Почнемо з того, що влітку в пана Дубінського знайшлась незадекларована компанія в Словаччині – DubPro s.r.o., яка наразі перейменована на TsybPro s.r.o. (креатив – не найяскравіша риса особистості нашого героя). Така зміна назви пов’язана, імовірно, з тим, що рішенням Солом’янського районного суду міста Києва, визнано, що з 28 вересня 2019 року цією компанією володіє не Олександр Дубинський, а його ексдружина Леся Цибко, а з 5 березня по 27 вересня 2019 року Олександр Дубінський не був керівником цього підприємства. Імовірно, справжньою метою звернення до суду було саме уникнення необхідності вносити дану компанію в декларацію про майновий стан нардепа.

Проте, оскільки у пана Олександра труднощі не лише з креативом, але й зі шкільним курсом математики, вищезгадане рішення суду ніяк не відмінило його обов’язку задекларувати цю компанію, оскільки згідно з тим же рішенням Солом’янського райсуду, до 27 вересня 2019 року він був її єдиним власником з часткою 100%, а народним депутатом Олександр Дубінський став з 29 серпня 2019 року – дня складання присяги депутатами 9-го скликання. Тобто, у статусі народного депутата він понад місяць володів словацькою компанією DubPro s.r.o.. Також пан Дубінський не вказав у декларації доходу від продажу цієї компанії, а про те, що він її саме продав, а не подарував, ми знаємо з того ж рішення Солом’янського райсуду Києва. Детальніше з цією історією ви можете ознайомитись у статті, яку #Букви публікували ще у серпні цього року. До речі, згідно з реєстрами Словаччини, пан Дубінський володів та був керівником компанії DubPro s.r.o. аж до 14 лютого 2020 року, що може свідчити про умисне введення в оману суду.

Проте, це не єдині темні плями в деклараціях пана Дубінського, оскільки відповідно до частини 3 статті 45 та пункту 4 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» особа, яка претендує на зайняття посади народного депутата, до обрання подає декларацію за минулий рік (за 2018 в цьому випадку). Такої декларації у передбачений законодавством строк Олександр не подавав, про що можна пересвідчитись на сайті НАЗК.

Однак, повернемось до рішення КСУ і чому воно принесе пану Олександру неабияку вигоду і полегшення. Суть у тім, що згідно з даними сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, НАЗК здійснювало перевірку декларації народного депутата України Дубінського Олександра Анатолійовича за 2019 рік.

За результатами цієї перевірки панові Олександру могла б загрожувати відповідальність за двома статтями. Першою з них є частина 2 статті 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка встановлює відповідальність за порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку – оскільки пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України “Про статус народного депутата України”, нардепам заборонено входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку. Звісно, можна зауважити, що Олександр Дубінський був керівником компанії DubPro s.r.o. до 14 лютого 2020 року, тобто минуло більше, ніж 3 місяці, які відводить стаття 38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення. Однак, на думку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 квітня 2020 року по справі № 686/4557/18 – закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення». Іншими словами – пан Дубінський міг би уникнути накладення стягнення, але не встановлення судом факту його вини у скоєнні корупційного правопорушення. 

Однак визнання неконституційними ряду норм ЗУ “Про запобігання корупції” наразі ставить хрест навіть на теоретичній можливості притягнення таких як пан Дубінський до відповідальності, оскільки, рішенням Конституційного Суду № 13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року було скасовано:

• пункт 8 частини 1 статті 11 та пункт 6 частини 1 статті 12 Закону України “Про запобігання корупції” – який давав НАЗК повноваження проводити перевірки декларацій суб’єктів декларування (отже розпочата перевірка не може бути завершена);
• пункт 12 частини 1 статті 12 цього ж закону, який дозволяв НАЗК вживати заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, надсилати до інших спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції матеріали, що свідчать про факти таких правопорушень;
• пункт 12-1 частини 1 статті 12, який надавав НАЗК повноваження складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції НАЗК;
• статті 48-50 вищезгаданого закону, які визначали способи та порядок проведення перевірок декларацій, своєчасності їх подання, повноти та достовірності їх заповнення;
• статтю 65 ЗУ “Про запобігання корупції”, яка врегульовувала порядок притягнення до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення.

Таким чином, НАЗК позбавлене права вчиняти будь-які дії в рамках його основного призначення – реалізовувати державну антикорупційну політику, для чого ним і проводяться перевірки декларацій суб’єктів декларування. Для розблокування цих функцій НАЗК потрібно приймати новий законопроєкт, який внесе зміни до ЗУ “Про запобігання корупції” і поверне НАЗК відібрані повноваження.

Ще складнішою є ситуація з відповідальністю за другою зі згаданих статей. Нею є стаття 366-1 Кримінального кодексу – подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України “Про запобігання корупції”, або умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації. Як бачимо зі змісту статті, дії пана Дубінського цілковито охоплюються її диспозицією – оскільки і з рішення Солом’янського райсуду Києва, і з відкритих реєстрів випливає, що подаючи декларації про майновий стан, Олександр Дубінський вніс до них завідомо неправдиву інформацію про відсутність у нього корпоративних прав у компанії DubPro s.r.o. в період перебування народним депутатом України. 

Однак, Конституційний Суд рішенням від 27 жовтня 2020 року статтю 366-1 Кримінального кодексу також скасував. І вже на відміну від повноважень НАЗК, відповідальність за статтею Кримінального кодексу яка визнана неконституційною – не повернеш. Навіть якщо Верховною радою буде прийнято закон, який поверне до Кримінального кодексу статтю, за змістом аналогічну 366-1, всі злочини, вчинені до набрання чинності цим законом – не можуть бути кваліфіковані за новою статтею, а відповідальність за їх скоєння – не настає.

Причина тут у статті 58 Конституції України, яка встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ця стаття Конституції була предметом розгляду в Конституційному Суді ще у 1999 році, результатом чого стало рішення № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року, в якому КСУ встановив, що у випадках, коли розглядається питання про юридичну (в тому числі кримінальну) відповідальність людини і громадянина, закони та інші нормативно-правові акти не мають  зворотної дії  в часі,  крім випадків,  коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність людини і громадянина. Крім того, у рішенні від 05.04.2001 № 3-рп/2001 КСУ зазначив, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Таким чином, у разі доповнення Кримінального кодексу новою статтею, яка встановить відповідальність за несвоєчасне або недостовірне декларування суб’єктом декларування взамін визнаної неконституційною 366-1, її дія поширюватимуться лише на ті вчинки, які мали місце виключно після набрання новою статтею чинності.

Підсумовуючи, хочу зазначити, що хоч випадок Олександра Дубінського є майже зразковим в контексті практичних наслідків рішення КСУ від 27 жовтня 2020 року, він є далеко не унікальним. І весь масштаб його наслідків навіть у вузько окресленій перспективі практичного застосування, наразі неможливо оцінити навіть приблизно. Ну а пана Дубінського залишається лише привітати з вкрай вдалим для нього поворотом подій.