Чинний мер Геннадій Труханов і представник ОПЗЖ Микола Скорик через 2 дні зійдуться у сутичці. Але це не буде битва гігантів чи зіткнення кардинально протилежних світоглядів. Мімікруючий мер і відверта кремлівська консерва хочуть одного й того ж: перший –  зберегти доступ до міських ресурсів, а другий – поновити/отримати той доступ.

Одеса все ще залишається ласим шматком. Ще є комунальне майно, земля і комунальні підприємства, через які можна мудрити різноманітні схеми збагачення вузького кола причетних.

Перемога Труханова залишить місто в тому ж стані, який є зараз. Тому основним лозунгом другого туру Труханов оголосив такий: збережемо мир в Одесі. Труханов, хто б міг подумати, застерігає одеситів від повторення донбаського сценарію! І саме такий стан речей влаштовує проукраїнських виборців, які страшенно бояться приходу до влади Миколи Скорика. Це той, якого, і цілком справедливо, звинувачують у побитті одеських майданівців і спробах силового придушення Євромайдану.

Скорик тоді очолював Одеську ОДА і мав достатній рівень впливу і досить можливостей, щоб відіграти силовий сценарій в Одесі, як це було зроблено на Донбасі.

Він був першим із голів ОДА в Україні, хто бетонними блоками забарикадував вхід до будівлі ОДА. За що і залишився в історії як Коля-Блок або ж Коля-Тетріс.

На жаль, мандат народного депутата врятував Скорика від кримінальних переслідувань, а попередня влада виявилась занадто слабкою, щоб серйозно зайнятися збором доказової бази злочинів Скорика і зробити подання в парламент щодо позбавлення його депутатського імунітету й ініціювати судовий процес.

Скорик – це однозначне зло для міста. Він давно і щільно знаходиться навіть не в проросійському, а в прокремлівському порядку денному. Він і його партійці саме зараз шматують і знекровлюють країну, безсовісно перетворивши телевізійні канали ще одного упиря Медведчука на цілодобовий пропагандистський рупор. Загиджуючи мозок співгромадянам, вони хочуть одного – повернути собі вплив і контроль над країною, яка досить скоро може опинитися в обіймах шаленої бензоколонки. Як це вже сталось з частиною української території, як це відбувається з Білоруссю, з Вірменією і Азербайджаном.

Одеса – стратегічне місто для ОПЗЖ. Останні парламентські вибори перед російською військовою агресією продемонстрували, що Одеса й область делегували в парламент по мажоритарній системі депутатів лише від Партії регіонів. Такого не було навіть з Донецьком і областю. Там, серед регіоналів, все-таки затесався один представник “Батьківщини”.

Одні з останніх опитувань щодо євроінтеграційних настроїв показали, що таких в Одесі лише 9 відсотків. До прикладу, у Харкові – 12%.

Тому саме через небезпеку приходу до влади однозначного зла у вигляді Скорика, проукраїнські виборці проводять серйозні баталії та серйозну агітацію, закликаючи всіх, хто мислить розсудливо, голосувати за Труханова.

І, як на мене, саме в таких закликах і причаїлась небезпека для рейтингу Труханова. Поясню.

Електорат Скорика і Труханова тотожний. Це – страшенно патерналістська більшість містян, які й досі ностальгують самі не знають за чим, хочуть дешевих цін, кредитів, комунальних платежів, не розуміються на найпростіших економічних законах, фанатично вірять у те, що одного разу прийде хтось, хто вирішить їхні проблеми, і якнайшвидше. Частина цієї частини хто вороже, а хто знущально ставиться до України, до Києва, до всіх прогресивних процесів, які відбувалися і відбуваються в країні. Там мало ідеології, зате багато страхів, стереотипів, ненависті і несприйняття.

Проти Труханова зараз в Одесі об’єднались практично кілька кандидатів в одеські мери – Голубов, Червоненко, Ківалов… Вони активно всі ці дні закликають голосувати проти Труханова, який “продався Майдану”, “є порохоботом” і так далі. При цьому одеські Telegram-канали, яких, як і всього медійного в Одесі, досить багато, наввипередки розміщують упереміш  зливняки, фейки і правдиві факти то на одного, то на іншого кандидата.

Наприклад, сюжет, який має відвернути від Скорика його потенційний електорат, стосується батьків Миколи. І там стверджується, що вони “відверті націоналісти, які підтримали обидва Майдани – і Помаранчевий, і Революцію Гідності”.

Сам Микола Скорик цього не спростовує. Більше того, на одному із телевізійних політичних шоу у 2017 році він сказав таке: “Моя мама — доцент Одеського університету ім. Мечникова, тато — зараз пенсіонер, раніше був інженером-електриком, спеціалізувався на складному обладнанні й у радянські часи вважався досить відомим фахівцем у цій галузі. Мама була відомим фізиком, але у 90-ті фізика в Україні закінчилася, і відтоді вона викладає низку економічних спеціальностей в університеті. Додам, що мої батьки — дуже політично активні люди. Я особисто ніколи не думав, що займатимуся політикою. А от моя мама була однією із засновниць Українського народного руху в Одесі й Одеській області. Загалом вони в мене дуже національно свідомі”.

Такі зізнання для його електорату – подібні смерті.

Сюжети, які мають вплинути на потенційних виборців Труханова, стосуються слів підтримки чинного одеського мера щодо тодішнього президента Порошенка. Навесні минулого року, під час візиту Порошенка в Одесу, Труханов сказав: “Усе, що ми сьогодні говоримо… що нас поважають, що нас підтримують, що у нас високі рейтинги… Якщо говорити чесно, Петре Олексійовичу — це завдяки вам. Завдяки тому, що ви дали можливість нам проявити своє ставлення”.

Зрозуміло, що подібне нівелює імідж Труханова в очах його потенційного електорату — ті, м’яко кажучи, Порошенка не люблять.

Гадаю, що якби хтось сказав Геннадію Труханову у 2014 році, коли він переміг на довиборах (після добровільно-примусової відставки тодішнього мера Костусєва) в Одесі, що через деякий час його вважатимуть проєвропейським, проукраїнським і антиопезежешним кандидатом, у Геннадія Леонідовича стався би серцевий напад.

Але, як відомо, у політиці немає друзів чи ворогів, у політиці є інтереси. Інтереси Труханова та проукраїнської частини, а це приблизно 12 відсотків виборців із тих, хто взяв участь у виборах 25 жовтня, ситуативно збіглися. Ці виборці ладні залишити Одесу ще на кілька років під управлінням Труханова, аби лише не віддати ворогам країни. І це – логічна і зрозуміла тактика.

Чи спрацює вона 15 листопада? У багатьох є сумніви. Тому що, нехай і вимушена підтримка проукраїнського електорату Труханова, точно не на користь Труханову. В Одесі голосують ще й так: якщо вони за нього, то я точно проти. І це якраз така ситуація.

А проукраїнський електорат раптом вирішив отямитися. Шкода, звісно, що не напередодні першого туру. Результати виборів в Одесі – це історія про те, як патріотичні і проукраїнські сили відчайдушно топили одна одну.

Попри шалений супротив, кандидат від “ЄС”, 36-річний Петро Обухов, математик і IT-спеціаліст, підприємець і ексдепутат Одеської обласної ради, набрав 11,5% голосів і зайняв 3-тє місце в мерській боротьбі. Популярний колись шоумен Олег Філімонов, який балотувався від “Слуги народу”, посів лише 4-те місце зі своїми 10%.

Якби політика місцевого осередку “ЄС” була більш відповідальна плюс прагматична колаборація з ситуативними прибічниками, вихід Петра у 2-й тур міг бути цілком реальним. І от тоді це була б боротьба цінностей і світоглядів, візії майбутнього й тактики розвитку.

До речі, всі опитування прогнозували Петру на виборах мера втричі менше відсотків, аніж він набрав у підсумку.

Тому зараз і є болючим питання, хто ж стане одеським мером. Стовідсоткових гарантій немає у жодного з кандидатів.

Варто зазначити, що вибори мера в Одесі завжди були схожими на драматичний серіал. Який врешті закінчувався більш-менш прогнозовано. А от що буде зараз – сказати важко.

Очевидним є те, що Труханов і його партія “Довіряй ділам” – це ті, хто пиляє міські бюджети роками, хто захищає і лобіює власний бізнес і прогнозовано виграє на тендерах. Там мало ідеології і турботи про місто. Вони зайняті собою та своїми гаманцями.

Фракція ОПЗЖ – колаборанти й вороги. Це ті, яким страшенно заважає українська мова, і вони стогнуть на всіх ефірах, що потрібно щосили захищати російську. Це ті, хто плює на Україну й доводить, що Путін – практично рідний батько для нас, не ворог – то це точно. Ну, й інша пурга. Вони не опоненти. Вони – вороги.

Тактика багатьох виборців на цих виборах є вимушеною тактикою голосування справді за менше зло. Тобто за Труханова.

Частина виборців не піде на вибори через те, що не хочуть вибирати між жабою і гадюкою. Частина піде і зіпсує бюлетень.

Найменша частина дуже добре розуміє, що наша боротьба – попереду. Чим би не закінчились ці неймовірно недолугі вибори. Тому варто створювати громадські інституції та впливати на порядок денний з боку громадянського суспільства.

Ще частина говорить про стратегію “чим гірше, тим краще” і про тактику дострокових перевиборів.

Зрозуміло одне: Одесу не врятує жоднен із тих, хто вже найближчої неділі виграє ці вибори.

Одесу врятують лише стійке громадянське суспільство й відповідальні громадяни, які прагнуть і спроможні на ціннісні зміни.

Принаймі, ми знаємо, що нас тут є 12 відсотків.