15 грудня, будівля територіального управління Державного бюро розслідувань (ДБР) Києва. На вході чергують з десяток телекамер, поруч нудяться журналісти. За кілька хвилин на сходах з’являються активісти молодіжного крила “Європейської Солідарності”, а за ними – колишня депутатка від “Народного фронту” Тетяна Чорновол. Вона саме йде знайомитися з обвинуваченням в умисному вбивстві. На камери говорить загальними фразами та обіцяє дати детальний коментар після того, як прочитає документи від слідчих. Під будівлю ДБР підтягуються і кількадесят учасників Революції Гідності.

Віддалік стоять медійні обличчя протестів зими 2013-2014: колишній лідер Автомайдану Дмитро Булатов, ексголова Інституту національної пам’яті і народний депутат Володимир В’ятрович, колишній прем’єрміністр Арсеній Яценюк, колишній спікер Верховної Ради Андрій Парубій, ексвиконувач обов’язків президента Олександр Турчинов. Підтримати колишню колегу по парламенту приходить і 5-й президент Петро Порошенко. Перед нечисленною публікою вони говорять про реванш і спробу переслідувати майданівців. Чорновол, між тим, іде в будівлю.

Альтернативне бачення від ДБР

Вперше про підозру Тетяні Чорновол в умисному вбивстві заговорили у квітні цього року. Тоді, нагадаємо, вдома у ексдепутатки провели обшуки й вилучили одяг, в якому жінка нібито була на Майдані. Її підозрювали у підпалі центрального офісу Партії регіонів та вбивстві інженера Володимира Захарова, який там працював. Чорновол на час розслідування відправили під цілодобовий домашній арешт, згодом – на нічний домашній арешт.

Слідство тривало понад 6 місяців. За цей час київське ДБР мало або встановити причетність жінки до злочину й передати справу до суду, або закрити її. Держбюро обрало перший варіант.

Тож офіційна версія слідчих така: 18 лютого 2014 року в урядовому кварталі відбувалися “масові заворушення”, “погроми”, “підпали”, “знищення майна” та “насильство над особами”. Тетяна Чорновол, вважають у ДБР, того дня хотіла захопити будівлю центрального офісу Партії регіонів на вул. Липській, 10. Важливо: події відбувалися близько полудня, однак про це згодом. Активістка нібито знала, що в будівлі перебувають люди (як кажуть слідчі – 50 осіб), зокрема і загиблий інженер Захаров. Разом із невстановленими особами вона “розробила план”, який почала реалізовувати вже о 12:15.

“З метою умисного заподіяння смерті охоронцям та працівникам центрального апарату Партії регіонів” Чорновол підійшла з невідомим чоловіком до одного з вікон будівлі і підняла металопластиковий ролет. Невідомий закинув всередину “коктейль Молотова”, активістка пересвідчилася, що пожежа почалася, і опустила ролет. Згодом всередині виявили тіло Захарова, який помер від задухи.

Слідчі кваліфікували дії Чорновол як умисне вбивство за попередньою змовою небезпечним для життя багатьох людей способом. Максимальне покарання, передбачене Кримінальним кодексом за такий злочин – довічне позбавлення волі.

Також варто згадати і заяви ДБР від квітня цього року. З них випливало, що слідчі київського Держбюро розслідувань по-своєму трактують хронологію подій того дня. А підпал офісу ПР, як вбачалося з публічної позиції слідства, вважали чи не першим актом насильства, який в результаті й призвів до зачистки урядового кварталу від майданівців, а згодом – так званої антитерористичної операції у центрі Києва. І силовий розгін протесту, за такого трактування, це не заздалегідь сплановані дії, а лише спроба “наведення порядку” у столиці. Понад те: приблизно так викладають події і адвокати президента-утікача Віктора Януковича та колишніх бійців “Беркуту”. Мовляв, протест на Майдані не був мирним, “лідери Майдану” намагалися захопити владу, а міліція протистояла радикалам, які влаштували погроми.

Справа Чорновол, ДБР та ОПЗЖ

Аби розібратися, що не так у справі Чорновол, потрібно повернутися на кілька років назад. Скажімо, у 2017 рік, коли справу щодо смерті Захарова та підпалу офісу Партії регіонів передали до Управління спеціальних розслідувань (УСР) Генеральної прокуратури. Саме цей підрозділ тривалий час займався розслідуванням злочинів, скоєних під час Революції Гідності. Слідчі прокуратури допитали ексдепутатку, провели низку експертиз, проаналізували факти і не знайшли доказів того, що Чорновол причетна до вбивства інженера офісу “регіоналів”. Водночас вони так і не встановили, хто саме підпалив будівлю на вул. Липській. Про це, зокрема, свого часу у коментарі “Буквам” говорив колишній очільник УСР Сергій Горбатюк.

Також 2017 року прокуратура втрачала повноваження для розслідування й мала передати всі “майданівські” справи у ДБР (адже ці злочини – саме їхня підслідність), яке лише створювали. Як зауважували у спілкуванні з “Буквами” колишні члени УСР, тогочасному очільнику Держбюро Роману Трубі пропонували співпрацю, просили створити окремий підрозділ у справах Майдану, працівники якого мали б заздалегідь знайомитися із розслідуваннями, аби вони в подальшому не простоювали. Адже прокурори остаточно втрачали можливість займатися розслідуваннями в листопаді 2019-го. А слідчим, якщо вони справді хотіли б розібратися у матеріалах, потрібен був час, аби вивчити матеріали справ.

Однак Труба на співпрацю не пішов. Справи Майдану заздалегідь у ДБР не передали, адвокатка родин Небесної сотні Євгенія Закревська оголошувала голодування, аби прискорити вирішення проблеми. В результаті частина прокурорів, які займалися розслідуваннями злочинів часів Революції Гідності, звільнилися.

У прокуратурі не під запис розповідають: з 2018 року не вистачало слідчих, а частину злочинів просто не було кому розслідувати. Наприклад, події в урядовому кварталі 18 лютого 2014 року. Цю ж інформацію “Буквам” підтверджують і адвокати родин Небесної сотні. Більше того: епізоди щодо 18 лютого нібито передавали до Держбюро останніми, й певний час вони також були без слідчих.

Ще один важливий епізод в цій історії – зміна керівництва Державного бюро розслідувань.

У грудні минулого року Верховна Рада відставила усе керівництво ДБР. За законом про Держбюро, у разі звільнення/смерті/зникнення директора його повноваження переходять до першого заступника. Він керує структурою 60 діб, далі передає крісло звичайним заступникам. І так триває по колу, аж поки не призначать повноцінного очільника структури.

Оскільки заступників не лишилося, президент Володимир Зеленський призначив тимчасового директора – свою соратницю Ірину Венедіктову. Та, зі свого боку, доволі оперативно організувала конкурс на своїх заступників, серед яких опинився колишній адвокат Віктора Януковича Олександр Бабіков (нині звільнений з ДБР, проте через Окружний адмінсуд Києва намагається поновитися на посаді – ред). Проти його призначення виступали й адвокати постраждалих на Майдані, і сім’ї убитих протестувальників. Адже йому, зокрема, мав підпорядковуватися і “майданівський” підрозділ, у розслідуваннях якого фігурував Янукович.

Попри це, чоловіка на посаду призначили, й наприкінці січня він вирішив дати пресконференцію. На яку прийшла і Тетяна Чорновол. Ексдепутатка, як вона сама зізналася, хотіла поставити пану Бабікову кілька запитань, зокрема – щодо нападу на неї під час Майдану. Проте її силою виштовхали із зали. І, за чутками, після цієї історії у ДБР зацікавилися справою Чорновол. Більше того: її віддали не підрозділу, який опікується злочинами часів Революції Гідності, а територіальному управлінню ДБР Києва. І вже за два місяці колишній депутатці висунули підозру в умисному вбивстві.

Аби доповнити картину, варто повернутися у 2014 рік, коли справа щодо Чорновол лише з’явилася. Тоді її розслідуванням займалася Національна поліція.

За словами колишньої депутатки, цю роботу курували керівник Головного слідчого управління МВС Олександр Вакуленко та його заступник Григорій Мамка (документи у справі про смерть Захарова за його підписом публікувало видання Lb.ua ). Його у грудні 2015-го звільнили з правоохоронних органів, проте він поновився на посаді через Окружний адмінсуд Києва весною 2016-го. А під час парламентських виборів 2019-го пройшов до Верховної Ради за списком Опозиційної платформи – за життя. Він же був одним із підписантів звернення до Конституційного суду щодо скасування закону про амністію учасникам Революції гідності.

Російська «гуманітарка» для майданівців

В історії з обвинуваченням Тетяні Чорновол важливо те, що вона ніколи не заперечувала причетність до штурму офісу «регіоналів». Однак ексдепутатка неодноразово зазначала: вона нікого не вбивала.

«Категорично заявляю – я нікого не вбивала. Мені шиють вбивство, але це фальсифікація. Все, що є у слідства – це те, що мене ідентифікували при штурмі офісу Партії регіонів. Чому слідство вважає, що серед усіх інших людей, які тоді були під час штурму, саме я причетна до вбивства? Формально тому, що інші не встановлені, а Тетяна – встановлена», – заявила Чорновол журналістам після вручення обвинувачення 15 грудня.

Фактично ж версія і трактовка подій 18 лютого 2014 року від київського ДБР йде в розріз із версією слідчих УСР та зібраними доказами. Адже штурм офісу Партії регіонів не був першим актом насильства. Так само, як він не був приводом для зачистки урядового кварталу. Аби в цьому переконатися, варто подивитися матеріали іншого розслідування. А саме – російської «гуманітарки», у якому фігурують колишні міліціонери (і пост-революційні поліцейські – ред.) Анатолій Серединський, Сергій Поготов та Ігор Бабич.

21 та 24 січня 2014 року з Росії до України прилітає Ан-12 з бортовим номером UR-CAН. Він робить рейси між аеропортом «Чкаловський» (у Московській області) та аеропортами «Жуляни» та «Гостомель». За інформацією прокуратури, саме цим бортом в Україну завезли близько 13 тис. одиниць спецзасобів, зокрема світлошумові гранати, гранати із сльозогінним газом та гумові набої із свинцевою картеччю. Попри те, що українське Міністерство охорони здоров’я не проводило їх сертифікацію, керівництво МВС дозволяє міліції використовувати їх проти майданівців.

16-17 лютого 2018-го начальник міліції громадської безпеки Головного управління МВС Петро Федчук дає наказ про видачу силовикам набоїв із свинцевою картеччю. На місцях спецзасоби роздає заступник командира київського «Беркуту» Сергій Кусюк (втік до РФ, працює у російській поліції – ред). Важливо також і те, що ззовні ці набої неможливо відрізнити від звичайних гумових куль, якими зазвичай заряджають помпові рушниці «Форт-500». За інформацією слідства, і звичайні, і «гуманітарні» набої під час видачі були перемішані у ящиках.

18 лютого 2014 року – день, коли міліція вперше починає масово використовувати спецзасоби російського виробництва. Вони потужніші за українські, тому призводять до тяжких травм та каліцтв протестувальників. Того дня, як відомо, до урядового кварталу приходить Мирна хода з вимогою відновити Конституцію 2004 року. Втім майданівців з-за спин бійців внутрішніх військ атакують тітушки, закидаючи людей димовими шашками. По мітингувальниках стріляє й поліція.

Протистояння на вулицях починаються ще до 12:15, коли, за версією слідчих київського ДБР, Тетяна Чорновол нібито допоможе підпалити офіс Партії регіонів.

«Штурм офісу Партії регіонів 18 лютого подають як заворушення. Але це був вимушений акт самозахисту. Чому? Тому що в цей час були вбивства в Маріїнському парку. Активісти були оточені, їх били кийками, розстрілювали із зброї бандити із символікою Партії регіонів. І штурм офісу ПР був відволікаючим маневром. Це було намагання відтягнути тітушок з Маріїнського парку», – пояснювала Чорновол 15 грудня під будівлею ДБР.

Її слова частково підтверджують і факти, встановлені слідчими. Так, приблизно о 10:30 на вул. Інститутській уже стріляли «гуманітарними» і звичайними гумовими кулями. Двоє майданівців до цього часу вже були поранені: одна жінка в обличчя, інша – в область серця. Об 11:00 в Маріїнському парку поліція та тітушки били людей, щонайменше четверо майданівців отримали тяжкі тілесні ушкодження. Приблизно в цей же час з даху будинку на розі вулиць Інститутської та Шовковичної міліція стріляла по мітингувальниках та закидала їх гранатами.

Що ж до самого штурму будівлі на Липській – то всередині і справді перебували працівники офісу ПР. Проте в приміщенні їх не зачиняли, давали змогу вийти назовні. Про це говорять і самі протестувальники, і слідчі у справах Майдану. Водночас, як зауважують співрозмовники «Букв» у прокуратурі, Захаров лишався у будівлі. Імовірно для того, аби забрати жорсткі диски з комп’ютерів. І в результаті отруївся чадним газом. Про це ж у коментарях журналістам говорила і сама Чорновол.

Зокрема, вона згадувала, що при загиблому знайшли кілька вінчестерів. Проте наразі це саме версія подій, яке протирічить словам колишніх регіоналів, які на загал просувають тези про «захоплення влади». Якщо ж слідчим київського ДБР та прокурорам вдасться отримати обвинувальний вирок для Чорновол – то альтернативна історія отримає офіційне визнання. А після цього з’явиться ґрунт, на якому впевненіше базуватимуться розповіді про «державний переворот» очима Віктора Януковича.