Так, український військовий, ЛГБТ-активіст та автор петиції про одностатеві партнерства – Петро Жеруха, повідомив про подання до суду позовної заяви проти Львівської обласної ради через текст звернення, який демонструє загрозу ЛГБТ+ українців для України. Серед інших характеристик – мова ворожнечі, яка може призвести до створення або поглиблення вже існуючої ворожнечі між відмінними за певними ознаками групами суспільства. Детальніше щодо основних положень звернення, що порушують права і свободи людини – Петро поділився в матеріалі для #Букв.

– Петро, я правильно розумію, що приводом до позову проти Львівської обласної ради став текст звернення, адресованого ЛГБТ-спільноті? Говорячи про передумови, яким був меседж цього звернення, на які події або факти посилаються автори?

Дійсно, текст звернення змусив мене відчувати обурення через прямі порушення та відкриту ненависть до мене й інших ЛГБТ+ українців. Очевидно, що відсутність реакції на такого роду звернення дає суспільний дозвіл на продовження такої дискримінаційної поведінки як у медійному полі, так і в полі документів. Коли хтось у соціальних мережах публікує, до прикладу, слова підбурювання до дискримінації на підґрунті ненависті до певної групи людей, чи іншу мову ворожнечі, то у цих соцмережах реагують на це, застосовують санкції, не дозволяють такій епістолярній поведінці стати нормою. Чому ж тоді представники влади настільки впевнені у своїй вседозволеності у питанні висловлення офіційних позицій і думок, не маючи ні крихти бажання прикласти зусилля, щоб проаналізувати справді різного роду джерела, почути різних людей? Бо не було системного правового спротиву таким рішенням. Не було до сьогодні. Я пропагую нульову толерантність до будь-якої дискримінації. Далі за кожне своє слово публічна особа, особливо представник\ця влади, будуть відповідати.

– Якими є основні тези звернення, що демонструють мову ворожнечі щодо ЛГБТ-спільноти, дискримінують, утискають та порушують етичні норми? Чим ці тези підкріплено? Про порушення яких прав ми можемо говорити?

Позовна заява ґрунтується на наступних твердженнях:

1. Найперше, хочеться акцентувати увагу на тому, що сумнівне звернення стосується питань, що виходять за межі повноважень ЛОР. Крапка. ЛОР банально не дотримується законодавства. Відчуття, ніби ЛОР ігнорує законодавство тоді, коли у них є на це своя особиста причина –  наприклад незгода з внутрішньою політикою своєї держави, закріпленої на всіх рівнях.
2. У Законі України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” міститься імперативна норма, згідно з якою форми дискримінації, визначені у статті 5 (включаючи й підбурювання до дискримінації), зі сторони серед інших органів місцевого самоврядування забороняються (стаття 6(2)).

Мої юристи дуже кропітливо вибудовують аргументовану думку про те, що бажання про недопущення не тільки цього законопроєкту, а й взагалі визнання права ЛГБТ+ людей на життя у цій країні – це дискримінація за певними ознаками, визначеними цим законом. 

• Порушення інтересів позивача:

Відповідно до статей 2(1) та 5(1) КАС України, підставою для звернення до суду може бути порушення не тільки прав і свобод, але й інтересів особи. ЛОР порушила як мінімум два моїх інтереси –  це, зокрема:

– інтерес члена територіальної громади 

Відповідно, ухвалюючи будь-які рішення, обласна рада діє від імені усіх мешканців, які належать до територіальних громад відповідної області.

Як наслідок, кожен мешканець цих територіальних громад має охоронюваний законом інтерес щодо того, щоб орган місцевого самоврядування, здійснюючи свої представницькі функції, діяв винятково у межах своїх повноважень та з дотриманням встановлених законом процедур.

– інтерес мене як представника ЛГБТ+ спільноти.

У зверненні присутні наступні висловлювання, які, на мою думку, є дискримінаційними щодо мене та ЛГБТ+ українців\ок, це:

1. Твердження про те, що ЛГБТ+ українці\нки “морально розбещують українське суспільство. Отже, ЛОР безпідставно звинувачує цілу групу суспільства у розбещенні, що, як видове поняття щодо неповнолітніх, є чітко визначеним юридичним терміном, і –  означає відповідно до Кримінального кодексу України, вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла 16-річного віку.
2. ЛОР говорить, що законопроєкт “нападає на національне та родинне виховання”. Я щиро не розумію, як ЛОР це аргументує.  Це означає, що ЛОР визнає родиною лише різностатеві сім’ї, ігноруючи всі інші і ніби поділяючи сім’ї на такі, що відповідають їх критеріям, і на такі, що “розбещують” та “загрожують”.
3. У своєму третьому пункті вони прямо говорять про те, що завдання українських сімей – збільшувати популяцію. Я маю на увазі, що акцент ставиться не на тому, щоб працювати на собою, над своїми тригерами, над травмами, не шукати співпереживання та розуміння, не давати змогу дітям зростати у любові, замість дитбудинків, не боротися з домашнім насиллям тощо, а просто заборонити сім’ї, які не можуть за своєю суттю створити нових дітей. Це твердження ЛОР не вкладається у моїй голові і є варварським, авторитарним та таким, що порушує особисті кордони кожного з членів родини, їх внутрішній добробут, побут. Це серйозне втручання у сім’ю кожного – не тільки одностатевих пар, а й втручання у сім’ї різностатевих, постійно тиснучи на них та натякаючи на те, що вони повинні народжувати. Жахливі середньовічні методи.
4. ЛОР звинувачує антидискримінаційну експертизу шкільних підручників у МОН як таку, що пропагує “гендерну ідеологію”. Термін “гендерна ідеологія” – це пряма пропаганда та дезінформація, у центрі якої визначення ЛГБТ+ людей як агресивної групи, яка намагається штучними методами насадити суспільству власні інтереси та норми суспільства з метою його знищення. Якщо довго роздумувати над цією теорією “гендерної ідеології”, то можна дійти до абсурду. Навіщо групі людей силою змушувати інших ставати “гомо”, щоб суспільство перестало народжувати, почало один одного ґвалтувати та вимерло? Це ж абсурд, але цей абсурд офіційно підтримує ЛОР. Якщо просто прочитати визначення терміна “ідеологія” –  очевидно, можна дійти висновку, що ЛГБТ+ люди не мають за своєю суттю її ознак.
5. ЛОР також говорить, що ця ж комісія формує “статево нейтральне освітнє середовище, що руйнує здоровий психосексуальний розвиток дітей”. Тут навіть коментувати не потрібно. ЛОР у своєму зверненні прямо визначає псевдонаукові висновки та дає псевдомедичні діагнози, тим самим вводячи людей у своїй громаді в оману та унормовуючи цю псевдонауковість та псевдомедичні висновки у своєму зверненні. І вони це роблять свідомо, а, отже, це не є недопрацюванням чи халатністю, а прямим свідомим розповсюдженням неправдивих тверджень, щоб створити для своєї громади негативний образ цієї групи людей та маніпуляціями налаштувати проти, а також посіяти у громаді агресію проти цієї групи людей.
6. Також в зверненні ЛОР визначено представників ЛГБТ+ спільноти як “гомосексуалістів”, що також не відповідає офіційним висновкам ВООЗ та інших організації, у яких говориться, що термін “гомосексуалізм” не є актуальний вже з 1990 року та є архаїзмом, говорячи, що раніше у минулому медики визначали відмінний від гетеросексуального стан як патологію. Потім було доведено, що це не так, але ЛОР продовжує просувати не актуальні медичні терміни, маніпулюючи ними.

Підсумовуючи їх звернення:

• Розбещення
• Гендерна ідеологія
• Гомосексуалізм
• налаштування громади проти ЛГБТ+ спільноти

Звичайно, що найбільш кричущими тезами є звернення Луцької міської ради у встановленні зв’язку між квір-людьми та педофілами і наркоманами. По суті, це не тільки пряма маніпуляція та безпідставне звинувачення у тому, що будь-яка квір-людина може завдати дитині такої шкоди, яку завдають педофіли\ки, і що стан будь-якої квір-людини прирівнюється до стану наркотичної залежності, а й також образливе висловлювання до людей, які борються з власними наркотичними залежностями, які все ще люди, і за них варто боротися. Звернення ж чітко висловлює зневагу та байдужість одразу до декількох груп українського суспільства і натякає на те, що кращим варіантом буде не боротьба за їх права, за їх тверезість, за їх видужання, а вигнання і відмова виконувати їх прямі зобов’язання з представництва їх прав в органах державної влади.

– Перед подачею позову, чи намагалися Ви налагодити комунікацію безпосередньо з представництвом ЛОР? Врешті, якою є головна мета позову, зважаючи на його основні пункти? Чого прагнете домогтися в процесі розгляду справи?

– Коли я дізнався про те, що планується громадське обговорення цього питання і одразу після – голосування, то я приклав всіх зусиль, щоб на це обговорення приїхати. Я сподівався, що мені вдасться налагодити комунікацію, але на обговорені були озвучені доповіді настільки дискримінаційного характеру, що шансу висловитися чи знайти простір для діалогу не було. Не було надано слова нікому, хто міг висловити хоча б найменшу відмінну думку від того, що  ЛГБТ – це гріх, це демони, це знищення нації, це хвороба, це психічне відхилення, це несправжнє, це збочення тощо.

Найголовніша мета позову – це скасування цієї частини звернення ЛОР. Особисто я хочу, щоб суд також визнав це рішення не тільки таким, у якому не дотримано норм закону щодо процедур затвердження цього рішення та повноважень, а й визнано те, що у цій частині звернення присутнє підбурювання до дискримінації, спосіб налаштування громади проти цієї групи людей, що може спровокувати агресію, насилля тощо. Що ми нещодавно вже бачили у Києві –  фізична агресія проти художника, бо людям не сподобався його зовнішній вигляд і вони зробили свої висновки.

Я хочу, щоб кожна рада розуміла, що якщо вони будуть приймати такого роду звернення, їх будуть оскаржувати, а потім вони будуть нести репутаційні втрати, а також, за можливості, понесуть відповідальність в інші можливі способи.

– Про яку реакцію на громадському рівні по обидва боки щодо цього звернення ми можемо говорити? А також який резонанс викликав безпосередньо Ваш позов? 

– Були моменти, коли мені писали, навіщо я це роблю, чому я соромлю певних своїх близьких людей тощо. Були моменти, коли мені вже прямо писали погрози якісь невизначені акаунти в Інстаграмі. Були моменти в коментарях у Фейсбуці саме публікацій депутатів ЛОР, де багато їх аудиторії писали образливі речі.

Але моя інформаційна бульбашка мене дуже підтримує. Мені пишуть дуже багато людей зі словами підтримки, пишаються, радіють, що я це роблю, з нетерпінням очікують, що ми переможемо і покажемо, що дискримінація вже не є сумісною з українським суспільством. Я читаю багато слів підтримки і деколи ледь вгамовую емоції, бо розумію, що це велика відповідальність перед всією спільнотою – здобути більше прав, більше видимості, більше безпеки і більше захисту. Це виснажує, і навіть зараз я з останніх сил відповідаю, хоча попереду ще довга ніч роботи над завданнями, але я не стомлюся продовжувати придумувати способи, щоб руйнувати цей утрамбований гетеронормативний асфальт.

Я для себе бачу велику частину суспільства, яка підтримує, і серед них є люди, які не дуже активно реагують, проте ті, хто заперечують, просто по-звірячому нападають і намагаються знищити – чи то психологічно, чи то фізично, чи то юридично. Але я вже не відчуваю страху перед будь-якою формою можливого нападу, бо я маю що захищати і вже більше не відмовлюся від своїх цінностей для збереження комфорту близьких. Настав час дрейфу комфортних зон.

– Яким зараз є головний виклик, що може блокувати ефективний перебіг справи? Які дії є першочерговими для подальшого її зрушення? Особисто Вам, чого бракує для відновлення справедливості, щоб запобігти поширенню цього явища на державному рівні?

– Головний виклик – це публічна активність. Я вже помітив, що львівські медіа опублікували новину про цю подію так, ніби я подаю в суд, бо мені не сподобалося, що вони проти законопроєкту. Створюючи таку думку, ніби я притісняю право ЛОР висловлювати свої думки. Проте мій позов – саме про текст і про дискримінацію, про що у львівських новинах не було вказано. Як наслідок, багато людей відреагували на цю новину дуже негативно. Це погано. Знову-таки маніпуляція створює мій образ як негативний, що змушує сумувати. 

Викликом є також те, що я зараз проходжу службу і до кінця не розумію, що ж там робиться. Моя представниця – дуже крута, і я впевнений, що вона вибудує суперсправу, бо вона розділяє мої прагнення і підтримує мою боротьбу. За це я їй безмежно вдячний. Також, важливою є інформаційна присутність. Я дуже хочу, щоб дискусія тривала і щоб вона не згасала. Щоб люди мали більше простору для того, щоб подумати над цим питанням, приділити час мисленню та вибудовуванню власних сенсових зв’язків і зруйнували якісь автоматично збережені дезінформаційні тези.

– Петро, Ви є відкритим ЛГБТ-активістом та дуже чітко відстоюєте свою позицію щодо захисту прав ЛГБТ-спільноти, насамперед і під час війни. Зважаючи на Ваш особистий досвід, які загрози несуть подібні висловлювання на державному рівні?

– Дозвіл, яке дає суспільство за допомогою різних реакцій (комусь все одно, бо це його прямо не стосується, хтось дуже прошарений і не має бажання щось комусь пояснювати, хтось не хоче світитися, і щоб до нього була прикута увага тощо) як наслідок створює ситуацію, де такі твердження стають нормою. Для мене це не тільки про нормалізацію дискримінації, а й про нівелювання права на власне самоврядування. Надані державою права на самостійне впорядкування правил співжиття у громаді є дуже цінними, але також перекладають велику відповідальність з центральної влади на місцеву за добробут їх громадян. Отже, ЛОР, як представник громади Львівської області, проявляє ознаки неспроможності боротися за добробут кожної особистості громади, проявляє слабкість та деколи просто втрачає суб’єктність через відсутність чіткості у дотриманні законодавства та стійкості у боротьбі за верховенство права. Це дає зрозуміти, що ЛОР не спроможна очиститися від радянських та пострадянських способів існування як державна структура.

Для того, щоб детальніше з’ясувати юридичні аспекти, порушені у зверненні Львівської обласної ради, #Букви звернулися за експертним коментарем до юристів адвокатського об’єднання Axon Partners – Лідії Килимків та Микити Євстіфеєва, які готували позовну заяву. Про  відповідальність за поширення образливої інформації стосовно окремих категорій громадян та порушення повноважень, встановлених законом – в коментарі.

“Спірне звернення Львівської обласної ради містить заклик не ухвалювати законопроєкт, який пропонує запровадження в Україні інституту реєстрованих партнерств, тобто заклик до збереження існуючого правового регулювання у цьому питанні, а точніше його відсутності. ЛОР вказує, що законопроєкт суперечить моральним засадам українського суспільства, а ті люди, які підтримують його прийняття, начебто протиставляють свою позицію pociйському світогляду. 

Петро Жеруха та наша команда, яка працювала над позовом, вважаємо, що неможливість представників ЛГБТ+ спільноти створювати союзи, передбачені законопроєктом, призводить до обмеження їх прав: права на вільний розвиток своєї особистості (стаття 23 Конституції), права на повагу до людської гідності (статті 3 та 28 Конституції), права на повагу до особистого і сімейного життя (стаття 32(1) Конституції), права користуватися з певного правового режиму майна, доступний для осіб в шлюбі чи які проживають однією сім’єю, право на спадкування, права доступу до особи на лікуванні, до тіла померлої особи та її поховання, права не свідчити проти близької особи тощо. Усіма такими правами наразі можуть скористатися лише цисгендерні гетеросексуальні люди, які вступили у шлюб або близькі родичі. Ця ситуація є прикладом дискримінації. Заклики і заяви органів місцевого самоврядування, таким чином, є закликами до збереження такої ситуації, і, на нашу думку, є однією з форм дискримінації, передбаченою Законом України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”. Це підтверджується і рішенням Великої палати ЄСПЛ від 17.01.2023 у справі Fedotova and Others v. Russia, у якому суд вказав, що держава має обов’язок створювати правові можливості, за яких одностатеві пари отримують адекватне визнання і захист їхніх стосунків, при цьому спосіб забезпечення таких можливостей держава обирає самостійно. Саме тому законопроєкт, який підготували Марія Клюс та Інна Совсун, не стосується ані шлюбів між представниками ЛГБТ+ спільноти, ані є обмеженим для використання виключно такими представниками. З його можливостей можуть скористатися і, наприклад, цисгендерні гетеросексуальні люди, водночас він м’яко забезпечує виконання тих зобов’язань, про які, зокрема, вказував ЄСПЛ, а також усуває загальну дискримінацію у правах, зазначених вище. 

Інформація в образливій формі є формою оціночного судження, за висловлення якого особа не має нести відповідальності. Однак, якщо таку суб’єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов’язок відшкодувати завдану моральну шкоду. Це випадок, який складний у доведенні, однак така можливість передбачена законодавством. Це більше стосується не звернення ЛОР, тому що воно достатньо нейтральне та не містить прямих образ. Натомість, наприклад, звернення Луцької міської ради, показове у цьому контексті, тому що у ньому, наприклад, стверджується, що якщо задовольнити потребу ЛГБТ+ людей у прийнятті закону, то “так можна пристати на вимоги педофілів та наркоманів”. 

Щодо виходу за межі своїх повноважень, то органи місцевого самоврядування (у тому числі й обласні ради) мають право вирішувати лише питання місцевого значення і лише за умов, що вони віднесені законом до їх компетенції. Питаннями місцевого значення є питання, “які пов’язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад”. Питання реєстрації цивільних партнерств не є питанням, віднесеним до компетенції органів місцевого самоврядування. Це питання є компетенцією парламенту, а, отже, можливість прийняття рішень щодо таких питань органами місцевого самоврядування є спірною. Тут потребує наголошення те, що спірні звернення приймалися саме рішеннями органів місцевого самоврядування. 

Основна мета подання позову Петром – це привернення уваги до проблеми, до суперечливих та науково не підтверджених оцінок як самого законопроєкту, так і ситуації щодо прав ЛГБТ+ спільноти”.