Внесенню законопроєкту в залу передував скандал, про який Букви вже писали раніше. Річ у тім, що після того,  як президент заветував Виборчий кодекс, ухвалений Радою попереднього скликання, він мав подати свої поправки до тексту.

Він їх подав, лише у формі есе. Після цього профільний парламентський комітет спільно з ЦВК, яка в більшості сформована за квотою «Слуги народу», напрацював такий текст, в якому половину поправок Володимира Зеленського не було враховано, а половину було дописано комітетом і ЦВК.

Серед них, зокрема, були скандальні норми про зняття кандидата за зверненням СБУ, а також надання ЦВК по суті повноважень правоохоронних органів.

У результаті депутати від опозиції 4 грудня влаштували бунт, та  на вимогу “Батьківщини” й  “Голосу” документ був знятий з розгляду.

Після цього було створено робочу групу, яка мала попрацювати з кодексом так, щоб там залишились лише поправки президента. Але минулого тижня депутати помітили, що “Слуги народу” намагаються їм підкласти лист начебто написаний президентом і датований не вереснем, а листопадом. Опозиція влаштувала черговий скандал спікеру Дмитру Разумкову, і було домовлено, що поправки будуть розведені у два законопроєкти. І Рада в четвер розгляне лише ті, які були у тексті вето президента.

Утім насправді торг виявився куди глибшим і цікавішим. ОПЗЖ, ЄС і “Батьківщина”  також отримали для себе значно вигідніші умови формування списку. Якщо в редакції попереднього складу Ради партіям надали можливість мати закріплену частину списку в 10 осіб, то Володимир Зеленський у своєму вето просив їх зменшити до однієї особи. Але опозиція виторгувала собі квоту в 9 осіб, чиї позиції в списку лишаються закріпленими.

“Слуги” також зняли такі дражливі для опозиції теми, як регіональне представництво в
ЦВК, додаткові повноваження СБУ та іншу фігню, яку вони намагалися запхати”, – розповів один з депутатів учасників робочої групи не під запис.

Ще одна поправка, яку внесли на вимогу ОПЗЖ – це кількість голосів, завдяки якій депутат зможе піднятися у списку вище. Якщо спершу планувалося, що для цього вистачить одного відсотка, потім дехто пропонував просування списком завдяки кожному отриманому голосу, то зараз для цього треба набрати 25% – на 7 тисяч голосів більше, ніж твій попередник у списку.

“На нашу думку, списки, на жаль, призакрили, а не привідкрили”, – каже керівниця організації ОПОРА Ольга Айвазовська.

“Завдяки парламентським домовленостям ротація зараз не відбувається щодо 9 осіб, яких не буде розподілено в регіональних списках і за них виборці не голосуватимуть індивідуально. Друга вада закону – це запровадження 25 відсоткової квоти для зміни місця в списку. Якщо ми візьмемо вибори 2019 року, то для отримання місця депутату треба було десь 25 тисяч виборців. І тепер аби просунутися в рейтингу хоча б на 1 позицію, кандидат має набрати не менше 25% вартості повного мандата, це десь 7 тисяч голосів», – каже експертка.

Заступник голови фракції СН Олександр Корнієнко з цим закидом не погоджується.

“7 тисяч голосів у межах області набрати — це не якась там фантастична цифра для того, щоб просунутися списком за довгу виборчу компанію, яка триває 3 місяці, можна руками обійти ці 7 тисяч людей, які за тебе проголосують, запам’ятають твій номер у партійному списку”, – наголошує він.

Утім найбільше Айвазовську засмучує те, що виборці, коли отримають бюлетені, знову передусім голосуватимуть за партію. І лише потім наприкінці величезного бюлетеня — простирадла з назв партій і її представників в регіональному списку (17 осіб на кожну партію) вони мають відшукати клітинку, де позначать кандидата, який їм подобається в списку обраної партії.

“Тобто українці за традицією голосуватимуть за партію і забуватимуть внести наприкінці прізвище кандидата. Таким чином, ми матимемо в цілому закриті списки”, – наголошує Айвазовська.

Ще одним негативом нового закону експерти ОПОРИ вважають те, що кількість мандатів у регіональному окрузі буде прив’язана до явки.

Нагадаємо, відповідно до нового кодексу в Україні тепер буде не 225 округів, а 27, де кожен округ це фактично область України за винятком Києва, Дніпропетровської та Херсонської областей (сюди вписують квоту Криму), яка  ділиться на 2 округи.

“І до 20 години для голосування ніхто – ні партії, ні виборці, ні ЦВК — не знатимуть, скільки депутатів, скажімо, в Київській області буде обрано. Бо це прямо буде залежати, скільки виборців в цьому окрузі прийде і проголосує. Ця змагальність по явці може призвести до того, що з небуття повернеться накручування явки, внесення неправдивих  відомостей у  протоколи або адмінресурс з примушуванням виборців голосувати”, – попереджає Айвазовська.

Тому експерти закликають депутатів повернутися до розгляду питань формування списку та дизайну бюлетеня, щоб виправити ці слабкі та ризиковані моменти.

Єдине чого позбудуться українці внаслідок цього кодексу – це мажоритарка. І припущення, що її просто приховали в регіональних списках, Айвазовська вважає неправильним.

“Прихована мажоритарка працюватиме лише тоді, коли всі  кандидати в регіональному списку змовляться між собою. А ця система зараз примушує до конкуренції між кандидатами в межах одного списку,  і мені важко уявити, як депутати домовляться, що на цій третині, четвертині округу працюю я, а там — ти», – каже Айвазовська.

Щоправда, українська історія доводить, що якраз такі договірняки в Україні вдаються найкраще.

З позитиву, який відзначили в ОПОРІ, це захист прав переселенців, дотримання гендерних квот у списку, хоча сама система формування списку знову ж не дасть змоги  проконтролювати дотримання квот.

Склаалося враження, що торги в залі  стосовно  закону  йшли до останнього. Наприклад, фотографи #Букв зафіксували, як до Святослава Вакарчука підійшов Давид Арахамія і довго про щось умовляв. Вакарчук крутив головою, махав руками — Арахамія пішов. За хвилину замість нього прийшов його заступник Олександр Корнієнко. У цей момент в нього в телефоні висів Дмитро Разумков на гучному зв’язку.

Щось показавши у поправках депутатам “Голосу”, він пішов. Правда, учасники розмов заперечили, що йшлося про Виборчий кодекс – про нього домовились ще в понеділок. У знятому фрагменті йшлося вже про ігорку та фінансування партій.

Так чи інакше “Голосі” визнають, що влада пішла на поступки їм по частині питань. Так само,  як і іншим партіям.

“Ми забрали звідти токсичні норми, зокрема – де ЦВК   мала  можливість мати свій адмінресурс, мати представництва Центральної виборчої комісії в окружних виборчих комісіях. Ми зробили Кодекс відповідним до 17 пропозицій президента. Зокрема – більші права для людей з інвалідністю зі створенням для них можливості голосувати. 40-відсоткова квота для однієї з гендерних статей – для того, щоб урівноважити виборчі списки та не мати дискримінації за гендерною ознакою”, – зазначає Роман Лозинський з “Голосу”.

Ще одна домовленість – закон продовжать удосконалювати вже в лютому 2020.

“Гадаю,   вони змінюватимуть цей закон  так само,  як і закон про місцеві вибори, тому що вони поки не розуміють, яка система буде їм надалі вигідною”, – каже не під запис один з депутатів.

“Слуги народу” пішли на всі вимоги опозиції, щоб ті не оскаржували закон. І це не єдина причина поступливості. Депутати з опозиції підозрюють, що керманичам монобільшості потрібен був цей закон, щоб шантажувати своїх мажоритарників, які вже зараз бунтують по тих чи інших законах (закон про землю за словами самих “Слуг”  не хоче голосувати третина депутатів), та погрожувати їм достроковими виборами за новим законом.