Монобільшість провалила законопроєкт, який спрямований на виконання однієї з найгучніших обіцянок Володимира Зеленського перед місцевими виборами – передачу повноважень розпоряджатися сільгоспземлями на місця і фактичну ліквідацію цієї функції у Держгеокадастру.

За законопроєкт 2194 “Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” у другому читанні проголосував 201 депутат, з них лише 145 “слуг народу”.

Безпосередньо перед голосуванням в онлайн-чаті фракції СН сталася дуже показова перепалка, яку вдалося зафіксувати фотографу “Букв”:

У листуванні один із депутатів вичерпно описує таємницю роботи Держгеокадастру: “роздачу квот в гектарах по областях в місяць, з ким узгоджують і так далі…”. На це його колега пропонує озвучити ці факти, сподіваючись, що “може, хтось задумається”. Голова аграрного комітету ВРУ Микола Сольський, якого називали одним з кураторів попереднього очільника Держгеокадастру Дениса Башлика, також пропонує про це поговорити: “Давайте, дійсно, цікаво”.

Судячи з листування, депутати чудово обізнані, що законопроєкт спрямовано на інтереси місцевого самоврядування. У чаті цитують позицію і роз’яснення з цього приводу одного із заступників голови Держгеокадастру про те, що документ прибере системний дерибан держземель. У відповідь депутати пишуть: “Це той зам, який курирує квоти щодо роздачі?”.

Через годину після цієї високодержавницької дискусії законопроєкт було провалено і спрямовано на повторне друге читання. В теорії комітет повинен його доопрацювати і знову направити в зал для голосування. На практиці це означає, що документ поховали мінімум на пів року – пів року, які Держгеокадастр продовжить розпоряджатися землями.

Олег Кулініч, депутат від групи “Довіра”, який вже не перше скликання планомірно лобіює передачу повноважень щодо розпорядження землями на місцях, не приховує свого здивування результатом – особливо з огляду на те, що законопроєкт повністю укладався в риторику Володимира Зеленського.

“Президент декларує і підтримує земельну децентралізацію і передачу управління землями за межами населених пунктів від чиновників Держгеокадастру до конкретних громад, які краще знають, як розпоряджатися цією землею. Зате монобільшість дає за цей ключовий для місцевого самоврядування законопроєкт лише 145 голосів з 246-ти. І чим це відрізняється від ситуації у Верховній Раді минулого скликання, коли президентський законопроєкт на цю ж тему також був провалений? Виходить, що монобільшість не підтримала законопроєкт, внесений своїми ж колегами по фракції “Слуги народу”, – написав Кулініч.

За його словами, законопроєкт №2194 повинен був поставити крапку в питанні – “хто буде господарем на землі – чиновник, призначений в Києві, чи місцева громада?”.

Згідно з цим документом, всі землі державної власності, крім тих, які потрібні державі для виконання своїх функцій, переходять у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст.

Багато хто говорить, що місцеве самоврядування теж має свої проблеми, і на місцях теж є свої корупційні ризики. Згоден, нічого ідеального в цьому світі немає. Однак органи місцевого самоврядування вибирають люди. І самі люди повинні вимагати від місцевих рад законності й відстоювання інтересів громад. Так чи інакше, але представників місцевого самоврядування, які проживають з людьми в одній громаді, контролювати значно легше, а самі представники цього місцевого самоврядування, на відміну від чиновників з Києва, знають реальну ситуацію в своїй громаді, знають її потреби, і потреби місцевих жителів.

Зазначимо, що законопроєкт дійсно містить ризиковані положення – коригується поняття цінних земель, звужується необхідність експертизи, вводиться можливість змінити цільове призначення ділянки з ініціативи власника.

“Фізособам надається право вносити зміни до ДЗК, наслідки цього будуть просто катастрофічними)!” – вважає Вадим Івченко, депутат від “Батьківщини” (фракція не дала за законопроєкт жодного голосу).

Всі ці зауваження справедливі або частково справедливі, але враховуючи, що законопроєкт до другого читання готували рік, невнесення цих поправок на рівні комітету – показове й доводить, що ніхто його всерйоз приймати не збирався.

Уже після провальних для влади місцевих виборів було зрозуміло, що з широким жестом передачі сільгоспземель на рівень ОТГ Зеленський погарячкував.

Зараз така передача не вигідна владі: в ОТГ приймають рішення не їхні люди, і відмови від функцій розпорядження Держгеокадастром означатиме втрату значної частини корупційної ренти. Для голови Держгеокадастру Романа Лещенка прийняття законопроєкту №2194 означало стрімке зниження неформального статусу: з людини, яка розпоряджається всією держземлею, він перетворювався на голову сервісного відомства, яке ні на що не впливає.

З огляду на те, що плани Лещенка очолити Мінагрполітики нездійсненні, він зацікавлений у збереженні якомога ширших функції Держгеокадастру. А серед депутатів, які провалили законопроєкт, можуть бути ті, які безпосередньо виграють від збереження статус-кво (“Букви” повинні застерегти, що не натякають на отримання корупційних доходів, а мають на увазі рівень неформально-кадрового впливу на земельні процеси). Так, за даними учасників ринку, останні кадрові зміни на рівні голів головних управлінь Держгеокадастру мінімум у чотирьох областях були здійснені з подачі очільника фракції СН Давида Арахамії.

Після провалу №2194, передача земель ОТГ в обмеженій кількості 2 млн га регулюється досить розмитим указом президента і не менш декларативною постановою уряду, яка навіть не встановлює граничних строків, за які передача повинна бути здійснена.

Довідка

Як наголошується у пояснювальній записці, метою та основним завданням проєкту закону №2194 є:

• реформування системи управління в сфері земельних відносин і зняття штучних обмежень господарської діяльності для спрощення доступу до земельних ресурсів населення і бізнесу, скасування зайвих дозволів та дублювання процедур перевірки документації із землеустрою;
• запровадження незалежного контролю документації із землеустрою через громадську експертизу або рецензування; надання відомостям документації із землеустрою статусу публічних, відкритих і загальнодоступних даних;
• інтеграція і уніфікація землевпорядної, топографо-геодезичної і картографічної діяльності;
• запровадження страхування професійної відповідальності виконавців робіт із землеустрою як альтернативи державному контролю;
• зменшення вартості робіт і тривалості часу, що витрачається на виконання процедур, пов’язаних з проведенням землеустрою; зменшення ризиків хабарництва і корупції.