Яке зараз навантаження на волонтерах, яку роль у речовому забезпеченні відіграє чинна влада, та що чекає на військових далі, #Букви запитали у відомої волонтерки, блогерки та бізнесвумен Дани Ярової.

“Заведи собі ручного волонтера” – зараз цей жарт став особливо актуальним, оскільки робота армії значною мірою тримається знову не на державі. Їжа, ліки, одяг, засоби захисту, інструменти, транспорт тощо – немає нічого, в чому б не відчували потреби захисники, іноді навіть доходить до зброї. Невпинно також працюють волонтери над допомогою цивільним, які постраждали від війни. Словом, все знову лягає на плечі волонтерів – а вони демонструють чудеса, але якою ціною?

– Скажіть, будь ласка, якою є реальна ситуація щодо речового забезпечення на фронті та що на нас чекає в наступних сезонах?

– Просто щоб було зрозуміло: постачанням речового забезпечення, пального, їжі й таким іншим займається Міністерство оборони – і більше ніхто. 

Щодо їжі я чула нарікання, але вони не є дуже значними. Проте, не без проблем: наприклад, хлопцям привозять картоплю, а вони повністю на нулі. І де та коли вони її мають готувати – ніхто, звісно, не каже. Свого часу в Міноборони була проведена реформа системи харчування, були розроблені прекрасні сухпайки. Оскільки в їх ситуації, на передовій, тільки такими пайками і можна харчуватися: поки вас з артилерії накривають – борщ ніхто варити не буде. Чула нарікання, що цих пайків немає. Не з’ясовувала цієї теми, не дізнавалася, чи є вони на складах, чи є в наявності, але такі претензії були. 

Щодо речового забезпечення, то там взагалі складна ситуація. Якщо зараз у Києві 30° і уже витримати неможливо, то на сході (Донецьк, Луганськ) температура доходить до 50°, і хлопці воюють у шортах та шльопанцях. Зараз кінець червня – і на цей час наша армія взагалі не має літньої польової форми та літнього взуття. Частині щось перепало, але в дуже малій кількості. 

Всі, хто отримав зимову форму ще взимку або на початку весни – в ній вони й воюють. Це страшна ситуація, тому що в шльопанцях і в шортах з автоматом в руках – це 2014 рік. Я ці всі речі бачила своїми очима: спецпризначенці – в шортах, шльопанцях, майках та з автоматом. Зараз ситуація – та ж сама.

– Тільки масштабніше, так?

– Це вже не державна таємниця: тоді у нас на лінії зіткнення було 45 тисяч осіб. Зараз у нас 750 тисяч мобілізовано, а ще 250 тисяч планується на мобілізацію. У що їх вдягати? Невідомо. Поки літо, можна якось знайти якісь альтернативні рішення. Але попереду – зима. 

І от скоро ми ввійдемо в зиму, а на сході, знову-таки, клімат дуже відрізняється. Там влітку спекотніше, а взимку – значно холодніше. У 2016 році була холодна зима, і хлопці почали масово поступати в госпіталь у Дніпрі з обмороженнями. До мене звернулися з цією проблемою – протягом двох тижнів ми купили 100 тисяч обігрівачів і роздали їх військовим на фронті. Але це був 16-й рік, хлопців було не так багато і вони були більш-менш вдягнуті! 

У що ми будемо вдягати наш мільйон військових цієї зими, я не знаю. Єдиний виробник, що робить тканину на замовлення МО та на вимоги МО, нарікає, що у нього 7 днів стоять вантажівки з матеріалом на митниці, а Міністерство оборони у це ніяк не втручається. У цю ситуацію вимушена була втручатись я, залучати Макаренка, який раніше очолював Державну митну службу [з 28.01.2009 по 22.03.2010], та якось це вирішувати. У мене просто в голові не вкладається, як МО не може домовитися за машини, які їм же і потрібні! 

Виробник сировини не справляється з об’ємами через обмеженість потужностей. Знаю ситуацію по спальниках: ними займаються два виробники, найбільші в легкій промисловості. Один взяв 16 тисяч на виробництво, другий – 35 тисяч. 51 тисяча спальників на мільйон мобілізованих! Це як? 

Виробники загалом взяли 200 тисяч зимових курток на мільйон мобілізованих. Це в куртці буде кожен п’ятий! Крім того, номенклатура військової форми на зиму включає 25 позицій: натільна білизна, форма звичайна, форма утеплена, баф, шапка, рукавиці, спальник на -32° та таке інше. Це все виготовляється, але в дуже обмеженому тиражі. 

Як ми будемо розв’язувати питання комплектації? Я навіть не уявляю. Сьогодні вночі я сиділа на американському аукціоні з людиною, яка дуже мені допомагає в цьому питанні. Він це контролює та закуповує. І зараз ми просто замовили все зимове. Це куртки, термобілизна, зимове взуття, зимові тактичні окуляри. І це лише ми викупляємо! А що робить Міністерство оборони, я не знаю. 

– Ситуація з машинами, які стояли 7 днів на митниці – це якийсь виняток із правил, чи радше закономірність? 

– Після того, як я написала цей пост, на мене вийшов ще один виробник – ”Торнадо”. Вони мені написали те саме: “У нас 4 дні стоїть машина на кордоні. Ми ледь тримаємо виробництво РБІ (рюкзак бойовий індивідуальний) та підсумків А-30”. Ці речі знаходяться на озброєнні в МО. “Ще трохи і наше виробництво зупиниться. До кого звертатись! Тил [служба тилу] нічого не може, до МО – навіть не намагаємось” [цитата записана зі скриншотів, наданих редакції]. 

Після мого поста мені тут же написав ще один виробник. І це тільки ті, хто побачив. 

– Давайте зараз відійдемо більш до теорії. На що розраховує влада? Бо Зеленський звернувся до лідерів G7 з проханням посприяти, щоб війна закінчилась до кінця року. Але схоже що ми знову знаходимося під загрозою зриву постачання для армії. 

– Я не знаю, на що вони розраховують. Зеленський попросив лідерів G7, щоб війна завершилася до кінця року… Хай ще попросить Будду, Аллаха, щоб війна закінчилася. Навіть Путін не вирішить цієї проблеми – там колективний Путін. Не буде такого, що одна людина померла – і вони визнають, що останні 20 років воювали з усіма, використовували хімічну зброю в Сирії, використовували касетні бомби в Україні, валили по нас “Сонцепьоками”… Цього не буде. Ви пам’ятаєте, як розвалювався Радянський Союз? Перебудова, зміна ідеології тощо – це дуже повільний процес. 

– Ви розповідали, що QuikClot [засіб для зупинення кровотечі], якими зараз оснащені наші військові, були закуплені ще у в 2016 році. Це так багато тих запасів лишилось, чи просто нічого нового з того року не закуповувалося? 

– Це була єдина закупка Міністерства оборони кровоспинних засобів, яку проштовхнула я. Єдина! 

– Я так розумію що з медичним забезпеченням зараз у наших військових також не дуже, так? 

– Ну, є люди, з якими я разом починала цю справу в 2014 році, разом з якими ми також починали розробляти і досліджувати “Кровоспас” [гемостатичний засіб].

Зараз ці хлопці працюють на донатах, я їм доначу постійно, інші люди донатять – і вони гарують і виробляють “Кровоспас”. Зараз цей засіб – у гострій нестачі по всій лінії фронту, але військові просять саме його, бо він себе дуже добре зарекомендував. Але питання: чому Міністерство оборони не може вийти на них і не закупити це все для армії?

– Якщо я правильно розумію, медичне забезпечення зараз повністю лежить на плечах волонтерів, так? 

– На волонтерах повністю, тому що ні турнікетів, ні бандажів, ні “Кровоспасу” МО не закуповувало. Єдина закупка кровоспинного була та, яку я ініціювала у 2016 році. 

І зараз є ще такий фактор, як термін придатності аптечок. Ми ж їх закуповували у, здається, серпні 2016 року, а їх термін придатності – 6 років. Звісно, є там пів року запасу, коли ними ще можна користуватися, як і в будь-яких медикаментів, окрім антибіотиків. Однак, за інструкцією, у військових мають їх забрати, щойно цей термін придатності закінчиться – і заберуть, скоріше за все. А альтернативи їм немає.

– Виходить, що 24 лютого, у день початку повномасштабної війни, наші військові були обладнані тим, що залишилося на складах ще з часів генерала Марченка?

– Так. У 2020-21 роках державні замовлення були зірвані. І наші військові зараз виїжджають на тому, що лишилось з часів генерала Марченка. 

Ну, стосовно броніків, на початку війни на мене вийшов Укроборонпром і попросив допомогти харківському виробнику перевезти виробництво на захід України та запустити виробництво плитоносок. Тому що плити були на складах, а плитоноски – ні. І питання з бронежилетами ми тоді закрили. 

Але попереду ще зима, і там виникне значно більше проблем з усім іншим. Зараз ми займаємось цим питанням активно, де можна – скуповуємо. Тільки сьогодні $10 тисяч витратили на аукціоні. А з початку війни ця сума становить вже близько $150 тисяч. 

– Але чому ж держава цим не займається, проблема в коштах? 

– Стосовно цього у мене було пряме питання до Арахамії. Він сказав, що кошти є. Ну, це ж публічна інформація, що США нам в бюджет залили величезні кошти [пакет фінансової підтримки України з боку США становить $7,5 млрд]. 

– І я так розумію, що зимові навантаження волонтери та родичі військових вже навряд чи потягнуть, адже з часом коштів буде все менше. 

– Ну, по-перше, це все взаємопов’язано. Якщо всю економіку перевести просто в роботу на перемогу, то це питання дуже швидко вирішиться. Ми зможемо внутрішніми замовленнями підняти економіку. А якщо держава буде саботувати внутрішніх виробників і бігати кудись в Китай закуповувати, то в мене виникне багато запитань. Хоч я навіть ні від кого не чула, щоб десь в інших країнах робилися замовлення на форму. 

– Тобто, це просто бездіяльність? 

– Наприклад, виробник, що взяв на себе 35 тисяч спальників, сказав мені, що МО підписувало документи на замовлення три тижні. 

– Чи зіштовхувалися ви з критикою щодо обговорення реальних обставин на фронті? І чи варто повідомляти суспільству про реальний стан речей та про проблеми, які будуть на нас очікувати?  

– Я і до війни дуже багато писала, і мої дописи поширювали багато інтернет-видань. А зараз ніхто нічого не поширює, ніхто не цитує. Всі замовкли. 

Стосовно потрібності розкриття реальної ситуації суспільству, то у кожного ж зараз хтось є на війні. Навіть якщо не інформувати суспільство, то рано чи пізно всі про все дізнаються, тому що хлопці розказують все, як воно є. Тут можна з усіх прасок кричати, що у нас все класно. А чим ми тоді не Росія? Ми кричимо, що все класно, але кожен окремо вдягає свого знайомого, що на війні. 

– Ця різниця між справжніми обставинами та інформацією, яку подає влада, спричинить недовіру до неї? 

– Я думаю, що цей процес уже запущено. Але це їх проблеми, це їхні наступні вибори. Я переймаюсь нашими солдатами, щоб у них все було в достатку. Я раз увімкнула ці “Єдині новини”: “Волонтери зробили те, волонтери закупили се”. Стрічки лише про волонтерів та партнерів, але жодного – про дії держави. 

Також люди дуже сильно фінансово виснажуються. Зараз все не дуже, а далі буде ще гірше. Де в цьому всьому держава? Де Рєзніков? Де Шаповал? Де Комітет речового забезпечення?