Про це йшлося на брифінгу “Від Оленівки до Гааги: хто відповість за підступне вбивство українських військовополонених?”.

У ніч на 29 липня 2022 року стався вибух на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120 (Оленівка), де утримували українських захисників Маріуполя. Загинуло щонайменше 53 полонених, понад 130 було поранено. 

Шість громадських організацій передали до Міжнародного кримінального суду в Гаазі повідомлення про цей жорстокий злочин, спланований Російською Федерацією. 

Розслідування тривало роками та містить результати роботи прокуратури, свідчення очевидців теракту, висновки експертів та журналістські матеріали.

Роман Мартиновський, провідний експерт Регіонального центру прав людини, під час брифінгу зазначив, що не вдалося встановити всі деталі злочину та імена безпосередніх виконавців. Проте хронологія подій була відтворена майже по хвилинах.

“Наприклад, напередодні теракту в колонію прибув перший заступник начальника російської федеральної служби виконання покарань із Москви – полковник Кирил Попов. І це не збіг обставин. Він командував угрупуванням служби виконання покарання в так званій «ДНР», роздавав накази керівнику «служби покарань» безпосередньо в Донецьку Юрію Дорошенку”. 

У липні 2022 року адміністрація колонії №120 в Оленівці почала поспіхом перетворювати технічне приміщення в барак. Захисників Маріуполя перемістили туди, де навіть спальні місця не були обладнані.

Ще один важливий факт, за словами Романа Мартиновського, що ввечері 28 липня на шикуванні полонених був присутній чоловік з позивним «Охотнік». Його особа досі так і не встановлена, але свідки кажуть, що саме з появою цієї людини в колонії були посилені знущання та катування на допитах. Він заборонив полоненим лишати свої місця.

Близько 23.00 полонені почули звуки, схожі на постріли, і майже одночасно пролунали два вибухи. Третій вибух пройшовся безпосередньо по бараку.

«Характер пошкоджень барака і травми, які отримали жертви теракту, послідовність вибухів, за нашою версією, є наслідком застосування термобаричного боєприпасу типу «Джміль». Температура в бараку могла сягати 150 градусів», – стверджує Мартиновський.

Як доказ злочинного наміру, а не випадковості, у розслідуваннях наводяться факти ненадання медичної допомоги постраждалим від теракту.

«Адміністрація колонії заборонила в’їзд бригадам швидкої допомоги на територію колонії. Вони заборонили надавати допомогу пораненим навіть тим лікарям, які знаходилися вже у колонії. Тому ми і стверджуємо в нашому поданні, що, як мінімум, 9 військовополонених загинули саме через ненадання медичної допомоги вже після теракту», – підкреслює Роман Мартиновський.

Розслідувачі вважають невипадковим той факт, що вбивство полонених сталося саме в день народження російського ката Кирила Попова.

«Ми не знаємо, за яким принципом формувалися списки, за якими заселяли людей саме в цей барак, не встановлене прізвище людини, яка дала наказ», – каже Тетяна Катриченко, виконавча директорка Медійної ініціативи за права людини.

Роман Мартиновський зауважив, що трагедія в Оленівці – це злочин, який не має строку давності та має бути покараний.

“Ми як автори цього повідомлення переконані, що злочин, який вчинили агенти держави-агресора, вбивство і катування беззбройних полонених, які перебували під захистом третьої Женевської конвенції, злочин, який вражає своєю підступністю та цинізмом, злочин, подібного якому не бачив світ з часів Другої світової війни, не має строку давності і має бути покараний”, – додав Мартиновський.

Нагадаємо, що раніше “Межа” брала інтерв’ю у ГО “Спільнота Оленівки”. Ми поспілкувалися із дружинами військовополонених оборонців Маріуполя, які вийшли з «Азовсталі» та перебувають у російському полоні.

Чому не вдається створити окрему переговорну групу для повернення полонених, зокрема 120 поранених з Оленівської колонії та чому в нас досі немає Дня памʼяті страчених військовополонених? З яким закликом дружини полонених захисників звертаються до Зеленського та Буданова? Читайте в інтерв’ю або дивіться на нашому YouTube-каналі.