конституційного суду на закритому засіданні ухвалила рішення у справі щодо можливої невідповідності Конституції України окремих положень законів України “Про запобігання корупції“, “Про прокуратуру“, “Про Національне антикорупційне бюро України“ etc, вочевидь частина з них мала конфлікт інтересів і бажала уникнути проблем і відповідальності за свої статки в декларації.

Втім, те, що запропонував далі президент – з «відновленням доброчесності суду», а фактично його розгоном, вочевидь суперечить Конституції.

І голова КС Тупицький, коли заявив, що законопроєкт президента Володимира Зеленського, яким пропонується скасувати попереднє рішення КСУ і звільнити всіх суддів, “має ознаки конституційного перевороту”, вочевидь, мав  рацію.

Як так сталося? Чомусь згадалось 30 листопада 2013 року, коли після розгону студентів на Майдані один чиновник написав знайомій з Адміністрації президента Януковича «всі в паніці, шукають, хто підставив Батю».

Офіс Зеленського, щоб він не розповідав, проспав, коли їхні політичні конкуренти знайшли шлях по флангу і налагодили мости співпраці з КС. Це при тому, що Зеленський мав можливість призначити 3 суддів і змінити кворум, але його команда цю можливість проґавила.

«Їм говорили про це, але вони все махали рукою, що там все під контролем і зараз не до цього», – розповідає Буквам один з депутатів «Слуг».

Відтак, виявилось, що команда президента не контролює нічого. А її нова ініціатива лише поглибила ті тріщини, які намітилися  в команді президента до цього.

Учора Зеленський приїхав на фракцію і пробув там , як кажуть депутати, не більше 10 хвилин.

“Він виклав свою позицію, ви її потім могли почути в ефірі ICTV, просив підтримати його законопроєкт. Сказав, що на квоту суддів не претендує, і депутати можуть пропонувати свої пропозиції по складу”, – розповідають депутати.

Зеленський не став слухати, що скажуть депутати після його виступу і пішов. “Слуг” лишили з Денисом Шмигалем говорити про бюджет. Ті, хто встиг висловити своє “фе”, на ранок отримали дзвінок з ОП, що їх внесли до  “списку неугодних».

“Зеленський не розуміє, що його цим рішенням підставляють, що наші конкуренти з інших фракцій вже просто потирають руки від фантазій, як вони його саджати будуть. Він ізольований у теплу ванну”, – поскаржився ще один співрозмовник Букв.

На фракції не проводили сигнальне голосування про підтримку президентського законопроєкту. Кажуть, інакше президент би побачив би, що підтримки немає. Крім того, десь 17 вірних особисто президенту “Слуг” – як Корявченков чи Завітневич — зараз хворіють. Тобто за максимальної мобілізації фракції шансів немає.

А президент зайняв медійну позу і не збирається відступати.

“Я повертати (законопроєкт) назад не буду, відкликати не буду. Якби я знав, що я не правий і люди звичайні мені сказали мені: “Пане президенте, ви не праві, це гаряче рішення, всупереч думкам суспільства”.. Я б негайно відкликав би. І не думав би про жодні політичні поразки. Мені все одно”, — сказав президент в ефірі “Свободи слова” на ICTV.

Зеленський також попередив, що в нього лишається останній аргумент – розпустити Раду.

“Від реалізації нашого плану і від висновків, які зроблять наші депутати, це теж буде залежати. Якщо це буде політичний колапс і реальний політичний конфлікт, я побачу, що немає підтримки у Верховній Раді… А перш за все “Слуги народу” […], бо вони розуміють, що вони завдяки мені стали депутатами… І підтримки суспільства… Але вони (депутати — ред.) повинні розуміти відповідальність. Якщо вони підуть всупереч, ми будемо виходити з цієї ситуації навіть таким шляхом (розпуску парламенту — ред.)”, — наголосив Зеленський в тому ж ефірі, куди не запросили жодного опонента ідеї розпуску суду.

«Ми розуміємо, що він так нас лякає, але навряд чи з цього щось буде», – кажуть поза очі депутати.

Щоб розпустити парламент Зеленському треба привід, їх може бути 2 – розвал коаліції та неможливість призначити уряд.

Навіть, якщо погодитись, що до Шмигаля є багато претензій, особливо в олігархічних груп, які завжди за перерозподіл у стилі Попандопула, то це не значить, що все відбудеться за планом президента.

І Зеленський, схоже, погано розуміє, що в цих перегонах він буде вже аутсайдером, а не лідером.

Депутати можуть звільнити прем’єр-міністра, депутати можуть піти на те, щоб розвалити коаліцію, але це більше не воля президента. Це гра тих, хто завів президента в цю кризу.

Ще три тижні тому можливий політичний розклад виглядав так: ОПЗЖ і “За майбутнє”  отримують перемогу на місцевих виборах і вимагають від Зеленського переформатування коаліції й уряду по мирному. Місцеві вибори відбулися, а ось дві згадані політичні сили не отримали бажаного результату. На додаток, не факт, що вони отримують бажаний результат в результаті майбутніх парламентських. Там знову може перемогти ЄС Петра Порошенка.

Тепер же, загнавши президента в конституційну кризу, вони створили підвалини для того, щоб з ними сіли домовлятися. І вже навіть без президента.

На сьогодні значно більше депутатів готові голосувати за проєкт голови Верховної Ради Дмитра Разумкова, ніж за президентський. Його можуть винести в зал в середу чи четвер, навіть, якщо його провалить антикорупційний комітет Анастасії Радіної.

Навіть  якщо цей законопроєкт не пройде, шукати консенсус, схоже, все одно будуть за столом у спікера, а не в президента.

Бо президент став демонстративно в позу, поряд з обмеженою групою активістів. В принципі зручну для себе – я старався, але корупційна гідра занадто потужна. І зараз ми тут такі собі 300 спартанців. Президент заходить в психологічно зручну для себе нішу – він відмежовується від державних процесів, його будуть жаліти й любити, але він не впливатиме на події в державі. Такий собі гірший варіант Віктора Ющенка.

Головною в державі знову стає Верховна Рада. Як у 2004 і 2014.