Знайти та покарати винних у вбивстві Катерини Гандзюк обіцяли двоє президентів і щонайменше двоє генеральних прокурорів. За 1,5 року розслідувань судові вироки встигли отримати п’ятеро виконавців злочину, проте організатори й замовники досі на волі. Хоча ще в лютому 2019-го генпрокурор Юрій Луценко заявляв, що слідству вдалося розкрити схему злочинної групи. Тоді в СІЗО опинився один з підозрюваних – голова херсонської обласної ради Владислав Мангер.

Утім він доволі швидко вийшов на волю, а розслідування щодо його ролі у злочині заморозили за 17 днів до завершення строків слідства. Власне, саме строки стали для правоохоронців однією з ключових проблем. Справа зрушила з місця на початку 2020-го, коли в Болгарії затримали Олексія Левіна – чоловіка, який може бути проміжною ланкою між замовниками вбивства Гандзюк та виконавцями цього злочину. Проте після його екстрадиції у слідчих лишалося приблизно два тижні для того, аби завершити розслідування справи. Тож вони звернулися до суду, аби їм перерахували терміни. І 25 березня Печерський райсуд Києва виніс у цій справі своє рішення.

Хронологія підозр

Аби зрозуміти, чому прокуратура просила перерахувати строки для завершення розслідування, важливо звернути увагу на кілька ключових дат. І почати тут варто з моменту нападу на херсонську активістку. Тож, зранку 31 липня 2018-го на Катерину Гандзюк виливають літр сірчаної кислоти під під’їздом власного будинку. Внаслідок  такого нападу жінка отримала опіки майже 40% тіла. За розслідування справи від початку береться місцева поліція, з якою в  активістки час від часу виникали конфлікти. Майже одразу після нападу з’являється рух «Хто замовив Катю Гандзюк», до якого входять, зокрема, друзі та  знайомі Катерини. Вони вимагають розслідувати майже  50 нападів на активістів, які сталися за кілька років в Україні. І вони ж наполягають: за замахом на життя Гандзюк можуть стояти представники місцевої влади. Вони ж скаржаться на зволікання слідства: від початку злочин кваліфікували лише як «хуліганські дії», і лише через певний час – як «замах на вбивство». Також знайомі Катерини скаржилися, що поліція зволікає з опитуванням очевидців нападу, пошуком записів з камер спостереження, довго визначає, якою ж речовиною облили Катерину тощо.

Тим часом поліція пред’являє суспільству першого затриманого. 3 серпня 2018-го у справі з’являється перший підозрюваний – Микола Новіков. Ця дата згодом виявиться для слідчих ключовою. Чоловіка звинувачують у тому, що він нібито вилив на активістку кислоту. Щоправда, аргументи прокуратури у суді викликають у громадськості низку питань. Зокрема, щодо можливого алібі затриманого. Замість слідчих цю інформацію перевіряють журналісти. І з’ясовують, що в момент нападу на Гандзюк Новіков навіть не був у Херсоні: на той час він відпочивав на морі, це підтверджують двоє людей. Завдяки тиску суспільства невинну людину відпускають з-під варти.

Натомість наприкінці серпня затримують п’ятьох реальних виконавців. Ними виявляються члени Української добровольчої армії (УДА). Головний у групі затриманих – Сергій Торбін. Він, як установило слідство, організовував групу нападників. За пересуваннями Гандзюк перед нападом стежили двоє: В’ячеслав Вишневський та Володимир Васянович (останньому, за словами батька загиблої, Катерина збирала гроші на протез). Кислоту ж купував Віктор Горбунов. А сам напад скоїв Микита Грабчук. За свої «роботи» четверо нападників отримали нібито по $500.

Втім активісти руху «Хто замовив Катю Гандзюк» зазначають: за виконавцями злочину цілком імовірно стоять і замовники. Вони ж разом із потерпілими (сім’єю Гандзюк) вимагають передати справу з Херсонщини до Києва, до Служби безпеки України. Втім, реально СБУ отримує це розслідування лише через кілька місяців. Адвокат батька Катерини, Євгенія Закревська, свого часу пояснювала кореспонденту «Букв» це так: «Слідчі з поліції Херсона зареєстрували провадження-клон, яке було порожнім – там не було підозрюваних, не було матеріалів слідчих дій. А без цього проводити розслідування неможливо. Реальне провадження до Службиі безпеки потрапило лише за кілька місяців після обіцянок передати слідство до СБУ. І, насправді, тут можна висувати претензії саме до поліції – адже вони зволікали із передаванням справи». Також у підозрах, які від початку отримали нападники на Гандзюк, не згадувалися можливі замовники злочину. Згадки про це з’явилися у розслідуванні лише наприкінці вересня.

4 листопада 2018-го Катерина Гандзюк помирає в лікарні. Приблизно в той самий час журналісти телеграм-каналу Newsroom повідомляють, що до вбивства може бути причетним помічник народного депутата Миколи Паламарчука (Блок Петра Порошенка) Ігор Павловський. З ним же, за словами активістів, міг бути знайомий затриманий Торбін. В результаті Павловський опиняється у слідчому ізоляторі. Згодом він нібито йде на співпрацю зі слідством. Розслідування щодо його ролі у вбивстві Гандзюк виділяють в окреме кримінальне провадження, в якому уже не фігурують потерпілі. Відповідно, зникає можливість контролю над слідством. Його підозру перекваліфіковують з «організації вбивства» на «приховування злочину».

Через місяць, 4 грудня, у справі про вбивство Гандзюк з’являється ще один підозрюваний – Олексій Левін (старе прізвище – Москаленко). Його свого часу вже судили за інші злочини, однак він вийшов на волю  за законом Савченко. Йому оголошують підозру, але затримати не можуть – чоловік втік з України ще під час перших арештів. Вже у січні 2019-го Віктор Гандзюк, батько убитої активістки, повідомляє, що Левін тісно співпрацював із трьома обласними чиновниками, які могли замовити вбивство його дочки. Ними, за його словами, могли бути голова Херсонської облради Владислав Мангер («Батьківщина»), голова Херсонської облдержадміністрації Андрій Гордєєв та його заступник Євген Рищук (БПП). До суду доходить лише Мангер – 11 лютого йому оголошують підозру, через кілька днів Шевченківський райсуд Києва відправляє його до СІЗО із правом внесення застави 2,5 млн грн. За ґратами чиновник пробув менше ніж добу, оскільки за нього вносять заставу.

Згодом змінюють підозру і виконавцям злочину: вже йдеться не про убивство, а завдання «тяжких тілесних ушкоджень». «У групи, яка вчинила злочин щодо Гандзюк, умисел був на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Серед усього, вони розглядали й такий спосіб зведення рахунків, як побиття. Але облиття кислотою для них виявилося дієвішим способом усунути потерпілу від її активної громадянської позиції, її діяльності», – заявив прокурор у справі про вбивство активістки Володимир Паровой в інтерв’ю виданню «Цензор».

Таку позицію прокуратури розкритикували потерпілі та друзі убитої. Втім, 6 червня Покровський райсуд Дніпропетровської області виніс вироки виконавцям злочину: Віктор Горбунов отримав 3 роки ув’язнення, Володимир Васянович та В’ячеслав Вишневський – 4 роки, Микита Грабчук – 6 років, Сергій Торбін – 6,6 року. Згодом стає відомо, що обвинувачені нібито пішли на співпрацю зі слідством, через що отримали м’якші вироки. Натомість деталі цієї угоди закриті. Й чи отримали слідчі корисну для себе інформацію – не відомо.

Таким чином, у правоохоронців лишилося два розслідування: щодо Павловського та щодо Мангера й Левіна. Термін розслідування останнього спливав 3 серпня 2019-го. При цьому щодо Мангера не встигли провести всіх експертиз, а щодо Левіна взагалі не відбувалося слідчих дій, оскільки той переховувався. Тож за 17 днів до завершення строків розслідування зупинили. І роботу відновили лише в березні цього року.

Основна ланка схеми

Убивство Катерини Гандзюк, за версією слідства, сталося через «корисливі мотиви». Власне, у підозрі, яку озвучили в лютому 2019-го під час обрання Мангеру запобіжного заходу, було таке формулювання: «особиста неприязнь, яка виникла через діяльність Гандзюк у питанні протидії вирубуванню лісів під прикриттям штучних підвалів». Адвокати голови Херсонської облради водночас наполягали на невинуватості свого клієнта, а як доказ наводили позицію Мангера щодо збереження лісів Херсонщини. Сам же підозрюваний заявив, що до вбивства Гандзюк може бути причетним генерал СБУ Данило Доценко, а зробив він це для «дискредитації поліції». Сама вбита, як заявив Мангер, начебто співпрацювала зі Службою Безпеки.

«Я вважаю, що Данило Доценко організував напад на Катерину Гандзюк з метою дискредитації органів поліції. Мені відомо про те, що Катерина тісно співпрацювала з СБУ та перебувала у прямому підпорядкуванні генерала СБУ Данила Доценка», – сказав Мангер під час судового засідання у лютому 2019-го.

У прес-центрі СБУ такі заяви прокоментувала коротко: «Це повний абсурд». Тож, наразі злочин, за версією слідства, виглядає наступним чином: імовірні замовники вбивства Катерини, серед яких може бути й Владислав Мангер, звернулися до посередників – Олексія Левіна та Ігоря Павловського, аби ті знайшли людей, які можуть скоїти злочин. Левін та Павловський, своєю чергою, вийшли на Торбіна, який організував групу з чотирьох людей, які підготували та виконали убивство.

На користь імовірного зв’язку між Мангером і Левіним може свідчити той факт, що приблизно за тиждень до нападу на активістку довірена особа голови Херсонської облради Андрій Мурашкін здав Левіну в оренду за символічні гроші базу відпочинку на березі моря у курортному селищі Лазурне. Вартість оренди бази склала лише 500 грн на місяць. Цю інформацію свого часу озвучили журналісти програми «Схеми». Втім, наразі прямих доказів немає, оскільки розслідування тривалий час було зупинене.

Разом із тим, в озвученій слідчими схемі Левін – середня ланка, яка поєднує між собою замовників та виконавців убивства. І якщо Павловський, за словами слідчих, нібито міг передавати гроші, то Левін шукав групу нападників. Прокуратура ж наразі очікує свідчень затриманого.

«Повернення Левіна в Україну та його покази можуть багато чого змінити у справі Гандзюк. Він є ключовим фігурантом провадження, у якому Мангер проходить як підозрюваний. Не є секретом, що один з його адвокатів зустрічався з Левіним, коли той уже перебував у розшуку. Повідомлялося також про намагання певних адвокатів зустрітися з Левіним у Болгарії під час його перебування у в’язниці міста Бургас. Я не здивуюсь, якщо стане відомо, що адвокатів Левіна буде фінансувати хтось із підозрюваних у цій справі. Зрозуміло, з яким інтересом. Надати правдиві покази вигідно насамперед самому Левіну. Офіс генпрокурора разом з СБУ готовий гарантувати йому безпеку та врахувати співпрацю зі слідством», – заявив в інтерв’ю виданню «Дзеркало тижня» у березні цього року заступник генерального прокурора Віктор Трепак.

Як рахувати час

Про затримання Левіна у Болгарії стало відомо в січні цього року.  Приблизно в цей же момент відбулася низка обшуків на Херсонщині, в результаті яких прокуратура заявила про викриття злочинного угруповання, яке діяло в регіоні. До нього, нібито, може бути причетним і Павловський. Він у результаті отримав нову підозру й опинився у СІЗО. Левіна ж екстрадували в Україну у березні, слідство відновилося, проте на його завершення у правоохоронців лишалося 17 днів. Фактично, на початку квітня справу мали передати до суду нерозслідуваною, що могло спричинити її розвал у суді.

Для того, аби зрозуміти, яким чином виникла така ситуація, треба повернутися до дат оголошення підозр, про які згадувалося на початку цього тексту. Як пояснила «Буквам» адвокат потерпілих Євгенія Закревська, від початку існувало основне розслідування, в якому фігурували виконавці злочину: Торбін і його група. Терміни в ній рахували від моменту оголошення першої підозри: 3 серпня 2018-го, тобто від появи у справі Новікова.

Це варто розглянути детальніше. В Україні наразі можуть існувати два типи розслідувань: за фактом самого злочину і щодо конкретних підозрюваних. У першому випадку слідчі, фактично, не обмежені у часі. У другому ж випадку вони мають максимум рік для завершення всіх необхідних слідчих дій. Таке обмеження існує для того, аби свавільно не обмежувалися права людей, яких підозрюють у тих чи інших злочинах. Строки у таких справах починають рахувати від моменту оголошення підозри. Однак в історії з розслідуванням убивства Гандзюк все відбулося дещо інакше.

Справу щодо виконавців злочину, тобто щодо Торбіна і його групи, не виділили в окреме провадження з основного, фактового розслідування, як зазвичай може робити прокуратура. Наприклад, у справах Майдану. Коли ж матеріали справи щодо виконавців убивства Катерини скерували  до суду – в основній справі лишилися Мангер і Левін. Однак прокуратура чомусь вирішила не перераховувати строки від першого реального підозрюваного у справі – тобто від 4 грудня 2018-го, моменту, коли оголосили підозру Олексію Левіну. Натомість терміни продовжували обчислювати від 3 серпня 2018-го. Таким чином граничний термін для розслідування ролі Левіна і Мангера у вбивстві Гандзюк завершувався 3 серпня 2019-го. Але, як згадується вище, слідство зупинили за 17 днів до дедлайну.

«Це (завершення слідства – ред.) було очевидно нереальним, оскільки Левіна не було (в Україні – ред.) – він переховувався і був у розшуку. Щодо Мангера навіть не були призначені всі необхідні експертизи, не кажучи вже про завершення слідства. Це суперечило логіці, Кримінальному процесуальному кодексу і здоровому глузду (граничні обмеження строку слідства і судовий контроль за продовженням строків слідства мають не допустити обмеження прав конкретного підозрюваного, а не абстрактної підозри Новікову)» – написала з цього приводу на своїй сторінці у Facebook Закревська.

Впродовж минулого року потерпілі разом з активістами руху «Хто замовив Катю Гандзюк?» вимагали перерахувати терміни для розслідування від моменту обмеження прав Левіна, тобто від оголошення йому підозри. З такими клопотаннями вони зверталися до прокуратури, Служби безпеки, однак увагу на проблему звернули лише на початку 2020 року, коли у справу зайшла нова група прокурорів.

«Терміни розслідування спливали 2 квітня. За 17 днів завершити розслідування було неможливо, це очевидно. Але саме прокуратура від початку створила таку ситуацію, свідомо чи ні. І якщо йти за такою логікою, то жодну складну справу, в якій є злочинне угруповання, фактично неможливо розслідувати. Оскільки слідчим не вистачатиме часу дійти від найнижчої до найвищої ланки, адже часом для цього потрібно кілька років. Ми намагалися достукатися до прокуратури тривалий час, але на нас не реагували аж до січня цього року, коли змінили групу прокурорів у справі. Вони ж звернулися до суду з клопотанням, в якому просили продовжити строки розслідування», – розповіла Закревська у коментарі «Буквам».

23 березня Печерський райсуд Києва взявся за розгляд цієї справи. Вже 25 березня він оголосив рішення: продовжити строки розслідування до 29 липня цього року. За цей час прокуратура має допитати самого Левіна, інших підозрюваних, провести низку слідчих експериментів. Проте рішення Феміди викликало обурення у самого Мангера. Він уже встиг заявити, що від 3 квітня припиняє брати участь у слідчих діях. Яким чином, щоправда, не пояснив.

«Ні я, ні адвокати категорично не згодні з тим, як суд підіграв Генеральній прокуратурі й СБУ, які півтора року не можуть надати суспільству хоч якісь докази моєї провини. Це і зрозуміло — таких доказів не існує. Чергове продовження слідства ні до чого не приведе, а лише дозволить прокурорам і далі чинити тиск на мене, свідків, моїх близьких. Адже насправді слідчі дії не припинялися: проходили обшуки у мене, моїх близьких, свідків, велися допити. Лише з однією метою: хоч щось знайти проти Мангера. Не на замовника злочину проти Гандзюк, відчуваєте різницю? Офіційно заявляю: після 3 квітня, коли й мало закінчитися досудове розслідування, і справу по закону мали передати до суду, я не буду брати участь в марних слідчих діях Генеральної прокуратури», – написав Мангер на своїй сторінці у Facebook.

Водночас можна упевнено говорити про те, що наступні кілька місяців стануть для цієї історії ключовими. Фактично, правоохоронці мають завершити розслідування щодо бодай частини імовірних замовників цього резонансного убивства. Ключем до цієї історії, цілком імовірно, стане Олексій Левін. І якщо слідство виконає якісно свою роботу, суспільство врешті почує відповідь на важливе питання: хто ж таки замовив убивство Катерини Гандзюк?