США запроваджують блокувальні санкції щодо двох російських держбанків, суверенного боргу, а також персональні заходи проти представників російських еліт, повідомив президент Джо Байден, виступаючи 22 лютого у Білому домі.
Союзники та США запроваджують нові фінансові та економічні санкції щодо країни-агресора, пише Reuters. Наразі оголошено про окремі, менш жорсткі та цілеспрямованіші санкції. Захід в очікуванні. Проте варто провести не лише економічні паралелі реалізації санкційної політики, а й історичні, адже розвиток подій нагадує тридцяті минулого століття, які принесли людству трагічні події Другої світової війни.
Захід запровадив санкції у 2014 з початком анексії Криму, і економічний ефект санкцій є досить відчутним. Водночас побічна дія санкцій — можливе згуртування навколо свого уряду населення країни, проти якої вони вводяться. У 1935 році прем’єр-міністр Італії Б. Муссоліні так прокоментував політику Ліги націй, спрямовану на припинення агресії з боку Італії: “На санкції економічного характеру ми відповімо дисципліною, розважливістю та духом самопожертви”. Тому варто згадати 26-го президента США Теодора Рузвельта: “Не бийте взагалі, якщо цього можна уникнути, але ніколи не бийте напівсили”.
Ми вирішили висвітлити економічні заходи приборкання агресора й наслідки санкційної політики на прикладі Ірану, країни з сировинною економікою.
Санкції щодо фінансового сектору
Згідно з джерелами, адміністрація Байдена підготувала жорсткі економічні санкції, які зупиняють кореспондентські відносини між спеціалізованими російськими банками та банками США, які проводять міжнародні платежі.
Вашингтон також застосує свій найпотужніший санкційний інструмент проти певних російських осіб та компаній, включивши їх до переліку під назвою Specially Designated Nationals List (SDN List), що передбачає максимально жорсткі обмеження, повідомляє структура Мінфіну США, яка відповідає за правозастосування у сфері санкцій (OFAC). Санкції поширилися на бізнесменів, пропагандистів, службовців, фактично зробивши недоступними послуги банків США, заборонивши торгівлю з американцями, а також заморозивши їх активи у США. Під американські санкції потрапив “ВЕБ” – банк з активами на 53 млрд доларів та кредитним портфелем на 20 млрд. Аналогічні санкції, що закривають можливість доларових розрахунків, запроваджуються щодо “Промсвязьбанка” – 8-го за обсягом активів у РФ, що обслуговує 70% російських оборонних контрактів. Джерела Reuters повідомили, що можливими цілями є також “Банк ВТБ”, “Сбер” та “Газпромбанк”. Наразі невідомо, чи будуть російські банки додані до переліку SDN, але обидва типи санкцій можуть сильно вдарити по Росії та ускладнити операції в доларах США.
Щодо подальшого розвитку подій, то Іран може бути красномовним прикладом. Іран відрізаний від операцій з американськими банками, доларами та міжнародними картковими системами з другої половини 2000 років. Відтоді карток Visa та Mastercard в Ірані немає в використанні. Також немає китайських UnionPay International, адже Китай частково дотримується санкцій, бувши найбільшим торговим партнером США та Євросоюзу.
З 2012 року іранські активи заморожені, зокрема активи Центробанку Ірану, комбанків, нерухомість. Також заарештовані особисті активи тих іранців та компаній, які перебувають під санкціями. Сума блокованих активів становить біля 85 млрд дол., з них доступні менше 10 млрд. Більшість санкцій проти Ірану стали міжнародними чи екстериторіальними.
Відключення SWIFT
Одним із найжорсткіших санкційних заходів буде відключення російської фінансової системи від системи SWIFT, яка обробляє міжнародні фінансові перекази, обслуговуючи більш ніж 11 тис. фінустанов у більш ніж 200 країнах, йдеться в повідомленні Reuters.
У 2012 році SWIFT відключив іранські банки внаслідок посилення міжнародних санкцій проти Тегерана через його ядерну програму. Глобальна система платежів SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunication) – спільнота всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій), яку також називають “ядерною зброєю” у системі економічних санкцій.
Обмежити доступ Росії до SWIFT закликали з 2014 року, в часи анексії Криму, що спонукало до розроблення альтернативної системи обміну повідомленнями SPFS. Однак SPFS погано зарекомендував себе в міжнародних транзакціях. Згідно з даними центробанку, кількість повідомлень, надісланих через SPFS, у 2020 році становила близько однієї п’ятої внутрішнього трафіку РФ.
Внаслідок відключення від SWIFT, Іран втратив половину своїх доходів від експорту нафти та 30% зовнішньої торгівлі. Олексій Кудрін, колишній міністр фінансів РФ зазначав у 2014 році, що втрата доступу до SWIFT завдасть збитків економіці країні, що дорівнює 5% річного її обсягу.
Енергетичне ембарго та ізоляція
Попри те, що санкції оминають енергетичні питання, утім все залежить від ескалації з боку Росії, адже Путін не відмовився від планів широкомасштабного вторгнення, фактично озвучивши Україні ультиматум.
Що ж відбувається, коли країну відрізають від постачання нафти, надходженнями від яких вона живе, від її власних та чужих фінансових ресурсів (залучення на міжнародних ринках), від технологій та купівлі нового обладнання, або, якщо її валюта стає неконвертованою? Відповідь одна – стагнація економіки.
Наприклад, ВВП Ірану у 2020 році був лише на 4,2% вище рівня 2010 року. ВВП Ірану за паритетом купівельної спроможності впав на 12,7%.
Окрім цього в Ірані різко зменшився видобуток нафти та обсяги експорту сировини. На початку 80-х в Ірані видобували більше 6 млн барелів нафти на день, у 2005 році – біля 4 млн, у 2020 році – майже 2 млн, при 2-5-кратних коливаннях фізичних обсягів експорту нафти в окремі роки. В пік санкцій (2012 – 2013 рр) вартісний обсяг товарного експорту з Ірану впав одразу на 30% до рівня 2010.
Іран збуває свою нафту (її частка в експорті понад 60%) до Китаю, який є найбільшим торговим партнером Ірану (25% експорту і до 10% імпорту), також нафту постачають в ОАЕ (14% і 6%), Індію, Туреччину, Німеччину. Згідно з даними Світового банку, на розвинені країни припадає 36% експорту та лише 4% імпорту. Так діють санкції. Сировина від вас – чудово, беремо, технології – вибачте, санкції. Певний доступ до технологій Іран все ж отримує на сході, найбільше через Китай. Згідно з даними Світового банку, частка “капітальних товарів” (обладнання) в експорті – 1,6%, в імпорті – 33%.
Адміністрація Байдена також попередила виробників мікросхем США щодо нових обмежень на експорт до Росії, включаючи потенційне блокування доступу до глобальних постачань електроніки у випадку, якщо Кремль наважиться напасти на Україну.
Крім прямих експортних санкцій, Вашингтон має намір розширити застосування так званого правила прямого іноземного продукту (Foreign Direct Product Rule), за допомогою якого планує заборонити постачання в РФ товарів, вироблених за межами США, але з використанням американських технологій. За словами джерела Reuters, адміністрація Байдена вже підготувала ці заходи у співпраці зі значною кількістю країн.
Подібні заходи вживалися під час холодної війни, коли технологічні санкції зберігали технологічно відсталий СРСР та гальмували економічне зростання.
Цінова динаміка на тлі такого падіння виросла до рівня гіперінфляції. Майже щороку в країні двозначне зростання цін, до понад 40% особливо щедрі на санкції роки. У 2020 році роздрібні ціни в Ірані усемеро перевищували рівень 2011 року. Девальвація також шалена. У 2011 року за 11 тисяч іранських ріалів продавали 1 долар США, згідно з офіційним курсом, а у 2021 році – 42,2 тисяч.
Експерти зазначають, стрімкої девальвації рубля та знецінення російських активів також навряд чи вдасться уникнути. Російський Forbes підрахував, що з 20 грудня 2021 року до 25 січня 2022-го сукупний статок 104 російських мільярдерів скоротився на 27,9 мільярда доларів через інформацію про можливе вторгнення Росії в Україну.
За підрахунками видання, за місяць збитки зазнали 76 зі 104 російських мільярдерів зі списку Forbes. При цьому десять із них втратили понад одного мільярда доларів.
Згідно з даними Центробанку Росії, сукупні іноземні активи та зобов’язання банків становили 200,6 млрд. доларів і 134,5 млрд. доларів відповідно, при цьому частка доларів США становила близько 53% в обох випадках у порівнянні з 76-81% двадцять років тому.
Суверенний борг
Відсоткові ставки в Ірані – завжди двозначні. У 2014 році (розквіт санкцій) капіталізація ринку акцій впала приблизно в тричі.
Доступ до російських облігацій стає все більш обмеженим, і санкції можуть бути ще більш жорсткими із забороною на вторинному ринку як нових єврооблігацій, так і нових російських рублевих облігацій, відомих як облігації федеральної позики (ОФП).
У квітні 2021 року Байден заборонив американським інвесторам купувати нові російські рублеві облігації через звинувачення щодо втручання у вибори.
Санкції, запроваджені у 2015 році, зробили майбутній борг у російських активах неприйнятним для багатьох інвесторів та ключових індексів. Ці заходи скоротили зовнішній борг Росії на 33% з початку 2014 року — з 733 млрд доларів до 489 млрд доларів у третьому кварталі 2021 року. Зменшення зовнішніх боргів покращує платіжний баланс РФ, однак позбавляє її джерел фінансування, які б могли сприяти економічному зростанню та розвитку.
Наразі США посилюють санкції щодо російського держборгу — як рублевого (ОФП), так і валютного (євробонди): забороняються угоди на вторинному ринку з паперами, випущеними після 1 березня 2022 року.
Тотальних санкцій на вторинний ринок – тобто заборони купувати та продавати будь-які держбонди – США не вводять. Але придбання нових випусків для американських інвесторів наразі закрите повністю, навіть на біржових торгах.
Уряд Росії “більше не зможе залучати кошти на західних ринках і торгувати своїм новим боргом як на наших, так і на європейських ринках”, наголосив Байден.
Він підкреслив, що санкції – це лише перший раунд, і у разі ескалації в Україні “піде ескалація санкцій”.
В підсумку варто зазначити, європейські банки у вівторок готувалися до наслідків санкційної політики, а також запровадження нових санкцій.
Відтак на відповідь, а як жити в умовах санкцій, є очевидною. Економічного дива не чекайте, у фінансах – вічні потрясіння, мізерні інвестиції, про рівень “розвиненої країни” варто забути й постійно боротися з наслідками перманентної стагнації.