#Букви не лишилися осторонь та поспілкувалися з Даною Яровою.
Поясни, будь ласка, з чого це все взагалі почалося, чому Мар’яна Безугла обрала тебе об’єктом своїх атак?
Історія почалася з допису Ірини Геращенко, де вона написала про те, як вони фронту передають автомобілі. На мою думку, як людини, яка вболіває за країну, будь-яка допомога, без різниці якої партії – це важлива допомога. І ми бачимо, що багато хто допомагає і вливає гроші. Війна – це, взагалі, дуже дорога штука. Під цим дописом прийшла Мар’яна дивний комент: “Ви однією рукою берете – іншою забираєте”.
Я не зрозуміла цей коментар, та почала підтримувати Іру Геращенко, тому що це, як не крути, вчинок, і вони багато передають для фронту. І мені взагалі без різниці хто передає – ну, окрім, грубо кажучи, ОПЗЖ.
З цього почалося – і певний час цей процес був повільним і тягучим. Але потім Безугла перемикнулася на мене. Вона написала мені, що я фейковий волонтер, а є люди “з чистим серцем і чистими домислами”. А я – людина, яка “заробляє на волонтерстві”.
Після чого я запросила її на склад, куди вона, звісно ж, не прийшла. В той час, коли ми приймали “зиму” та тягали коробки, вона знайшла моє фото у футболці, яку я купила колись у США. Я навіть не можу сказати, де і коли я її купувала – це просто якийсь сюр, тому що я протягом п’яти років нічого не купую в Україні, а замовляю все на американських сайтах на розпродажах, дійсно гарної якості. Мені здавалося, що усі розумні люди так роблять – я не знала, що Мар’яна про це не знає. Вона надибала цю футболку та знайшла, що в Україні вона коштує від 3 до 11 тисяч гривень. Коли пред’явила мені претензії по тій футболці – це вже був такий стан, коли треба довести цю ситуацію до абсурду. Я їй відповіла, що можу їй ще інший свій одяг показати. Після цього пішло “рубилово”.
Далі я виставила цю футболку на аукціон, який завершився дуже успішно – я продала її за 40 000 гривень Андрію Коболєву. Напевно, це найдорожча поношена футболка Moschino, яка продається у світі. Всі кошти, звісно, пішли на потреби ЗСУ.
Але. Що я тобі скажу головне: що це все лежить на поверхні. Причина трохи глибша.
Дмитра Марченка кілька днів тому зняли з напрямку та викликали в СБУ. Дмитро заходив – зі мною був на зв’язку і вийшов – був на зв’язку. Мало того, коли ми лягали спати, я йому сказала: “Діма, так само було і минулого разу: ти також заходив як свідок, а потім проти тебе відкрили кримінальну справу. Тому я телефон не вимикаю, твій дзвінок для мене – сигнал”. Наступного дня я повністю написала ситуацію по тому, що відбулося: його звинуватили взагалі ні в чому, тому що всю інформацію, яку він дав в інтерв’ю казали всі високопосадовці у нашій країні. Інформація не була таємною, він її просто також озвучив. Я це все розклала по поличках. Ну вибач, зірвати бойового генерала з його завдань, викликати в Київ в СБУ для того, щоб сказати йому, щоб він не давав таких інтерв’ю – це що?
Ну, це маразм. Я з ним теж учора про це говорила.
Так, це маразм. І ти ж знаєш, що по ньому кримінальна справа не закрита. Але весь фронт воює в бронежилетах, які були розроблені Марченком. І скарг не було і немає.
У Гайдукевича у програмі я сказала два тижні тому, що у мене є два життєвих сценарії. Моєму старшому у 14 році було 3,8 року. Зараз йому майже 13 і через 5 років він стане призовного віку. У мене три хлопчики. Першу дитину я втратила. І я не можу навіть уявити, що я можу втратити ще когось з них. Тому для мене сценарій, перший – це хапати дітей і емігрувати, другий – іти в політику і щось змінювати в країні, щоб більше не було “а давайте просто перестанем стрелять, як це було в 19, 20 і 21 роках. До чого це призвело? Щоб не були зірвані державні замовлення по “Укроборонпрому”, по Міністерству оборони. Вони ж були зірвані 2 роки підряд, розумієш?
Так, і все йшло до того, що й на третій рік мало зірватися.
Саме так. І ми все це вигрібаємо, тому що ці три роки армія була без постачання. Те, що зробилося при Порошенку, коли ми привели все до тями та забезпечили. І зараз волонтерство вигрібає це все вимушено.
Остаточне рішення щодо політики я прийняла після того, як вбили Гліба [Гліб Бабіч – волонтер, військовий]. Тоді я їхала з похоронів додому і дуже плакала, іноді через це доводилося навіть зупиняти авто. Ти знаєш, що він повинен був іти в політику на наступних парламентських виборах. І після його смерті я розмовляла з ним подумки. Я тоді вирішила: “Гліб, якщо тебе вже нема – мені доведеться”.
Якщо у Гайдукевича я ще розглядала якісь варіанти, то після смерті Гліба я остаточно вирішила, що оберу політику. І навколо мене закрутилися така кількість політичних партій з такою кількістю пропозицій, що в мене таке враження, що вибори будуть завтра. Щодня мені просто валиться пропозиції в різні політичні сили. Я не дала нікому ніякої згоди, я розглядаю усі пропозиції.. Ну, не всі, вибач, пропозиції від “Слуг народу” і, зрозуміло, від ОПЗЖ я не розгляну. Від адекватних політичних структур я розглядаю пропозиції, багато з ким я уже переговорила на цю тему. Це друга ситуація.
І третя ситуація: думаю, що, починаючи з календаря (ти пам’ятаєш той срач) ще тоді було на мене, як на автора проєкту, була дана команда “фас!”. Я не знаю, чому вони мене так сприймають, але можу тільки здогадуватися, що очільники партії трохи знають мої здібності і знають, на що я здатна. Може, вони мене якось побоюються. Можливо, підозрюють, що я можу підсилити якусь політичну партію, з якою піду у Верховну Раду. Нічим іншим я це пояснити не можу.
І після того, як була дана команда “фас” по календарю, вони отримали по зубах. Знаєш, вони тоді отримали цей ефект Стрейзанд, коли все пішло на плюс і календарі рванули в продажах. І коли ми зі 120 календарів зібрали 1 200 000 гривень, і вони досі дуже успішно продаються, ще з того моменту “фас” був.
Чому він зараз виник? Я зараз згадую хронологічно – знову-ж, все посилилося після того, як я сказала, що йду в політику.
Ну, ті, хто дійсно щось робить, дуже незручні – заважають ліпити дійсно фейкових “героїв”
Я жодну людину, яка мене вчора підтримала, не просила про це. Я сміялася з цього, особливо коли вона виставила мою футболку. Але люди, які мене знають, відреагували інакше.
Ну, так само як і мене.
Жодну людину, так, як і тебе. Мені б навіть в голову не прийшло дзвонити Гаю та казати: “Мирослав, підтримай мене, будь ласка”. Навіщо воно мені потрібно? Але Гай мені дзвонить і каже: “Дана, ти лікуєш моїх бійців з 14 року, ти зараз лікуєш мого комбрига, як я можу не підтримати?”. Я ж навіть учора їх стримувала, казала: “Хлопці, зупиніться, це ж уже якось занадто. Але вони сказали: “Ні, ми тебе образити не дало”.
Те саме стосується Міші Макарука, з яким ми розгрібали наслідки Іловайської трагедії. Те саме стосується Наталії Юсупової, те саме стосується Яни Зінкевич, якій я допомагала з 14 року, коли вони сиділи під обстрілами в Пісках.
Розумієш, після цього ти можеш не спілкуватися з людиною десять років. Але те, що було – воно ніколи не забудеться. І ти знаєш, що ця людина прикриє тобі спину. Я спершу думала, навіщо вони це роблять, але потім думаю: ні, ми повинні показати, що ми єдине ціле, що нас неможливо пересварити між собою. Що волонтери і військові такими історіями сплетені, що це не розірвати.
Тепер перейдімо в невеликий контрнаступ. Мар’яна Безугла назвала тебе “фейковим” волонтером. Поговорімо про її діяльність, адже кажуть, що вона займалася волонтерством до 19 року. Як мені відомо, ваша спільнота досить тісна – усі одне з одним так чи інакше знайомі. Скажи, будь ласка, чи відомо тобі щось про її плідну волонтерську діяльність?
У мене Буткевич [Богдан Буткевич, журналіст] запитував про неї, говорив, що вона у 16 році там була у “Волонтерському десанті”. Я її жодного разу не бачила там! Я, взагалі, до того дня не знала про те, що вона була у “Волонтерському десанті” – для мене це стало абсолютним сюрпризом. Хоч я там проводила кожен день, я туди їздила на 7 годину на одну нараду, потім їхала до себе на роботу, а опісля – поверталася на ніч туди, тому що було дуже багато роботи. Я її не знала, не знала чим вона займалася в 14-16 роках.
Я знаю, де були усі люди, на яких вона подала заяву в СБУ, в 14-22 роках, а де була Безугла – не знаю.
Ну, так. І, при тому, будьмо чесними, ми вже встигли помітити, що там, де Мар’яна Безугла – завжди шум і скандали. А тут раптом кілька років волонтерила – і ніхто навіть не чув.
Так, до речі. До речі, навіть Коля Тищенко написав, що йому соромно за те, що відбувається. І, до речі, Безугла таки ж подала заяву в СБУ про встановлення зв’язків між усіма нами (Гай, Макарук, Береза, Зінкевич і я). Мені це підтвердили.
Як думаєш, Безугла зробила якийсь висновок з того, що за тебе заступилася така кількість людей, крім того, що вас щось пов’язує?
Ні, вона зробила висновок, що це наративи порохоботів, ботоферми, методички… Вона на підставі цього подала заяву в СБУ.
Якби ти зараз могла щось через #Букви сказати Безуглій, що б це було?
Ти знаєш, я не розмовляю з дуже дурними людьми, я не розмовляю з людьми, які не розуміють ціну життя та смерті. У мене до Мар’яни дуже великі претензії по Сєвєродонецьку, ти ж це знаєш. Мені немає їй що сказати. Єдине що: найкраще для неї – це скласти мандат і не ганьбити країну тим, що вона очолює комітет з Нацбезпеки України. Я з великим задоволенням поставила б крапку у своєму волонтерстві, повернулася до дітей, до їх проблем, до свого бізнесу, якби армія була забезпечена. Але я вимушена цим займатися.