ДПЗКУ створена постановою Кабінету міністрів України від 11 серпня 2010 року на базі прибуткових активів ДАК «Хліб України». До складу компанії входить 45 філій: Головний торгово-експортний філія, 2 портових елеватори – Одеський і Миколаївський, 24 лінійні елеватори, 18 комбінатів хлібопродуктів, 17 млинів, 1 круп’яний і 2 комбікормових заводи.

У листопаді минулого року екс-нардеп Сергій Лещенко звинуватив Юлію Тимошенко в тому, що вона претендувала на те, щоб поставити своїх людей на ДПЗКУ. А коли їй відмовили, вона пішла в опозицію. Тоді ж Володимир Зеленський написав свій “вікопомний” пост про те, що Юлія Тимошенко пішла в опозицію, тому що її відсторонили від «солоденького». Тимошенко визнала, що дійсно пропонувала людей в компанію, щоб витягнути її з «корупційні схеми».

У “солоденької” компанії і правда зараз зовсім не солодкий період.

Національний оператор аграрного ринку – Державна продовольчо зернова корпорація України (ДПЗКУ) завжди відрізнявся закритістю, а його топ-менеджери – непублічністю. Частково така стратегія виправдана, так як корпорація є стороною глобального міжнародного контракту з китайською компанією ССЕС і позичальником під українські держгарантії китайського Експортно-імпортного банку, що накладає високі вимоги до конфіденційності.

З іншого боку, така закритість іноді може бути використана як димова завіса для корупційних зловживань – що доводять кримінальні справи, порушені за розтрату десятків мільйонів доларів відносно посадових осіб корпорації протягом усього її існування.

У 2012 році, через рік після створення, ДПЗКУ уклала «контракт десятиліття, домовившись з Експортно-імпортним банком Китаю про надання кредиту на 15 років на 3 млрд дол, з яких отримала половину. Гроші повинні були бути направлені на закупівлю зерна і експорту в КНР. Оператором від китайської сторони є Китайська національна корпорація машинної індустрії та генеральних підрядів (ССЕС).

Виплати по цьому кредиту, на тлі не завжди успішної операційної діяльності, стали важким тягарем для ДПЗКУ. Китайська сторона, як втім і представники вітчизняного агроринку і депутатського корпусу, неодноразово задавали питання щодо майбутнього цих зобов’язань і в принципі розвитку корпорації.

«Букви» можуть задовольнити цю цікавість.

Турборежим поки мало позначається на роботі ДПЗКУ – прінаймні зовнішніх змін не помітно. У грудні корпорацію очолив виходець з корпоративного сектора – Саймон Чернявський, який раніше працював у холдингу HarvEast Ріната Ахметова-Вадима Новинського і агрохолдингу «Мрія».

У розпорядженні «Букв» опинилась презентація Чернявського, датована 4 лютого і її названо «Трансформація ДПЗКУ: поточний стан та найближчі плани». Її передав редакції один з депутатів, якого дратує  спокій менеджменту корпорації і відсутністю ефективного і жорсткого контролю з боку Кабміну в особі МЕРТ.

«Милованов (міністр розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Тимофій Милованов – ред) вважає, що це завдання його заступників з агрополітики і, можливо, має рацію. Але час йде, а вони не здатні ні з чим впоратися. Таке буває, коли за день ліквідуєш Мінагро», – знизує він плечима.

Редакція наводить документ за винятком 4 сторінок, що містять комерційну таємницю.

Серед негативних факторів, що загрожують зараз ДПЗКУ в корпорації називають такі, з великим ухилом у бік першого пункту:

– Перспектива дефолту за зобов’язаннями перед китайським Ексімбанком та активація держгарантій;

– Неефективність операційної діяльності та бізнес-процесів, а також негативна репутація компанії на ринку.

Виходячи із запасу власних коштів та обсягу зобов’язань, дефолт корпорація прогнозують не пізніше кінця 2021 року. Це активує держгарантію, що стане додатковим тягарем для бюджету і державного боргу.

На сьогодні борг корпорації становить 1,05 млрд дол без урахування відсотків. На 31.01 2020 у ДПЗКУ було 380 млн дол.

У першому півріччі поточного року потрібно виплатити 116 млн дол, з них 110 млн по тілу і 41 млн дол відсотків, у другому півріччі – 110 млн дол, з них 35 млн дол відсотків.

План виплат на наступний рік передбачає 108 млн дол, в тому числі 33 млн дол відсотків в першому півріччі, а в другому – гроші закінчуються. Корпорації не вистачає 5 млн доларів, щоб погасити 105 млн дол (75 млн +30 млн відсотків).

Як свідчить розбивка використання китайського позики, більша її частина була використана на погашення самого кредиту – 974 млн дол, з них 583 млн дол або 60% склали відсотки.

353 млн дол генерував депозит в Укрексімбанку.

Прямі грошові втрати (простіше кажучи – злодійство або недбалість) складають 280 млн дол.

З них 115 млн – це випуск документів 10 суден з зерном на експорт без оплати товару. Це сталося в 2014 році, коли посаду глави ДПЗКУ займав недавно затриманий в Литві Петро Вовчук. Ще 116 млн дол припадає на «інші втрати».

Також в українських судах знаходяться позови, попередня оцінка втрат за якими для ДПЗКУ може скласти 1 млрд гривень. За позовами GAFTA – 82 млн дол або ще близько 2 млрд гривень.

Порятунок для ДПЗКУ тільки один – реструктуризація китайського кредиту.

Вона пропонується в наступних варіантах або їх поєднанні:

– Перегляд умов договору (продовжити термін кредиту і знизити% ставку)

– Часткове списання заборгованості (списання частини тіла кредиту і погашення залишку грошима ДПЗКУ і державними грошима, в тому числі у формі ОВДП. Складний в реалізації варіант через держгарантії) ..

– Залучення приватного партнера шляхом продажу йому міноритарного або мажоритарного пакету акцій. (Конвертація тіла кредиту в акціонерний капітал з одночасним списанням заборгованості. Цей варіант вимагає узгодження з китайським кредитором).

Так виглядає теорія. Ідеї, озвучені в цій частині, не нові, так як вже давно зрозуміло, що альтернативи реструктуризації у ДПЗКУ немає. Переговори про неї велися в попередні роки і не без успіху, проте обнулились через чергові зміни менеджменту корпорації.

До слова, в презентації є нетривіальний слайд, що має назву «Обгрунтування вибору менеджменту», на якому зазначено, що в компанію зайшла група менеджерів з багаторічним досвідом роботи в міжнародних корпораціях і єдина з досвідом реструктуризації проблемної заборгованості в 1 млрд. (Очевидно, мова йде про борги холдингу «Мрія», де працював Чернявський. Але при всій повазі до нього як дійсно досвідченого менеджера, в реструктуризації боргу «Мрії» він мав швидше позицію спостерігача, що підтверджується тим, що він не з зберіг свою посаду після її закінчення).

Значно цікавішим виглядає практичний план реалізації «трансформації ДПЗКУ», який сильно схожий на імітацію діяльності під гранти.

Отже, ДПЗКУ напередодні дефолту має намір:

– Залучити на тендері міжнародного фінансового радника

– Ввести наглядову раду

– Ввести внутрішні комітети компанії

– Ввести  системи KPI для співробітників

– Розробити проект «цільової організаційної структури» компанії

– Оновити тендерні процедури

– Розробити план комунікації

-Сформувати матрицю ухвалення ключових рішень

У частині реструктуризації буде створена робоча група, яка погоджує план з Мінекономіки і Мінфіном і потім направить пропозиції китайській стороні. У корпорації вказують, що перелік потенційних опцій реструктуризації буде залежати від стартових переговорів з Ексімбанком Китаю. Наскільки відомо, вони ще не відбулися.