#Букви провели фактчек слів президента.

“Я не втручаюсь у діяльність правоохоронних органів і суду. Але я знаю детально, що відбувається. Якщо їх засудили незаконно, мені не все одно. Стовідсоткових доказів, що вони не винні, немає. Не знаю, чи пробачить вона мені. Сьогодні зранку Яна Дугарь мені написала… Чи може міністр внутрішніх справ Арсен Аваков залишитися в такій ситуації? Ні. Ось і все. І він це знає”, – сказав Володимир Зеленський.

Слід зазначити, що Володимир Зеленський не лише неодноразово втручався у діяльність судів, але й чинив дії, які можуть містити у собі склади злочинів, передбачених низкою статей Кримінального кодексу України.

Володимир Зеленський подав законопроєкт щодо ліквідації ОАСК (Окружного адмінсуду Києва) та утворення КМОАС (Київського міського окружного адміністративного суду) з порушенням відповідної процедури – без консультацій з Вищою радою правосуддя.

Консультаційний висновок, який надавався ВРП, стосувався іншого законопроєкту, який крім ліквідації ОАСК передбачав також і ліквідацію КОАС та об’єднання їх підсудностей в новоствореному КМОАС (Київський міський окружний адмінсуд). Проте цей проєкт не був направлений до ВР, натомість президент подав на розгляд нардепам інший законопроєкт, який не був предметом консультацій з ВРП, як того вимагає закон.

В інтерв’ю виданню “Фокус” Володимир Зеленский заявив, що просив голову КСУ “земельне, банківське, мовне питання прошу не порушувати для того, щоб не розколювати суспільство”, фактично вимагаючи прийняти певне рішення або утриматись від розгляду певних справ.

Подібні дії президента можуть бути кваліфіковані як порушення норм статей 147 та 149 Конституції України, які гарантують Конституційному Суду України та його суддям незалежність та недоторканість, а також забороняють вплив на суддю у будь-який спосіб. Крім того, втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків є злочином, передбаченим нормами статті 376 Кримінального кодексу України, кваліфікуючою обставиною якого є вчинення зазначеного діяння особою з використанням свого службового становища (частина 2 статті 376 КК України).

Поняття “втручання в діяльність судді” охоплює необмежений спектр форм (прохання, вказівку, погрозу, підкуп, які можуть бути виражені в приватний або публічний спосіб, через третіх осіб), які в окремих випадках можуть утворювати самостійний склад злочину (наприклад, погрози або насильство).

Цей злочин вважається закінченим з моменту здійснення впливу, тобто вираження прохання, вимоги, вказівки, тощо. Для кваліфікації за статтею 376 КК України неважливо, чи мав вплив на суддю якісь наслідки, якщо ці наслідки не утворюють складу окремого злочину.

Володимир Зеленський підписав указ про відсторонення голови КСУ Олександра Тупицького, порушивши норми статей 6, 8, 19, 106, 147, 149, 149-1, 153 Конституції України, статей 344, 376 КК України.

Статтею 153 Конституції України встановлено, що порядок організації та діяльності Конституційного Суду України визначаються Конституцією України та законом.

Статтею 149-1 Конституції передбачено перелік підстав для припинення повноважень судді КСУ та перелік підстав для звільнення його з посади. Ці переліки є виключними, вони не можуть бути змінені жодним законом чи підзаконним актом без внесення змін до самої Конституції. Ані Конституція України, ані закон України “Про Конституційний Суд України”, ані Регламент Конституційного Суду України не містять такого поняття як “відсторонення судді Конституційного Суду України від посади”, отже, і механізму його реалізації.

Як наслідок цього, норми частини 3 статті 154 КПК України, на які посилався Володимир Зеленський в указі № 607/2020 від 29 грудня 2020 року, не можуть бути застосовані для відсторонення суддів Конституційного Суду України (наприклад, щодо суддів судів загальної юрисдикції відповідний механізм передбачено нормами пункту 6 статті 131 Конституції України, частини 5 статті 49 закону України “Про судоустрій і статус суддів” та частини 1 статті 155-1 КПК України).

Тобто, Володимир Зеленський не мав повноважень відстороняти від посади суддю і голову Конституційного Суду, а підписавши відповідний указ скоїв діяння, передбачені статтями 344 та 376 Кримінального кодексу:

• втручання у діяльність державного діяча (незаконний вплив у будь-якій формі на Голову Конституційного Суду України, суддю Конституційного Суду України);
• втручання в діяльність судових органів (втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків).

За обома вказаними статтями злочин вважається закінченим з моменту здійснення впливу чи втручання в діяльність судді, а сам вплив/втручання можуть набувати будь-якої форми, спрямованої на перешкоджання нормальній діяльності судді і виконанню ним своїх службових обов’язків.

В обох випадках також наявна кваліфікуюча обставина — здійснення впливу/втручання особою з використанням свого службового становища (частина 2 статті 344, частина 2 статті 376 КК України).

Президент скасував указ про призначення судів Конституційного Суду України, тим самим порушивши норми статей 19, 58, 106, 149-1 Конституції України, низку норм профільних законів, норми статей 344, 376 Кримінального кодексу України.

27 березня 2021 року Володимир Зеленський підписав указ № 124/2021, яким скасував попередні укази президента № 256 від 14 травня 2013 року та № 513 від 17 вересня 2013 року про призначення суддів КСУ Олександра Тупицького та Олександра Касьмініна.

Стаття 106 Конституції України, яка визначає повноваження президента, не дає йому повноважень щодо Конституційного Суду, окрім як призначати третину його складу.

Статтею 149-1 Конституції передбачено перелік підстав для припинення повноважень судді КСУ та перелік підстав для звільнення його з посади. Оскільки переліки ці виключні та закріплені в Конституції, вони не можуть бути змінені жодним законом чи підзаконним актом без внесення змін до самої Конституції.

Такої підстави для припинення повноважень судді КСУ як “скасування указу про призначення судді”, норми статті 149-1 Конституції не містять, отже суддя КСУ не може бути звільнений шляхом скасування указу про призначення. Окрім того, згаданий указ президента порушує також норми статті 58 Конституції України, яка встановлює, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (крім випадків, коли вони пом’якшують чи скасовують відповідальність особи).

Окрім того, скасовані укази мають індивідуальний характер та припиняють свою дію в момент їхнього виконання (пункт 19 частини 1 статті 4 КАС України, рішення КСУ № 2-зп від 23 червня 1997 року), тобто вони припинили дію в момент призначення Олександра Тупицького та Олександра Касмініна суддями КСУ.

Таким чином, указ Володимира Зеленського про їх скасування суперечить нормам частини 1 статті 58 Конституції України, що підтверджується рішенням Конституційного Суду № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року. Отже, звільнення шляхом скасування указу про призначення – є прямим порушенням принципу дії нормативно-правових актів у часі.

За цим принципом уже був скасований один з указів Володимира Зеленського – указ № 323/2019 від 24 травня 2019 року про скасування указу президента України від 4 травня 2019 року № 187 про призначення члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (з відповідним рішенням ВС можна ознайомитись тут). Також Велика Палата Верховного Суду підтвердила зазначену правову позицію, визнавши неправомірним аналогічний указ президента, яким скасовувався указ про призначення члена Нацради з телерадіомовлення Володимира Горковенка.