Довкола мітингу на підтримку Сергія Стерненка та Андрія Антоненка, який відбувся на Банковій у Києві 20 березня, кілька днів точаться дискусії. Частина політиків назвала його “радикальним”, президентська монобільшість у Верховній Раді скликає позачергове засідання, аби засудити обмальовані стіни Офісу президента, заступник міністра внутрішніх справ у соцмережах уже називає імена “винних”. Загалом підозри в хуліганстві та нищенні майна отримали семеро людей, їм досі обирають запобіжні заходи.

Напередодні одного із засідань “Букви” поговорили з одним із організаторів акцій на підтримку Стерненка й Антоненка, співзасновником руху “Гонор” Сергієм Філімоновим. Про те, чи планували обписувати стіни ОП, чи вважає він події 20 березня результативними й чого очікувати від подальших мітингів – читайте в інтерв’ю.

Сьогодні суд, вам обиратимуть запобіжний. Ви знаєте, що вам обиратимуть і в чому вас підозрюють? Я бачив, що там, крім хуліганки, є ще одна стаття…

 Стаття, яку мені інкримінують (ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу – ред.), звучить так: особлива зухвалість і груба неповага до суспільства. Насправді груба неповага до суспільства – це коли людина, яка сидить у кріслі президента, не реагує на акцію, де збирається понад 10 тис. людей. Мені інкримінують хуліганство групою осіб із завчасно заготовленими предметами та нанесення тілесних ушкоджень. Насправді те, що ми бачили у Геращенка (заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко – ред.), і те, що я читав у себе в підозрі: я запалив фаєр, і після цього люди зрозуміли, що час робити хуліганські дії. Гадки не маю, з якого часу фаєр став предметом для нанесення тілесних ушкоджень. І я не знаю, кому нанесли тілесні ушкодження. Це щодо моєї підозри. Щодо підозри хлопцям, у яких також буде сьогодні суд, там ще стаття за пошкодження майна (ст. 194 Кримінального кодексу – ред.).

Після подій 20 березня було багато критики, що мітинг був радикальний, не мирний.

Перед тим був великий мітинг, на який прийшло до 10 тисяч осіб. Ми читали в інтернеті, що мітинг був “занадто мирний”, що людям набридло просто ходити вулицею, що ми білоруси (йдеться про білоруських протестувальників, які закликали мирно мітингувати проти режиму самопроголошеного президента Лукашенка – ред.), що в нас акції “запали ліхтарики” і так далі. Мітинг не сподобався, президент на нього не відреагував. 20 березня, на день народження Сергія Стерненка, також відбувся мітинг. Абсолютно мирний. Це був перфоманс, який змусив президента, Офіс президента, мусорів (поліцію – ред.) реагувати. Тому, вважаю, що ця акція була ефективна, ця акція була мирна, ніхто не постраждав, крім людей, яких били під Печерським райвідділком поліції (після акції поліція затримала одного з її учасників – Влада Сорда, якого під райвідділок приїхали підтримати мітингувальники – ред.). 

У вас був план розмальовувати Офіс президента?

Ні. Але, я думаю, всі звикли, що під Генпрокуратурою, під МВС дуже часто з’являються написи на асфальті. Але цього разу люди вирішили написати відразу президенту, на будівлі, і я їх не засуджую. 

Зазвичай під час масових акцій поліція намагається комунікувати з організаторами. Чи була у вас комунікація з поліцією?

 Звичайно, поліція постійно намагалася виходити на контакт. Але чого хоче поліція? Поліція хоче, щоб ми прийшли, постояли, розійшлися. Щоб жодної активності не було. Аби вони потім могли прийти до президента і сказати: “Ми все порішали. Нічого не буде. Ми цей протест зіллємо, у нас це вийде”.

МВС заявляло, що серед організаторів акції був президент Петро Порошенко. Взагалі, хто був організатором акції  і чи були політичні партії?

Політичних партій не було. Якщо Порошенко брав участь в організації, тим паче про це заявляв заступник міністра МВС Геращенко, то чому немає підозри? Чому у нас, протестувальників, є підозри, а у Порошенка немає? Добре, якщо би він (Геращенко) був звичайним громадянином, він міг сказати: “Я думаю, мені здається… Поки я їв борщ, подивився телевізор і мені здалося, що це Порошенко на мітингу”. Добре. Він би мав право на такі слова. Але ж він – заступник міністра МВС. Взагалі яке право він має нас оголошувати злочинцями у себе на фейсбуці, поки немає рішення суду? Вже була така ситуація з Антоненком, коли Аваков казав: “Ми затримали злочинців”. Тобто у нас мусора спочатку тебе в чомусь звинуватять, а потім намагаються пришити до справи “докази”. А потім Аваков говорить, що ту ж справу Шеремета йому треба завершити і саме це його тримає на посаді. В результаті за ґратами невинні люди. Зараз та сама ситуація. Нам дали підозру і тепер думають, що з нею робити.

Яка це у вас підозра загалом?

 Третя.

Ви свого часу брали участь в акціях проти незаконних забудов у Києві, і там теж були звинувачення, підозри.

У мене досі йдуть ці суди. І що цікаво, там є потерпілі поліцейські, які на засідання не з’являються. Суть кримінальних справ, які щодо мене були: перше – це події на Святошино. Коли тітушки били людей, які протестували проти багатоповерхівки на місці дитсадка. Ми тоді намагалися захистити протестувальників. Здається, це 2016 рік. Будівництвом займався “Київміськбуд”. Мене звинуватили в тому, що під час тих подій я хотів напасти на Крищенка (Андрій Крищенко – голова управління Нацполіції Києва, заступник голови Нацполіції – ред.). Ця справа в суді не рухається. Друга справа цікава тим, що у мене там звинувачення за ч. 4 ст. 296 – тобто така ж “хуліганка”, як і за події на Банковій. Але в цій історії слідчі пишуть, що я організував якісь хуліганські дії.

Але свідків, які сказали б, що я роздавав якісь вказівки чи щось організовував, у справі немає. Ця історія стосується озер на Осокорках, якщо пам’ятаєте. Їх намагалися засипати і звести на їхньому місці багатоповерхівки. Коли місцеві жителі вийшли на протест – проти них вийшли тітушки з арматурою, почалася бійка. Ми намагалися захистити протестувальників. І за це нас звинуватили у хуліганстві. Забудову, до речі, зупинили. А згодом  банк “Аркада”, який намагався там будувати, збанкрутував. Найцікавіше те, що у цій історії з’явився Антон Геращенко, який сказав, що на цих озерах зведуть будинки для працівників поліції. Цікаво, чи потім це житло будуть продавати, як звичайне, комерційне? А таке вже було, до речі.

Що змушувало вас виходити на протести проти незаконних забудов?

Я киянин. Я тут народився. Дуже неприємно, що знищуються сквери в центрі Києва, що знищуються історичні будинки і так далі. Так само, наприклад, на Позняках, де я виріс, знищують озера заради багатоповерхівок. Мене обурює, що хочуть знищити музей на Поштовій площі, там, де знайшли старовинну вулицю. І це заради чергового торгового центру. Навіщо? Неподалік Золотих воріт є сквер Нарбута, який в охоронній зоні Софії Київської. І тут Василь Хмельницький разом з Лесиком Довгим хочуть побудувати готель. Ми також намагаємося цьому завадити.

Частина представників правих рухів нібито не ходить на ваші мітинги через те, що вони занадто ліберальні.

Хто вирішує, хто правий, хто лівий? Мені дуже цікаво. Якщо все вирішують КДБівці,  які приїхали до нас з Росії, то, вибачте, нехай їдуть до себе в Росію і там будуть правими. Чи до Білорусі їдуть і покажуть нам, як треба протестувати. Я український націоналіст, і якщо комусь наші мітинги занадто ліберальні, то не ходіть, а сидіть вдома. Або йдіть працюйте десь тітушками, охороняйте забудови.

Хотів спитати про “Національний корпус”.

А що питати?

Свого часу ви були головою київського осередку партії.

Так.

У чому виник конфлікт і чому ви звідти пішли?

Часто читаю, що конфлікт виник через Сергія Стерненка. Насправді – ні. Я вийшов ще до цього. У нас розійшлися певні погляди з таким персонажем, як Боцман. Я думаю, всі його знають як Сергія Малюту, Короткіх, і ще багато як його можуть називати. Це білоруський КДБівець, який займався в Росії руйнуванням націоналістичних рухів. І я переконаний, що для цього ж він приїхав до України. Через нього я і вийшов з партії. Пізніше відбувся конфлікт з Андрієм Білецьким. І тут також свою роль, думаю, відіграли нашіптування від Боцмана. Особисто моя думка: Андрій (Білецький – ред.) просто не хотів конкуренції в націоналістичному полі від Стерненка і таким чином намагався нас залякати. 

Чим ви займалися в часи Майдану?

Ми з друзями “захоплювали” Будинок профспілок. Я думаю, що зараз Аваков може в підозру і цей епізод також додати. Ми були першими людьми, які прийшли валити Леніна. З першої спроби нам це не вдалося, але тоді мусора постраждали, скажу чесно. Не готовий говорити, чи бив я їх, чи ні – багато часу минуло. Наші хлопці були на Банковій 1 грудня.

Чи за 1 грудня якісь підозри були?

Ні. Тоді, звичайно, мусора нас шукали, але підозру так і не виписали. Але до моєї мами почали приходити мєнти і розповідати їй, що я “зачінщік” футбольних хуліганів, що мене мєнти посадять у в’язницю. Через це мені було небезпечно повертатися додому, і в принципі весь час Майдану я прожив у КМДА.

У 2014 році ви пішли на фронт.

Так, у складі добробату “Азов”.

Чому саме “Азов”? Чому на фронт, а не волонтерство?

У 2014 році, думаю, кожен чоловік, який мав змогу і у кого не було проблем, мав піти воювати. Принаймні, я собі це так уявляв. Я шукав добробат, в який можна піти. Мені сподобався “Азов” через те, що там уже були мої друзі. Я вступив до лав добробату, а буквально за кілька тижнів ми звільнили Маріуполь. Потім звільняли Мар’їнку. Далі були спроби звільнити Іловайськ. Там отримав поранення. Після цього були бої під Гранітним. Деякі операції… скажімо так: по-різному було.

Часом “Азов” критикують за їхні дії на Сході. Зокрема через те, що вони нібито контролювали потоки контрабанди і нібито на цьому заробляли.

Це брехня. Які потоки? Ми охороняли Маріуполь. Які туди потоки йдуть? Те, що мені відомо, то потоками займалася Служба безпеки, яка сиділа на контрабанді в Донецьку.

Ви казали про друзів, які пішли разом з вами на фронт.

Це друзі і з Майдану. Наприклад, Ігор Маляр поїхав разом зі мною. Назар Кравченко. Нас було досить багато.

Чи підтримуєте зараз контакти з фанатським середовищем?

Звичайно. Зараз там є складнощі в групі… Фанатське середовище дуже велике. Там є дуже різні конфлікти: між собою, між різними партіями, між різними структурами, між різними ідеологіями. Це дуже глибока тема, і я думаю, що про неї треба говорити окремо, якщо вам цікаво. 

Повертаючись до подій 20 березня на Банковій і до Антона Геращенка. Він говорив, що на мітинг прийшли ультраправі організації, ультраправі націоналісти. Чи зараховуєте ви себе до ультраправих? Якщо так, то чому?

Ні, звичайно. Ультра – взагалі для мене приставка незрозуміла. Тим паче, я не зараховував себе до якихось радикально налаштованих. У мене немає якихось радикальних дій. Це раз. Два. Антон Геращенко сказав, що ми праві через те, що використовуємо напис А.С.А.B. Будь ласка. Не знаю, чому йому про цей напис досі ніхто не пояснив. Вони всі там тупі, чи що? Цю абревіатуру використовують у багатьох країнах, коли починається свавілля поліції. Перекладається як “Всі копи – кретини”. І коли нас (учасників протестів на Банковій – ред.) звинувачують у тому, що ми проти правоохоронних органів як таких – це неправда. Я вважаю, що у нас велика криза реформи поліції і взагалі людей, які туди йдуть. Тому її потрібно вирішувати. І починати з міністра.

Ледь не кожного разу, коли відбуваються акції, до яких причетний “Гонор”, у соцмережах з’являються розповіді про те, що ви фашисти. Постять фотографії нібито з членами вашого руху, де вони зігують чи, як пишуть, “використовують римське привітання”.

Та ні. Про “римське привітання” я навіть і не бачив. Про фашистів пости бачив, так. Для декого це дуже зручне пояснення. Бо коли ми виходимо проти чогось протестувати, то дуже зручно сказати: “Не звертайте на них уваги, це фашисти”. Ми це бачили дуже часто в російській пропаганді, коли на Сході воюють самі фашисти, дітей розчленовують і тому подібні вигадки.

Ваші опоненти закидають вам претензії щодо татуювань з павутиною, 14 88 тощо.

По-перше, це фанатське татуювання. Це історія окрема, і кажу ж, якщо ми будемо розмовляти про культуру навколо футболу, я можу багато деталей пояснювати. Ніякого нацизму, ніякого фашизму в нас немає. Це фанатські татуювання. Подобаються вони комусь чи ні. І більшість з них зроблені доволі давно – 8-10 років тому.

У 2015 році був конфлікт на НСК “Олімпійський”, коли сталася бійка між фанати “Динамо” і чорношкірими вболівальниками.

Мені дуже не подобається ваше формулювання “сталася бійка між фанатами і чорношкірими фанатами”. Чому ви не кажете, коли між собою б’ються ультраси, що сталася бійка фанатів і білошкірих фанатів? Про що ми кажемо? Всі знають, що блок “Родичів” – це футбольні хулігани, які б’ються за свій клуб. Така вже культура, традиція руху ультрас. І коли на секторі з’являється людина з атрибутикою іншого клубу – вже неважливо, який у тебе колір шкирі чи національність.

Фанатське перемир’я досі триває?

Дивлячись з ким. З тим, хто підтримує Росію, – ні. Хто їздить в Росію битися – ні.

Хто зараз їздить в Росію?

“Чорноморець”, Одеса. Є такий фанатський рух “Сєгєдка”. От вони їздять.

Ви анонсували наступні акції щодо Стерненка, Андрія Антоненка. Коли ці акції будуть і чого на них очікувати?

Тут дуже багато варіантів, насправді. Скажімо, якщо Сергій вийде на волю, а президент скаже, що він за справедливість і зробить все, щоб усілякі Портнови не втручались у ці судові справи – я вам гарантую, що все буде спокійно. Люди, може, навіть подякують. Якщо це свавілля буде продовжуватися, якщо далі будуть з’являтися політв’язні, то щонайменше це знову може вилитися у дискусію на стінах – лох президент чи ні.

Антоненка цього тижня знову лишили за ґратами. Якою буде реакція вулиці?

На мітинги в його підтримку ходили. До Генпрокуратури на початку березня вийшло понад 10 тис. осіб. Ніхто не відреагував. Думаю, треба  бути креативними, треба продовжувати боротися. Сподіваюся, що ми Антоненка “відіб’ємо” рано чи пізно. Тим паче, поки Андрій сидить в СІЗО, реальні убивці на волі. І вони можуть ходити тими ж вулицями, що й ми.