Саме тому так важливо зрозуміти, що саме буде пропонувати Козак своїм українським конфідентам – а він останні місяці і так веде переговори з помічником Зеленського Андрієм Єрмаком, втягуючи нового українського президента – не завжди успішно – у нові кремлівські пастки.

Тепер пропозицій буде ставати все більше, ідеї будуть все витонченішими.

Адже російське керівництво прагне поєднати транзит влади – тобто закріплення путінського режиму на вічні часи – із переформатуванням держави, з приєднанням до складу Росії України та Білорусі в якості якщо не частин території, то сателітів, своєрідних союзних республік, які вже ніколи не будуть намагатися позбутися від опіки метрополії і “втекти” на Захід – причому ця інкорпорація повинна пройти так, щоб не викликати ускладнень у відносинах із Заходом, а ще краще – за підтримки Заходу. І для цього, звичайно ж, потрібен Козак, а не Сурков.

Для того, аби зрозуміти, що для цього Козак може зробити, потрібно згадати про те, як заступник голови адміністрації президента Росії діяв на молдовському напрямку, про два його плани, один з яких – відновлення територіальної цілісності за легітимації присутності окупаційних військ – зірвався буквально в останній момент, а другий – відсторонення від влади олігарха Влада Плахотнюка і передача Молдови під контроль проросійського президента Ігоря Додона – виявився блискучою спецоперацією за підтримки Заходу і використання прозахідних політичних сил. Саме у цьому напрямку Козак діятиме і в Україні.

Що це означає на практиці? Порівняймо завдання та цілі. Путіну потрібно встановити контроль над Україною, Зеленському – припинити війну. Чи може Козак об’єднати ці два завдання, заручившись при цьому західною підтримкою?

Жодної проблеми – при цьому президентові і та цій команді – в постановці такого завдання для Козака не буде, інша річ – йому потрібно поспішати, поки дилетанти, які прийшли до влади в Україні, не привели країну до економічного краху (хоча, можливо, передчуття краху тільки полегшить роботу кремлівському куратору).

Концепція Козака буде називатися просто – національна єдність і почне активуватися із неминучим падінням рейтингу Володимира Зеленського та зростанням популярності сил, які більш адекватно відображають настрої західних і південно-східних регіонів країни, ніж желеподібні “слуги народу”. Простіше кажучи, на заході буде зростати популярність “Європейської Солідарності” та інших українських патріотичних сил, на сході – популярність ОПЗЖ та інших сил проросійської спрямованості. Зеленському залишиться люмпен, охлос, “совок” у всіх регіонах, але більшою мірою – між заходом і південним сходом.

Козак запропонує у Києві те саме, що він запропонував в Кишиневі – не боротьбу, а поєднання зусиль. Створити керівництво, в якому будуть поєднані інтереси всіх українців. Віддати схід одним, захід – іншим в обмін на підтримку зусиль центральної влади – і якщо згоду буде отримано, віддати Донбас тим, кому віддадуть схід. Простіше кажучи – Медведчуку.