#Букви поспілкувалися з викладачем історії, лектором проєкту Kyiv.482 Ігорем Кошілем щодо історичного феномену візиту Джо Байдена.
“Боротьба України за свою національну ідентичність, самостійність, самобутність та незалежність ведеться протягом багатьох століть з нашим одвічним ворогом, якого ми фактично самі собі створили в другій половині 12 століття. І звісно, поки цей ворог міцнішав та розправляв крила свого орла, ми намагалися бути не мілітарними, не експансивними. Ми намагалися пояснювати. Бо ми той народ, який спочатку ставить слово, а якщо його не чують, то за ним іде шабля нашого козака. Ми завжди були не у переможній стороні: друзі зраджували, вороги ставали друзями і так по колу.
Ніхто не розумів, за що ми боремося і що значить наша незалежність. Так було і 17, і 18, і 20 століття. І навіть коли до Києва в 1991 році приїжджав Джордж Буш-старший, в нього була достатньо показова промова “Chicken Kyiv speech”. Тоді він поставив під сумнів незалежність України та почав говорити про самогубство націоналізму. І жодної підтримки демократичного руху українців не надав.
Насправді, президенти Сполучених Штатів Америки раніше ніколи в нас не вірили, а ми завжди боролися за визнання і незалежність.
Потрібно згадати перші візити Білл Клінтона, які були пов’язані з нашим ядерним роззброєнням, що знову було не нашу користь. Все через те, що нас сприймали як частину Росії, не поділяли за ментальністю та світоглядом.
А тепер повернімося до другого візиту за каденції Леоніда Кучми, коли він приїжджав в університет імені Тараса Шевченка, що, до речі, є дуже показовим.
Тоді він сказав довгоочікуване для українців “слава Україні”. Це було потепління між нами та США. Потім, коли білл Клінтон, проголошував промову, цитував Тараса Шевченка і ми побачили те світло, яке нам дали Сполучені Штати. Потім були візити з курсом до НАТО. І звісно після цього візити на деякий час зупинилися”
Насамкінець, Ігор зазначив, що візит Джо Байдена дійсно змінив політичний вектор України в майбутньому. А також, став своєрідним початком для розвитку нової демократичної держави, яку ми будуватимемо після перемоги.
“20 лютого увійде в історію як дуже цікава подія. Бо лютий в історії України є дуже знаковий. Вся наша історія поневолення дуже символічна в ці люті дні. Як казала Леся Українка: мене любов ненависті навчила. Так і з нами. Ми нарешті показали, хто нас поневолив, показали нашу лють і звернули до нас увагу.
Візит Байдена в Київ – це надія того, що Україна йде в правильному напрямку. Її вектор однозначний. Її вектор – демократія. І візит Байдена в місяць, який є для українців достатньо визначним, говорить про те, що візит президента приніс нам остаточне утвердження на політичній світовій арені як демократичної суверенної держави. І в цьому є та сама крапка, яка починає нову сторінку і нове речення на ній, яке ми з вами пишемо разом, дехто ціною власного життя.
І тепер важливо, щоб лютий залишився Днем Пам’яті наших героїв, наших здобутків, а не сумних подій. Але головне, що тепер, як колись казав Бандера, на “Слава Україні” весь світ гордо промовляє “Героям Слава”.