З Міністром ми знайомі, з Президентом – ні, тому буде правильно коротко представитись.
Володимире Олександровичу, мене звати Марія Берлінська, з 2014 року я – доброволець на війні та керівник Центру підтримки аеророзвідки.
З того ж часу я роблю все можливе, щоб галузь безпілотних військових технологій стала питанням державної стратегії.
За ці 9 років я провела сотні зустрічей з нашими депутатами, міністрами та чиновниками для того, щоб пояснити одну просту думку: “Незабаром Росія повернеться з новим ударом. Той, в кого буде більше ефективних ударних дронів – виграє цю війну”.
На жаль, в більшості випадків, всі пропозиції були успішно проігноровані.
Натомість за кордоном ретельно вивчали наш досвід війни, країни НАТО неодноразово запрошували на зустріч з їхнім військово-політичним керівництвом мене та ще кількох провідних експертів, щоб дізнатися, що таке сучасна технологічна війна з Росією.
Останні кілька років моє життя і кар’єра були за кордоном, переважно в США. Коли почалась повномасштабна війна, я повернулась в Україну.
Цей рік я вкладаю всі свої знання, професійний досвід і ресурси для того, щоб підготувати армію (за підтримки CEO Club Ukraine та відтепер і Kyiv School of Economics відтреновано на полігонах ГШ в рамках волонтерського проекту Victory Drones більше 9000 військових, 36 000 зареєстровано на закритий теоретичний курс “Застосування технологій в умовах війни”).
Забезпечити технологічними рішеннями (передано через фонди, бізнеси, меценатів сумарно більше 28 000 рацій, дронів, планшетів, Старлінків) та дерегулювати галузь, спростити правила гри для українських виробників. Я звільнилась з офіційної роботи, щоб приділяти війні весь свій час.
Як ви знаєте, на війні немає вихідних. Все це повністю на волонтерських засадах. Для мене честь бути в цей страшний час зі своїм народом.
Тепер до суті питання. Українські виробники безпілотних технологій не закривають і 10% від потреби фронту.
Дрони – це можливість розвідувати, коригувати, вражати на випередження.
Дрони стали ключовим елементом поля бою, якщо немає дронів – арта “сліпа”. І скільки б не було снарядів, гаубиць, танків, пального, засобів зв’язку – саме безпілотники визначають динаміку війни.
З тих же причин, аеророзвідники зараз – пріоритетна ціль для ворога, адже, знайшовши командний пункт, склад з боєкомплектами та скорегувавши вогонь по техніці, можна ефективно і безболісно зупиняти противника ще на підступах, в десятках кілометрів до наших позицій. Можна не допускати вогняний вал окупантів до наших людей.
Як і все інше на війні, дрони – це розхідний матеріал. На практиці це означає, що там, де немає дронів, розхідним матеріалом стають люди.
Немає десятків тисяч дронів – значить десятки тисяч людей втрачають життя і здоров’я.
Напишу по пунктах проблеми галузі та поясню, чому потрібні невідкладні рішення.
Почну з гарних новин:
25 грудня 2022, я опублікувала матеріал на “Українській правді” Sevgil Hayretdın Qızı Musaieva.
Стаття називалась “Як ми вбиваємо своїх”, також було записано інтерв’ю з Yanina Sokolova. Після цього зі мною сконтактували урядовці, депутати, юристи, і нам вдалося провести кілька правильних і потрібних змін.
1) Відміна необхідності брати для волонтерів гарантійні листи від військової частини (в/ч)
Документ: Постанова Кабміну.
Результат: зекономлено десятки тисяч людино-годин волонтерів та командирів в/ч.
Допомогли: Свириденко, Тістик, Дорогань, Самоходський, Грищук.
2) Відміна визнання Держслужбою експортного контролю (ДСЕК) дрона Mavic-3 товаром подвійного призначення (ТПП)
Результат: Україна перестала офіційно визнавати цивільний дрон ТПП, на цих Мавіках тримається вся перша лінія фронту.
Але вже було пізно, ми вистрілили собі в ногу. Було створено поганий прецедент для інших країн, через що ще з вересня почались проблеми із ввезенням дронів з ЄС.
Допомогли: суспільний розголос, весь волонтерський рух та притомні люди у владі.
3) Відміна мита і ПДВ на дрони, рації, тепловізори і прилади нічного бачення (ПНБ)
Документи: зміни до Податкового та Митного кодексів.
Результат: Найпоширеніші товари для захисту життя громадян не будуть обкладатись податком. Це уможливить знизити ціни та спростить завезення. Також передбачено можливість отримувати ці товари в експрес-відправленнях.
Допомогли: Гетьманцев, Железняк, Самоходський, Устінова, Наталуха, Южаніна, Васильченко, Бобровська, Безугла. Фінально – підпис Президента.
4) Ліквідація контролю над імпортом певних товарів з боку ДСЕК.
Документи: Постанова та зміни до Постанов Кабміну
Результат: ДСЕК більше не зможе місяцями гальмувати завезення комплектуючих до українських дронів, антидронових рушниць, засобів РЕР, РЕБ etc
Допомогли: Федоров, Свириденко, BRDO.
Тепер погані новини.
Цілий рік Держслужба експортного контролю блокувала ввезення комплектуючих в Україну, вимагаючи місяцями отримувати дозволи на кожен компонент.
Результат: Часто комплектуючі або не завозили, або провозили “в кишенях”, за хабарі etc.
Низка виробників опустили руки і припинили виробництво. Як було сказано вище – досі галузь не задовольняє потреби фронту навіть на 10%, перекриваємо людьми.
Люди на фронті виконують для всіх нас єдине завдання. Вони виграють для нас час, час щоб ми встигли підготуватись. Героїзм – це завжди наслідки чиїхось помилок.
Ми – країна, яка не виробляє своїх чипів, високоточної електроніки, оптики. Вся авіоніка, вся начинка наших БПЛА – це імпорт.
Замість того, щоб шаленим пилососом втягувати все, що можна зі всього світу – ми втратили рік часу, тому що керівник ДСЕК Олександр Павліченко де-факто місяцями не впускав імпорт в Україну.
Чому Державна служба ЕКСПОРТНОГО контролю фактично контролює ІМПОРТ, окреме питання. Основною задачею мало б бути контроль всього, що виїжджає з України, аби уникнути реекспорту в треті країни. Натомість ДСЕК цілий рік впускає “по чайній ложці” критичні комплектуючі до роботизованої та безпілотної техніки. Фактично ДСЕК виграв для Росії час.
Все можна відбудувати та відновити, та в нас є єдиний невідновлюваний ресурс – це люди. І люди закінчуються. Закінчуються тому, що західні партнери повільно дають зброю, побоюючись неконтрольованої ескалації.
Закінчуються тому, що ми воюємо всліпу, особливо вночі.
Поки ДСЕК місяцями блокувала завезення тепловізорів до безпілотників – росіяни запустили галузь в три зміни. Через кордон з Китаєм безперешкодно фурами везуть комплектуючі, найкращих інженерів країни зганяють працювати над розробками ударників. Крім того, що в них і так було багато гарних зразків БПЛА – відкриваються десятки нових інженерних центрів.
Інженерів мотивують просто – ось комплектуючі, ось дедлайн по часу. Або робите сотні ефективних систем, або їдете “защіщать родіну” під Бахмут. Паралельно через прямий кордон тисячами завозяться Мавіки та інші китайські системи.
У Президента, Міністра та всіх, хто читає цю колонку, може логічно виникнути питання – але ж вище було сказано, що проблемк контролю імпорту з боку ДСЕК вирішено?
Я теж так думала. Але, як тільки нам вдалося Постановою Кабміну дати зелену дорогу технологіям, як з’явився законопроєкт 8415.
Законопроєкт цементує необмежені повноваження ДСЕК (або правонаступника ДСЕК 2.0), фактично все стає ще гірше, ніж було.
Нам пояснювали, що законопроєкт разом протягують голова Комітету оборони Олександр Завітневич та керівник ДСЕК Павліченко. Ми зустрілись з ними кілька днів тому, я пояснила всі ризики законопроєкту.
Виглядало так, що є конструктивний діалог. Але вже сьогодні, 22 лютого я дізнаюсь, що післязавтра, 24 лютого, в річницю вторгнення, законопроєкт 8415 планують швидко проголосувати у Верховній Раді.
В сухому залишку:
1. В керівництві ДСЕК довго обманювали всіх нас, мовляв контроль над імпортом – категорична вимога західних партнерів. І ми вірили, аж поки самі не перечитали законодавство ЄС.
Виявилось, що поширення експортного контролю на імпорт – це суто “українська особливість”.
2. ДСЕК створили дуже поганий прецедент для інших країн. Фактично в країні, де зараз найбільше застосування дронів в історії людства, було офіційно визнано, що цивільний дрон Мавік, насправді – товар подвійного призначення. Для кількох країн ЄС це стало сигналом, і з вересня дрони, на яких тримається весь фронт, стало дуже складно завозити.
Тобто, і своєму розвиватись не даємо, і максимально ускладнюємо завезення навіть “весільних”.
Насправді один такий “весільний” легко рятує життя і здоров’я цілій роті наших бійців.
Тепер треба йти просити в партнерів процедури спрощення. Ми прописали, які є шляхи вирішення глобальної проблеми для волонтерів та військових із ввезенням дронів з ЄС.
3. ДСЕК спільно з кількома депутатами намагаються зробити свої повноваження необмеженими і закріпити це в законі. Законопроєкт 8415.
Вони сміливо роблять це після всього суспільного розголосу щодо їхньої “роботи”.
Це означає, що вони відчувають абсолютну безкарність, можливо їх хтось покриває.
Серед виробників і волонтерів немає єдиної думки – одні кажуть, що вони – просто корупціонери, інші – що це реальний саботаж і зрада.
Я займаюсь питаннями розвідки, але шукати зрадників – не моя спеціалізація, для цього є інші структури.
Однак, що я знаю точно, на місці Путіна, якщо не медаль, то грамоту точно варто вручити. Стільки виграного для Росії часу і можливостей.
Ми від всього залежні – ми змушені просити Хаймарси, гармати, літаки, танки, ППО і постійно розраховувати на добру волю світових політиків.
Безпілотники – це те, де ми можемо бути справді незалежні і не випрошувати допомогу. Наші інженери з найпростіших комплектуючих вже роблять дуже ефективні зразки. Але одиницями, а треба тисячами.
Простий приклад: партнери надали нам ракети Хаймарсів з максимальною дистанцією 80 км. Плюс ми стріляємо не з “нуля”. Отже, варто росіянам відтягнути склади, скупчення техніки на 65-70 км – і ми вже не дотягуємось. Ракети з Хаймарсів коштують сотні тисяч доларів.
Виробництво не безлімітне.
А тепер уявіть, що в в небі – тисячі ударних літаків, що несуть кілограми вибухівки, з дистанцією 150+. І коштують всього 15-35 тисяч доларів.
Рої малих ударних дронів, які залітають в окопи і вибухають, баражуючі боєприпаси на 10-15 км. Сухопутні та водні дрони. Системи радіоелектронної боротьби та розвідки. Це все реально. І той, хто зробить це швидше – виграє цю війну.
Я не знаю, чому ніхто досі не поніс відповідальність за те, що було втрачено стільки часу для запуску найважливішої галузі. І за те, що вже на другому (насправді десятому) році війни ми досі змушені спиратися на китайські “весільні дрони”.
Треба просто відкрити імпорт, дерегулювати галузь, не заважати – все інше ми зробимо.
Наш обов’язок – захистити наших людей на фронті, виграти війну найшвидше і найнижчою ціною. Це поки що реально.
Пане Президент, пане Міністр оборони, розраховую на ваші рішення.
—–
UPD: написав Давид Арахамія, сказав, що законопроект із голосування на завтра знято. Запропонував обговорення.
Фактично треба повністю, концептуально переписати законопроект. Потрібно створити зелений коридор для імпорту технологій. Сподіваюсь нам справді дадуть все відкрити. Триматиму в курсі.