Серед основних пропозицій, які півтора року тому обговорювали на Банковій, було очищення судової системи від корумпованих і непрофесійних суддів, перезапуск судового самоврядування, участь міжнародних експертів у відборі кандидатів на вакантні посади. Не забули й Окружний адміністративний суд Києва. Частина цих пропозицій потрапила в один з перших законопроєктів, за які проголосувала монобільшість у Верховній Раді ІХ скликання.
Дві спроби реформ
Жовтень 2019-го, депутати голосують за першу судову реформу Зеленського, законопроєкт 1008. Потім він перетвориться на закон 193-ІХ. Документ передбачав цілу низку змін, зокрема і для суддівського самоврядування. Тут варто пояснити, що в судовій системі є два ключові органи, від яких залежать долі та кар’єри людей у мантіях – це Вища рада правосуддя (ВРП) та Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС). Перша розбирається із призначенням та звільненням суддів з посад, розглядає скарги, може на певний час відсторонити суддю від роботи тощо. Друга ж опікується добором кандидатів на вакантні посади й кваліфікаційним оцінюванням. І в теорії ці структури мали б працювати незалежно і від влади, і від суддів, і одна від одної. Однак після скандалу із аудіозаписами Національного антикорупційного бюро з кабінету голови Окружного адмінсуду Павла Вовка виявилося, що на рішення і ВРП, і ВККС могли впливати представники судової системи.
Детальніше про скандал із Окружним адміністративним судом Києва читайте у матеріалі “Вовчий суд”. Що відбувається із справою Окружного адмінсуду Києва
Тож закон 193-ІХ передбачав перезапуск суддівського самоврядування. По-перше, йшлося про перезавантаження ВККС: стара структура ліквідовувалася, а на вакантні посади мали оголосити конкурс. По-друге, ВРП чіпати не планували, однак створювалася окрема етична комісія, яка б мала перевірити членів Ради правосуддя на доброчесність (члени ВРП мали пояснити походження статків та майна, якщо виникла б така необхідність – ред.). Тих, хто перевірку не пройшов, мали звільнити з посад. По-третє, і до конкурсів, і до перевірок мали залучити міжнародних експертів, як це було під час відбору кандидатів до Вищого антикорупційного суду. Втім, далі першого етапу, тобто ліквідації ВККС, справа не пішла.
В законі виявилася одна невеличка деталь: правила і процедури конкурсів, під час яких мали б відбирати людей на посади в оновлену ВККС, прописувала Вища рада правосуддя – ключовий орган суддівського самоврядування, який відзначився низкою скандалів із призначенням сумнівних суддів, які або не могли пояснити свої статки, або неодноразово приймали сумнівні рішення (наприклад – під час Майдану). Від початку вона забракувала кандидатури експертів-міжнародників, оскільки ті нібито не представляли міжнародних партнерів України, з якими та співпрацює у питаннях протидії корупції.
Згодом з’ясувалося, що міжнародні експерти не мають особливого впливу на результат добору. Як зауважували співрозмовники “Букв” серед осіб, наближених до реформування судової системи, міжнародні організації не задовольняло, зокрема, що висновки міжнародників (позитивні чи негативні) щодо тих чи інших кандидатур на посаду членів ВККС Рада правосуддя могла проігнорувати. Таким чином влада опинилася у патовій ситуації, оскільки ВРП так і не переписала положення про конкурс, а міжнародні організації, попри неодноразове продовження строків на формування конкурсної комісії з відбору членів ВККС, так і не подали своїх кандидатур. Врешті весною 2020-го ВРП заявила, що конкурс провести неможливо.
Детальніше читайте у матеріалі Зе-Судова реформа
Поки ВРП переконувала владу у тому, що не може зібрати конкурсну комісію для відбору майбутньої ВККС, на Банковій почали розробляти другу редакцію судової реформи. У ній так само йшлося про очищення ВРП від недобросовісних членів та перезапуск ВККС. Однак була й ключова відмінність: роль Вищої ради правосуддя значно послаблювалася. Зокрема через те, що ця структура не мала впливу на конкурс до ВККС. Принаймні, як переконують співрозмовники “Букв”, наближені до процесу реформи, так документ виглядав на етапі розробки. До цього процесу, окрім Банкової, долучилися представники країн “Великої сімки” (G7) та Міжнародний валютний фонд. Більше того: до реформування судової системи прив’язали економічну допомогу від МВФ. А перші результати Україна мала показати у жовтні 2020-го.
Влітку 2020-го Банкова презентувала другу редакцію судової реформи, законопроєкт отримав номер 3711. І від свого попередника, 1008, цей документ відрізнявся. Наприклад, в ньому уже не йшлося про “етичні комісії” чи будь-які інші комісії, які б мали зайнятися очисткою Вищої ради правосуддя. Крім того, вплив цієї структури на саму реформу зберігався, адже ВРП мала можливість і надалі формувати правила конкурсу, за яким би відбирали членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Натомість послабилася роль міжнародників. Навіть більше: передбачалося, що міжнародних експертів, якщо їхні кандидатури не подають тривалий час, можна замінити на висуванців від офісу омбудсмана. Тобто Людмили Денісової. Яка також встигла потрапити у скандал із НАБУ. Адже, як випливає із оприлюднених записів з кабінету Павла Вовка, Окружний адмінсуд Києва міг впливати на пані Денісову, аби та замінила свого представника у ВККС Андрія Козлова на більш лояльну людину.
Така ситуація не задовольняла ані представників громадськості, ані міжнародних партнерів України. Попри це, за законопроєкт 3711 збиралися проголосувати наприкінці 2020-го. Але він не знайшов підтримки серед депутатів, тож документ вирішили відправити на доопрацювання. Приблизно в цей же час Банкова вела перемовини про те, аби отримати €600 млн фінансової допомоги від Європейського союзу в період коронавірусної кризи.
“Коли готували перший проєкт закону 3711, точніше, коли комітет з питань правової політики рекомендував його доопрацювати, так збіглося, що ЄС мав виділити Україні “ковідні” гроші. І доопрацьований документ вийшов нормальним. Але потім його вирішили переписати. І переписали так, що стало ще гірше. Робили це голова комітету з питань правової політики Андрій Костін та член цього ж комітету Михайло Новіков. І це не могло відбутися без команди з Банкової”, – розповідає “Буквам” співзасновник та голова правління фундації DeJure Михайло Жернаков.
Владу – суддям!
Документ, про який ідеться, має номер 3711-д, і це вже третя редакція судової реформи Зеленського. Вона відрізняється від своїх попередників. Щонайменше тим, що роль міжнародних експертів у ній зменшилася ще відчутніше, а вплив ВРП на формування Кваліфкомісії суддів, від якої залежатиме добір суддівського корпусу, зріс. Так, про міжнародників уже особливо не згадують, бо ж формуванням ВККС займатимуться представники Ради суддів України, Ради прокурорів, Ради адвокатів та Національної академії правових наук. Кожна структура висуває до конкурсної комісії по троє експертів. Міжнародні експерти ж залучаються для формування лише першого складу ВККС. Якщо вони не подадуть свої кандидатури, їх замінять висуванцями від Ради прокурорів, Ради адвокатів чи Національної академії правових наук. Як і раніше, не йдеться про очищення ВРП. А всі пропоновані зміни стосуються лише Кваліфкомісії суддів.
“Нівельована роль міжнародних експертів, а проведення конкурсу віддають до рук ВРП. Експертів-міжнародників залучать лише одноразово. Фактично ж ВККС формуватимуть так само, як і Вищу раду правосуддя. Як формували ВРП і до чого це призвело, думаю, вже всі побачили. Крім того, ВККС, якщо її оберуть, буде залежною. Адже її роботу цілком і повністю має забезпечити секретаріат ВРП”, – пояснює Жернаков.
За реформу мали проголосувати 4 лютого. Принаймні, законопроєкт 3711-д стояв у порядку денному першим питанням. Проте ані 4, ані 5 числа голосування не відбулося. Ймовірно через те, що напередодні дня голосування свою позицію щодо судової реформи активно висловили представники країн “Великої сімки”: наприкінці січня вони оприлюднили дорожню карту судової та антикорупційної реформ. А 3 лютого зустрілися з Володимиром Зеленським.
“За судову реформу справді планували голосувати 4 лютого, вона була першим питанням порядку денного. Але, припускаю, після зустрічі представників G7 із Зеленським судову реформу перенесли. І зараз Офіс президента посадив себе на розтяжку. Адже судова реформа мала вирішити три основні питання. Це відновлення роботи ВККС, проблема двох Верховних судів (під час судової реформи 2016 року не до кінця був ліквідований Верховний суд України й при цьому створений Верховний суд, в результаті в Україні фактично існують два Верховні суди – ред.), очищення ВРП. Але в результаті судова реформа зосереджена лише на відновленні роботи ВККС. Хоча свого часу Верховна Рада навіть зверталася до Венеційської комісії з проханням дати рекомендації щодо реформи, отримала їх, однак профільний комітет їх просто проігнорував. І ВРП й надалі контролює створення Кваліфкомісії суддів, виписує правила конкурсу, регламент комісії, може не дослухатися до рекомендацій експертів. Про таке навіть Андрій Портнов не мріяв. Очікувано, що це викликало реакцію міжнародних партнерів”, – говорить у коментарі “Буквам” депутат від фракції “Голос”, перший заступник голови комітету з питань антикорупційної політики Ярослав Юрчишин.
І якщо завдяки міжнародному тиску Україна таки зможе отримати незалежну ВККС, то про реформування Вищої ради правосуддя на Банковій воліють не згадувати. Попри те, що станом на лютий 2021-го існує щонайменше два проєкти законів, які мають перезапустити й цю структуру також. Один з них авторства Офісу президента, який, як пояснюють “Буквам” співрозмовники серед народних депутатів, фактично цементує ситуацію й лишає за ВРП її повноваження. Другий – авторства Міністерства юстиції. Цей документ, зазначають нардепи, з якими спілкувалися “Букви”, не чіпає чинних членів ВРП, однак передбачає призначення нових через конкурс і залучення міжнародних та громадських експертів. За оцінками депутатів, таким чином за найближчі 3 роки склад Вищої ради правосуддя можна оновити на 2/3. Проте цей документ Мін’юст уже кілька місяців не реєструє в парламенті.
“Справді, є два законопроєкти про очищення ВРП: один з Мін’юсту, інший з Банкової. Документ від Мін’юсту в межах чинного законодавства дозволяє максимально очистити ВРП. Там і створення конкурсної комісії, і участь в ній міжнародних експертів. Але Денис Малюська (міністр юстиції – ред.) цей документ не подає, бо, як я розумію, не хоче йти на конфронтацію з Банковою. А Банкова взагалі не хоче чіпати ВРП. Виходить, що їм нереформована ВРП дорожча, ніж $5,5 млрд допомоги від МВФ”, – зауважує Жернаков.
Разом із тим, на початку лютого Рада зробила крок, аби додати ВРП повноважень. Йдеться про законопроєкт 4229, який дозволяє Вищій раді правосуддя призначати суддів без рішення Кваліфікаційної комісії. І поки лише тих, чиє призначення на посади підвисло – загалом приблизно 40 осіб. За законопроєкт проголосували лише у першому читанні, але якщо його підтримають депутати, він може створити прецедент, який дозволить ВРП перебрати на себе повноваження ВККС. І в подальшому призначати суддів на посади, мотивуючи це “кадровим голодом”. Адже, як зауважують у самій ВРП, судовій системі не вистачає близько 2 тис. людей у мантіях.
“Законопроєкт 4229 прийняли тому, що частина монобільшості не розбирається у процедурі добору суддів. ВРП усіх налякала, що в судах не вистачає суддів (і це частково так) і що це призведе до колапсу судової системи. Але колапс майже відбувся. Немає значення: твою справу не буде кому розглядати чи твою справу розглядатиме корумпований суддя. Однак ВРП, маніпулюючи цифрами, нестачею суддів, намагається тиснути на депутатів і міжнародних партнерів України”, – каже Юрчишин.
Депутат зазначає, що в подальшому ВРП може спробувати пролобіювати ще один закон, який дозволить призначити суддів, які не встигли пройти конкурсну процедуру перед ліквідацією ВККС – загалом ідеться про понад 300 людей.
Разом із тим співрозмовники “Букв” серед осіб, причетних до судової реформи, зауважують, що представники країн “Великої сімки” намагаються пояснювати Банковій необхідність очищення судової системи й непублічно. Зокрема, за допомогою листів до Офісу президента. Проте вони часто лишалися без відповіді. Ці слова підтверджує й Юрчишин.
“Це факт. І листи не те, щоб ігнорують, їх намагаються не помічати або ж відповідати на них загальними фразами. Не так давно ми спілкувалися з одним із дипломатів. І він з іронією говорив, що настільки відверто і прямо про необхідність судової реформи дипломати не говорили ще жодному з президентів. Оскільки незалежні й професійні судді – це запорука міжнародних інвестицій зокрема. Але поки не змінилася адміністрація президента США – ці розмови були односторонні. Нині ж, імовірно, через ситуацію в економіці, через необхідність залучити кошти МВФ ситуація змінилася. Проте навіть за таких умов ми зможемо отримати фінансову допомогу від Міжнародного валютного фонду в кращому разі влітку. І Офісу президента тут варто вибрати: або грати в довгу і реформувати судову систему, або вирішувати “тимчасову проблему” й формувати підконтрольні Банковій суддівське самоврядування й суди”, – пояснює Юрчишин.
Наразі ж можна говорити одне: якщо у парламенті проголосують за судову реформу в нинішньому вигляді, то на найближчі роки можна буде забути про зміни у судовій системі. Адже навряд Банкова наважиться на ще один перезапуск суддівського самоврядування. Не за цієї каденції Зеленського.