Громадська організація “Місто майбутнього” реалізує благодійні проєкти, спрямовані на відсортування та переробку вторинної сировини. Однією з таких ініціатив став проєкт “Пластик рятує життя”, завдяки якому в січні було придбано реанімобіль для ЗСУ. Додатково у “Міста майбутнього” існує модифікований варіант екомаршруту – екотаксі. Команда волонтерів виїжджає за викликом до людей додому, збирає вторсировину, а виручені кошти відправляє на потреби армії.

На головні запитання щодо екосвідомості українців, а також про відновлення України на екологічному фронті в інтерв’ю #Буквам відповів засновник громадської організації “Місто майбутнього Україна” – Володимир Ігорович Савченко.

Будь ласка, окресліть місію та цінності вашої громадської організації?

“Місто майбутнього” – громадська організація, яка має мету робити міста комфортними, впроваджувати інновації, піклуватися про екологічну безпеку громадян та забезпечувати безпечне та комфортне міське середовище.

Нашим завданням завжди було навчити людей сортувати і зменшити кількість відходів. Також ми прагнули показати, що пластик, картон, скло – це не сміття, а корисні вторинна сировина, яка може принести користь планеті, якщо її переробити. Крім того, фокус уваги завжди зосереджено на нашому рідному місті – Одесі. Всі наші ініціативи спрямовані на те, щоб зробити Одесу комфортним, безпечним та красивим містом для життя.

Яким є Ваше “місто майбутнього”? Змалюєте портрет його екосвідомого громадянина?

Для нас – це місто, безпечне для існування та життя в якому є корисним для людини. Місто, в якому не накопичуються, а переробляються відходи. Місто майбутнього має таке планування громадських просторів та архітектуру, які забезпечують життя людей всім необхідним, не руйнуючи при цьому природу. Також це безпечне місто із системою відеоспостереження, розвиненою та безпечною дорожньою інфраструктурою.

Екосвідомий громадянин – людина, яка відповідально ставиться до своїх дій та розуміє їх вплив на навколишнє природне середовище. Людина, яка береже ресурси (воду, світло) та знає цінність продуктів, які споживає. І, звичайно, екосвідомий громадянин – той, який сортує сміття та здає його на переробку. 

Якою є трансформація громадської організації, якщо порівнювати її діяльність до повномасштабного вторгнення і станом на сьогодні?

До повномасштабного вторгнення ми могли повноцінно функціонувати. Як вже зазначали раніше, проводили екомаршрути та різні заходи на екологічну тематику. Після початку “великої війни” всю нашц діяльність спрямовано на допомогу ЗСУ і цивільним, що постраждали від війни. Проводити масові заходи стало небезпечно через тривоги.  Але повністю залишити без уваги екологічні проєкти ми не могли, тому почали організовувати збір пластику типу HDPE. 

Наша мета полягала в тому, щоб показати, що пластик – це корисна вторсировина, її легко збирати та сортувати. А також показати нашим європейським сусідам, що українці – екологічно свідомі і відповідальні люди.

Стимул збору і переробки полягав також в тому, щоб допомогти армії. За придбані кошти ми придбали реанімобіль (і передали його військової частини А4123, яка виконує свої бойові завдання на Бахмутському напрямку). Так виникла назва проєкту – “Пластик рятує життя”. 

Спершу наша ідея полягала в тому, щоб зібрати велику кількість пластикових кришечок і відправити на переробку закордон. Згодом ми зрозуміли, що логістично це не вигідно. Тож вирішили зібрати максимальну кількість пластику, відсортувати його за кольорами, тоді його вартість зростала вдвічі (5 та 12 гривень відповідно).

З Ваших спостережень, чи зросла екосвідомість українців під час війни?

Так, екологічна свідомість українців зросла. Адже ми бачимо, скільки шкоди екології України та планети принесли рашисти, тому ми всіма способами намагаємося зменшити цей негативний вплив. Проєкт “Пластик рятує життя” справді змінив свідомість людей, адже в ньому брали участь люди, які до цього не могли налаштуватися на процес сортування сміття, переробку відходів, а деякі з них навіть не замислювалися про шкоду, якої завдає пластик планеті. Однак, збір пластику на потреби ЗСУ мотивував людей змінити свою екологічну свідомість. Навіть люди, які стали вимушеними переселенцями з Миколаєва і Херсона та перебували далеко від дому, знайшли в штабі, де сортували кришечки, підтримку, моральне задоволення від того, що роблять корисну справу та допомагають ЗСУ.

Поговоримо про Вашу ініціативу “Пластик рятує життя”. Чому Ви обрали роботу саме з пластиковими кришечками?

Пунктами збору вказаної сировини були  спершу кафе та кав’ярні. Найбільш комфортним для цих закладів було розмістити в себе невеликий контейнер, куди можна було покласти чисту та не об’ємну річ – пластикову кришечку. Тільки чисті кришечки приймалися на переробку, які не мали забруднень та не несли поганого запаху. Згодом про проєкт дізнавалося більше людей, крім кафе та ресторанів почали збирати і звичайні громадяни, а також навчальні заклади, офіси, підприємства.

Велику підтримку нам надала “Нова пошта”, адже з її допомогою ми безкоштовно доставляли кришечки з більш ніж 50 міст України до Одеси, де пластик досортовувався. За час проєкту зібрано 11 тонн пластику – приблизно 5 500 000 штук кришечок.

Окрім відсортування пластику, які ще ініціативи спрямовані на допомогу армії?

На базі проєкту було організовано цілий гуманітарний штаб, де волонтери не лише займалися збором та відсортовуванням пластику, а й робили окопні свічки, збирали і сортували допомогу для ЗСУ та людей, постраждалих від війни. За рік виготовлено близько 10 000 окопних свічок. Процес триває.

В процесі екомаршрутів зібрано близько 1500 кг картону та кілька тонн іншої вторсировини. Також разом з партнерами ГО “Мрії вільних людей” проведено ініціативу “Маршрут незламності”, на якому люди здавали вторсировину та передавали гуманітарну допомогу. Виручені кошти ми направили на побудову пункту незламності в місті Снігурівка. 

Повернімося до реанімобіля для ЗСУ та  людей, які безпосередньо зробили реалізацію проєкту можливою. Поділитесь історіями допомоги, які найбільше Вам запам’яталися?

До проєкту активно долучалися діти. Навіть у невеличних населених пунктах вони збирали кришечки, відчищали їх від бруду (бо тільки чисті можна здавати на переробку) та відправляли нам. Школярі навіть влаштовували змагання, хто скільки збере кришечок. Так, завдяки квесту зі збору пластику в Южному, діти за декілька місяців зібрали близько 600 кілограмів пластику.

Також у волонтерському штабі в Одесі, де сортувалися кришечки, були волонтерки, найстаршим з яких було 84 та 76 років. Кожна з них відсортувала майже по тонні пластику. Спочатку їм було складно, руки не так швидко працювали, кольори не були такими контрастними, вони нервували. Проте згодом процес прискорився, тому що дрібна моторика налагодилася, психологічний стан стабілізувався і працювати стало легше.

Чи є в планах реалізація нових масштабних проєктів? Якої допомоги Ви потребуєте?

У планах у нас є запустити ще більший проєкт на всю Україну, саме з метою використання переробленого пластику для відбудови країни. З цією метою ми розробляємо додаткові проєкти та комунікуємо з владою. Незабаром ми оголосимо про ці проєкти публічно.

Також зазначу, що одним із важливих проєктів “Міста майбутнього” є урбаністичне бюро, презентація якого відбудеться ось-ось. Ми зібрали команду спеціалістів: архітекторів, урбаністів та юристів, які зараз працюють над пропозиціями щодо майбутнього просторового планування Одеси. Урбаністичне бюро комунікує не лише з українськими архітекторами, а й з міжнародними колегами із Вільнюса, Відня і Парижа. Також зазначу, що ми продовжуємо збирати пластик типу HDPE, тому нам потрібна допомога щодо налаштування пунктів збору і логістики з різних міст України в Одесу.

Будь ласка, детальніше розкажіть про комунікацію з владою.

Комунікації з владою йдуть на двох рівнях – національному і міжнародному. На рівні України процес комунікації триває.

Можу сказати, що проєкт зі збору та переробки пластику має наміри покрити всю Україну. Для цього ми спілкуємося з Мінрегіоном, шукаємо форми та методи роботи зі збору і переробки пластику.

На міжнародному ж рівні ми маємо усталену постійну комунікацію з адміністрацією Відня та Вільнюса, з Парижем відносини в процесі налагодження.  Тобто, мерії міст Відня і Вільноса консультують наших спеціалістів  з питань урбанії, комфортної побудови міських комунікацій, архітектури, екології. Крім того, ми відправили багато запитів на різні держави світу з проханням надати нам інформацію про використання пластику в дорожній інфраструктурі та можливості співпраці і вже отримали відповідь від Грузії, Азербайджану та Чехії.

Підсумовуючи досягнення за рік від початку повномасштабного вторгнення, який внесок Ви зробили в так зване “місто майбутнього”?

Вважаю, що ми не лише позбавили планету від 11 тонн пластику, який буде перероблено, не лише придбали реанімобіль для військових, а й показали українцям, що сортувати – це важливо і корисно. Навіть під час війни можна будувати місто майбутнього, в якому буде комфортно та безпечно всім.

Для нас зараз важливо, щоб більше людей дізналося про наш проєкт, почали сортувати. Наша кінцева мета – поставити процес сортування та переробки вторсировини (поки говоримо про пластик) на потік. Щоб з усієї країни відсортований пластик стікався в одне місце та перероблявся в щось, що допоможе відновити Україну після перемоги (вироби з пластику, до прикладу для дорожньої інфраструктури).

Насправді, сортувати – це круто. Це затягує! Ти починаєш і не можеш зупинитися. Це стає частиною твого життя і викликає найкращі емоції.