Думки
“У мене викрали дитину”: чи можливо повернути дитину в Україну, якщо її вивіз один з батьків без згоди іншого
Діана Кондратьєва Журналістка
Футболіст та ведучій серіалу про аматорський футбол “Не футболіст” Василь Максимів на своїй сторінці у Facebook розповів, що його колишня дружина Анастасія Андрійчук вивезла їх спільного сина за кордон не повідомивши попередньо про такі наміри. Нині ж Анастасія Андрійчук відмовляється повідомляти колишньому чоловіку про те, який період часу вона з сином планують перебувати закордоном та […]
Понеділок, 5 серпня 2024, 18:10

Футболіст та ведучій серіалу про аматорський футбол “Не футболіст” Василь Максимів на своїй сторінці у Facebook розповів, що його колишня дружина Анастасія Андрійчук вивезла їх спільного сина за кордон не повідомивши попередньо про такі наміри.

Нині ж Анастасія Андрійчук відмовляється повідомляти колишньому чоловіку про те, який період часу вона з сином планують перебувати закордоном та чи планують своє повернення додому загалом.

Футболіст говорить, що досі не може повірити в те, що сталося, адже в нього забрали “найдорожчу людину в житті”.

“Моя колишня дружина (Андрійчук Анастасія 1998) без мого відома (Максиміва Василя 1995) вивезла нашого 3-річного сина (Максиміва Максима 2021) за кордон до свого нового 40-річного хлопця (Білецького Богдана), у якого ТРОЄ неповнолітніх дітей (2 сини та 1 донечка). Але у нього їх забрала колишня дружина, яка також перебуває за кордонном”, стверджує він.

Публікація Василя Максимова

Публікація Василя Максимова

“Багато хто мене знає, і знає мого сина, якого я люблю найбільше у світі, і який після розлучення (1.5 роки) проживає 50% свого життя зі мною, та 50% з його мамою. Ми добровільно розділили дні (Вася: понеділок, вівторок, п’ятниця та пів суботи. Настя: середа, четвер, пів суботи та неділя). За свої дні я його годую, одягаю, купую іграшки, воджу в садочок, кафе, дитячі кімнати. Роблю все, чим і повинен займатись СПРАВЖНІЙ батько дитини. Також я сплачую аліменти (у два рази більше мінімуму). Зі своїх 50% я 100% проводжу з ним часу, а інші (не мої дні), з ним сидить його мама, бабуся та прабабуся при потребі. Оскільки мама працює та час від часу їздить за кордон, і тоді її дні також йдуть мені”, розповідає Василь Максимів та додає, що цієї п’ятниці колишня дружина попросила його віддати сина увечері, бо в суботу зранку вони нібито планували відвідати парк розваг.

Василь Максимів з сином

“Я довго не думаючи пішов на зустріч. Але вже в суботу вони перетнули кордон і в неділю написала мені, що вони виїхали жити до Польщі. Без мого відома, без мого дозволу, без жодного попередження… На моє питання на скільки часу я отримав відповідь: “Не знаю…”, розповідає він.

Чоловік у розпачі просить зв’язатися з ним тим, хто володіє будь-якою інформацією про місцеперебування сина та просить допомоги у всіх, хто стикався з подібною ситуацією.

Анастасія Андрійчук

“Я прекрасно розумію, що батько в Україні ніхто і звати його ніяк, у судовому праві. Це максимально не справедливо по відношенні до адекватних татів, не наркоманів чи алкоголіків, які залишають своїх дітей! Я просто хочу брати участь у житті мого сина! Я чужого не бажаю, але і свого не віддам!”, обурюється Василь Максимів.

Повідомлення від колишньої дружини футболіста

“На жаль, зараз складна ситуація для всіх українців. Дуже багато випадків, де жінки розводяться з чоловіками й роблять аналогічно. Як із цивільними, так і з військовими. На мою думку, нам правильно заборонений виїзд за кордон у період війни, але на рахунок дітей так не повинно бути. Кожний чоловік, який має сина чи доньку, має мати право на них. Зараз ми фактично залишені будь-яких прав у цьому напрямку і нічого не можемо зробити в даній ситуації”, додає він.

Дійсно, в умовах повномасштабної війни питання повернення дітей з-за кордону стало актуальним та дійсно болючим.

Річ у тому, що в період дії воєнного стану виїзд дітей, які не досягли 16 років може здійснюватись у супроводі одного з батьків, причому без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків.

Таким чином хоч і в більшості сімей рішення про виїзд дитини за кордон приймається спільно обома батьками, є також і такі випадки, коли один з батьків самовільно та без згоди іншого з батьків, здійснив вивезення дитини за кордон.

Крім того, навіть якщо виїзд відбувся за спільною згодою є часті випадки коли після завершення узгодженого періоду перебування дитини за кордоном той з батьків, з яким перебуває дитина, відмовляє у її поверненні в Україну.

“Межа” вирішила розібратись: що ж робити в таких випадках?

У коментарі нашому виданню юристка Надія Шуляк підтвердила, що подібні ситуації дуже поширені, особливо враховуючи спрощений порядок вивезення дітей за кордон та певні обмеження з приводу перетину кордону чоловічим населенням України, через те, що більшість з них є призовниками або військовозобов’язаними.

“У даному випадку батько може користуватися відповідною Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року. Основна думка якої полягає у тому, що обидва з батьків є абсолютно рівноправними, рівнозначними та мають однакові повноваження щодо прийняття рішень з приводу визначення місця проживання дитини і його зміни.Що стосується вивезення дитини закордон, то дане питання також є таким, що має вирішуватись обома батьками. Станом на сьогодні конвенція передбачає можливість звернення із заявою про повернення дитини із-за кордону в Україну або із заявою про забезпечення реалізації права доступу до дитини, яка постійно проживає за кордоном”,  пояснює Надія Шуляк.

Надія Шуляк

Також юристка звертає увагу на те, щоб той з батьків право якого на спілкування з дитиною порушене, не гаяв часу, тому що через рік проживання дитиною на території певної держави вона вважається такою, що вже призвичаїлася і асимілювала, а отже інший з батьків вже не зможе вчинити жодних дій для того, щоб довести факт постійного місця проживання дитини в Україні.

“Відповідно, я раджу негайно користуватися тими правами, які надає зазначена вище Конвенція та через Міністерство юстиції України подавати відповідні документи про витребування дитини з-за кордону. Мін’юст, в свою чергу, має відповідні відносини з Міністерством юстиції Польщі, тому в більшості випадків вони діють доволі швидко і злагоджено в межах правового механізму. Подавати у розшук в даному випадку є цілковито недоречним, адже розшук дитини означає її викрадення. Викрадення ж — це про незаконні дії третіх осіб щодо дитини, а дії матері, хоч і порушують права батька, не мають складу злочину, тож такі дії будуть даремними”, розповідає Надія Шуляк та додає, що батьку слід зазначити, що йому невідоме місцеперебування дитини з метою повідомлення даної адреси відповідною місцевою поліцією.

Вона пояснює, що не резидент країни так чи інакше повинен стати на облік в ній, тож, доволі швидко поліція чи інші органи реєстрації можуть встановити місце реєстрації, а отже й місце знаходження людини, звичайно ж якщо мова не йде про нелегальний перетин кордону.

У коментарі нашому виданню Василь Максимів розповідає, що знає лише місто перебування сина Варшава, але конкретної адреси колишня дружина йому не надає.

Крім того, чоловік стверджує, що це вже не перший подібний вчинок Анастасії, адже після їх розлучення вона жила спершу у мами, а коли переїхала на орендовану квартиру також не повідомляла її адресу колишньому чоловіку.

“На даному етапі я слухаю людей зі схожими проблемами. Людей, які кажуть, що на судовому рівні це не виконати. Що батьківські права, від слова Батько дуже слабкі і не справедливі. Дуже багато дізнався за цей час нового про цю ситуацію. Взяв роздуми, аби переварити. На “тормозах” це питання звісно  не збираюсь спускати, але і не хочу робити поспішних кроків. Але я думаю, що буду рухатись по трохи у всіх площинах і шукати рішення і там і там і там. Консультуватись, пробувати йти в суд і т.д. В найгіршому випадку я зможу побачити дитину через 15 років, коли йому виповниться 18 чи 16 (можу помилятись) і він сам захоче умовно приїхати до батька, щоб поговорити. Найкращого випадку уже немає. Тому, що у мене з-під носу забрали його. Уже зараз я бачу, що прийдеться йти на компроміси, випрошувати дзвінки і побачення”, говорить Василь Максимів та додає, що вважає Анастасію хорошою мамою і не бажає їй зла, а також не хоче, щоб люди кенсилили/хейтили її у Мережі, адже “вона мати найкращого у світі хлопчика”.

Поспілкувалася “Межа” й з Анастасією Андрійчук.

У подробиці дівчина вдаватися не стала, проте факт перетину кордону з дитиною підтвердила та пояснила, що для цього їй дозвіл був не потрібний, а повертатися до України планує тоді, коли це буде безпечним для неї та сина.

Крім того, вона стверджує, що за рішенням суду дитина проживає з нею.

Слід зазначити, що за даними UNICEF лише в перші 10 днів з початку повномасштабного вторгнення за межі України було вивезено понад 2 млн дітей.

Деякі з них вже тривалий час роз’єднані зі своїми татом, мамою та іншими рідними, що й призвело до швидкого збільшення звернень про повернення дитини з-за кордону на територію України відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року.

До прикладу за період з 24.02.2022 року по 30.09.2023 рік було отримано 192 заяви, тоді як у 2021 році таких заяв було усього 44.

Теги: Василь Максимів, викрадення дітей

Межа у Telegram

Підписатись