Першочергово за олдскульний завод брежнєвсько-хрущовських часів встановили стартову ціну в 66,7 млн гривень (за законом ціна на об’єктах малої приватизації визначається за балансовою вартістю), однак під час торгів понад двох десятків конкурентів сума зросла до 970 млн гривень і… однієї копійки.

Спробую пояснити успіх цього кейсу, як і попередній стан об’єкту. Точніше навіть не об’єкту, а того, що залишилось від колись відомого на весь СРСР заводу.

Як і раніше, команда StateWatch відстоює позицію – все, що може бути приватизовано, має бути швидко передано в приватні руки.

Нагадаємо, що завод побудували у 1965 році на базі Київського заводу управляючих та обчислювальних машин. За часів Союзу “Електронмаш” вважали одним з найбільших підприємств з виробництва електронно-обчислювальних машин. Вважали, коли функціонувала планова економіка і на завод постійно надходили замовлення від органів радянської влади. Зокрема, наприкінці 1980-х років на потужностях заводу працювало понад 10 тисяч працівників. Багато? Так, проте станом на 2021 рік на “залишках” заводу працювало лише 139 осіб.

Причина самознищення заводу очевидна. Цьому є кілька “капіталістичних” пояснень: низький попит на продукцію, застаріле обладнання та неконкурентна заробітна плата. Усе це спричинило масовий відтік коштів та працівників.

Необхідність модернізації великих виробничих потужностей за умов хронічного недофінансування зробила будь-які спроби модернізувати підприємство безперспективними. Та й будьмо відвертими, які заводи в Україні за часи незалежності, за умови державного управління об’єктами, модернізували?

Незадовільний господарський стан — хронічна проблема підприємств, які опиняються на периферії державних програм розвитку. Тож станом на 2021 рік підприємство існує ніби у летаргічному сні, стабільно генеруючи фантастичні збитки. Працівники заводу місяцями не отримують заробітну плату, збитки минулого року перевищили 11 млн грн, а загальна сума заборгованостей “Електронмашу” становить понад 13 мільйонів гривень.

Тверезо оцінюючи, про жоден розвиток радіоелектроніки йтися не могло. Тому приватизація – найкращий вихід. Таким чином, держава замість пустки зможе отримати новий продуктивний об’єкт.

Загалом виробничих потужностей давно немає, тому на формування стартової ціни впливає лише потенційна земельна ділянка. За адресою Кільцева дорога, 4, завод має у постійному користуванні 13,76 га, де наразі розташовано близько 107 тис. кв. м будівель.

Саме через таке розташування заводу столичні девелопери, та й не тільки, вже давно кинули оком на “Електронмаш”. Деякі з них уже вдавалися й до активних дій, залучаючи тітушок для силового захоплення згадуваних земель. Остання така спроба відбулася у 2018 році, коли невідомі силою вдерлися на територію “Електронмашу”. Фонд не ховав проблеми – показав актив для всіх, “як є”.

Однак бандитські методи з 90-х мають залишитися у минулому. Всі земельні питання мають вирішуватися виключно в межах чинного законодавства. Саме тому аукціон з приватизації активів заводу “Електронмаш”, який і володіє законним правом на зазначені площі, є єдиним законним способом їх отримати.

Як приватизували завод?

Завод “Електронмаш” належить до так званої малої приватизації — тобто тих об’єктів, балансова вартість яких становить менш ніж 250 мільйонів гривень. Як вже було зазначено вище, стартова ціна на єдиний майновий комплекс заводу становила трохи більше 66,7 млн гривень.

Реальна ринкова ціна заводу була значно вищою, що й показав конкурентний і прозорий аукціон. У відкритих торгах взяли участь 22 учасники, і вже на етапі подачі заявок ціна за об’єкт зросла майже у 6 разів. У підсумку майно заводу “Електронмаш” приватизували за 970 млн гривень і 1 копійку — у 14,5 разів більше, ніж запропонована стартова ціна.

Фактично один завод “Електронмаш” приніс державі більше, ніж уся кампанія приватизації у 2018 та 2019 роках разом, коли бюджет отримав 816 млн гривень.

Аукціон щодо приватизації заводу “Електронмаш” знову продемонстрував переваги прозорих торгів на базі платформи Prozorro.Продажі як для бізнесу, так і для держави. Висока конкуренція та повна анонімність учасників на етапі проведення торгів також стали вирішальними факторами у зростанні фінальної ціни. Фонд держмайна зробив усе можливе, щоб розкрити всі плюси й мінуси активу, виставленого на продаж.

На торгах перемогло ТОВ “Лортен груп”, де єдиним засновником є Олег Піченевський. Саме ця компанія зрештою і запропонувала найвищу ціну – 970 млн гривень. Ймовірно, це SPV – тобто компанія, спеціально створена для участі в аукціоні. Бізнес часто користується окремими юридичними особами для реалізації нових проєктів.

У відкритих джерелах не знайти згадок про цього бізнесмена. Проте деякі експерти вважають, що за компанією стоять інтереси “смотрящего” за Києвом – Вадима Столара. Проте цю інформацію неможливо підтвердити, бо Піченевський ніде не “засвітився”.

Водночас новий власник підприємства зобов’язаний сплатити не лише ціну, зафіксовану на аукціоні, але й виконати ряд фінансових, соціальних та екологічних вимог. Зазначені норми спрямовані на захист працівників заводу та успішний процес реновації підприємства.

Переможець аукціону має відшкодувати всі борги підприємства перед державою, трудовим колективом та кредиторами, гарантувати збереження робочих місць, підтримувати робочий стан будівель цивільної безпеки, а також дотримуватися встановлених екологічних вимог щодо захисту довкілля.

Які подальші плани на “Електронмаш”?

Як вже зазначалося раніше, основний та найцінніший актив підприємства — можливість реалізувати нові проєкти на території заводу. Проте земля перебуває в постійному користуванні, за аналогією до заводу “Більшовик”, про що ми нещодавно писали. Майбутнє об’єкта цілковито залежить від бізнес-плану нового власника, реалізацію якого необхідно обов’язково погодити з владою Києва. Вочевидь, це буде забудова цього нового мікрорайону. Наявність поряд усієї необхідної інфраструктури дозволяє реалізувати на цьому майданчику відразу низку різноманітних проєктів — від житлового комплексу до логістичного центру.

Новий власник, який заплатить за єдиний майновий комплекс реальну ціну, прямо зацікавлений інвестувати у створення продуктивного та прибуткового активу. Від цього виграє київська громада, яка може спрямувати отримані податки на реалізацію важливих соціальних ініціатив, особливо у період пандемії.

Замість висновків

Прозора приватизація активів заводу “Електронмаш” — останній реальний шанс для держави перезапустити життя цього активу. “Електронмаш” наразі є одним з найбільших об’єктів приватизації в Києві, про що свідчать висока конкуренція на торгах і суттєве зростання ціни на аукціоні. Тому уважно стежимо за подальшим розвитком цієї території на околиці столиці України.