Віктор Янукович потрапив в українську історію не лише завдяки своїй посаді, недолугим публічним виступам чи курйозам з вінками. Це перший глава держави, який відкрито пішов на силове протистояння з власними громадянами і закликав іноземні війська на допомогу. Тож розслідування злочинів, до яких може бути причетний експрезидент, мали б стати для постреволюційної влади принциповими. Втім, за сім років з моменту втечі четвертого президента правоохоронці можуть похвалитися лише одним заочним вироком. Хоча матеріалу для розслідування більш ніж достатньо.
Великі й малі справи Януковича
Від початку, як і всі злочини часів Революції Гідності, правопорушення експрезидента досліджували в Департаменті спецрозслідувань (ДСР) Генеральної прокуратури (нині ліквідований через запуск Державного бюро розслідувань). Адже там зацікавилися не лише рядовими виконавцями злочинів, як-от тітушками чи беркутівцями, які 20 лютого 2014-го розстрілювали людей на Інститутській, але й вищою ланкою: керівниками силових відомств, міністрами і самим Януковичем.
Як розповідали кореспонденту “Букв” слідчі ДСР, робоча версія була така: Віктор Янукович створив класичну злочинну організацію, частиною якої стали органи державної влади, і використовував її для незаконного заробляння грошей. Однак сталося це за чотири роки до початку Майдану – у 2010-му. Як і кожна історія, злочинна організація експрезидента мала свій початок – у нашому випадку це конституційний переворот 2010 року. Тоді, нагадаємо, Конституційний Суд України вирішив скасувати політреформу 2004 і повернув редакцію Основного закону 1996 року. Фактично ж КС дав у руки четвертому президенту повноваження Леоніда Кучми. Саме завдяки ним, були впевнені слідчі, Янукович зміг побудувати злочинну вертикаль, яку використовував для особистого збагачення.
Коли почався Євромайдан, Янукович, на думку ДСР, сприйняв його як загрозу своїй майже необмеженій владі у державі. Тож він цілком може бути причетний до злочинів часів Революції Гідності, починаючи від незаконних арештів і завершуючи масовими розстрілами, адже міліція була таким собі “силовим крилом” для боротьби з незгодними. В процесі йому, цілком імовірно, могли допомагати “консультанти” з Росії. Зокрема, слідство встановило, що до України прилітали представники російських спецслужб – нібито для консультацій. А 20 лютого Янукович нібито зв’язувався з самим Путіним. Коли стало зрозуміло, що силою протест перемогти не вийде, Янукович вирішив організувати сепаратний з’їзд у Харкові, на якому нібито планували закликати Путіна ввести війська в Україну для “наведення порядку”.
Проте щось пішло не так, і очільник держави втік до Ростова, попутно прихопивши кілька вантажівок цінностей. Спочатку Росія намагалася його використовувати для легалізації, наприклад, окупації Криму. Або ж для підігрівання сепаратистських настроїв на сході й півдні України. Втім, експрезидент на цю роль не надто підійшов, тож змушений був вряди-годи нагадувати про себе під час однотипних брифінгів, на яких розповідав то про “фашистів” у Києві, то про “грузинських снайперів” Майдані – одна з варіацій міфу про “третю силу” під час Революції Гідності, яка нібито розстрілювала і силовиків, і протестувальників.
В Україні ж після втечі колишнього президента у загальному доступі опинилися документи, пов’язані зокрема із корупцією часів Януковича. Наприклад, чорна бухгалтерія Партії регіонів. Або розцінки за ремонти в Межигір’ї. Наразі відомо про щонайменше десяток справ: це вже згаданий конституційний переворот, 220 млн грн розтрати під час приватизації “Укртелекому”, захоплення Межигір’я і привласнення земель Сухолуччя, надвисокі гонорари за книжку Opportunity Ukraine, які насправді можуть бути хабарем, створення злочинної організації, ухвалення диктаторських законів 16 січня, побиття людей і масові розстріли на Майдані, державна зрада.
Усі ці розслідування від початку складали так звану Велику справу Януковича. Тобто всі можливі злочини, скоєні експрезидентом з 2010 по 2014 роки. Колишній генеральний прокурор Юрій Луценко навіть свого часу заявляв, що планує передати це глобальне розслідування до суду, однак згодом передумав. З цілком очевидних причин: якщо зібрати матеріали щодо всіх порушень закону Януковичем, то це десятки тисяч томів – адже лише у справі щодо участі Януковича в подіях 18-20 лютого 2014-го їх від початку було близько 5 тис., а згодом їх скоротили до 1 тис. І виглядало так, що життя жодного судді не вистачить, аби розглянути цю Велику справу до кінця. Тож вирішили передавати в суди лише окремі епізоди. Згодом з Великої справи Януковича прибрали економічні злочини – їх віддали до Національного антикорупційного бюро.
Загалом станом на лютий 2021 року Віктор Янукович фігурує у щонайменше 11 провадженнях. В Офісі генпрокурора на запит “Букв” дали такі цифри:
“Майданівський” департамент прокуратури наглядає за п’ятьма кримінальними провадженнями, в яких Януковичу оголосили підозру. 4 з них зупинили через розшук експрезидента, у ще одному триває слідство.
Спеціалізована антикорупційна прокуратура наглядає за ще п’ятьма провадженнями, пов’язаними з економічними злочинами Януковича. У 4 з них розслідування зупинили через розшук президента-утікача. В ще одному слідство зупинене через виконання міжнародного співробітництва – тут може йтися про міжнародні експертизи, прохання від українських слідчих до закордонних колег про певну допомогу тощо.
Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері наглядає за однією справою – йдеться про державну зраду через “харківські угоди”. Це, нагадаємо, угода між Україною та Росією, яка дозволила Чорноморському флоту РФ базуватися в Криму до 2042 року – цей документ зіграв у результаті не останню роль в окупації українського півострова.
Вирок, натомість, лише один – 13 років тюрми заочно за державну зраду. Йдеться про лист Віктора Януковича до Володимира Путіна під час окупації Криму, в якому експрезидент просив застосувати російські війська в Україні. Ухвалений Оболонським районним судом Києва, набрав сили 24 січня 2019 року. Адвокати президента-втікача намагалися оскаржити його в апеляції, але невдало. Нині останнє слово за Верховним Судом.
Разом із тим у прокуратурі не уточнили, щодо яких саме епізодів злочинів відбуваються розслідування. Також очевидно, що цей список неповний і в подальшому Янукович може отримати нові підозри в інших злочинах.
Багатостраждальний заочний суд
Одна з причин, через яку на сьомий рік після втечі Януковича так мало вироків – труднощі із розслідуванням і засудженням. Адже в Україні до 2014 року взагалі неможливо було судити людей, якщо вони втекли з країни. Восени 2014-го депутати прийняли зміни до Кримінального процесуального кодексу, які дозволили спеціальне досудове слідство і спеціальний судовий розгляд, в народі – “заочне” розслідування і “заочний” суд. Проте й тут не минулося без нюансів.
По-перше, прокуратура могла користуватися такою “заочкою” лише до моменту запуску Державного бюро розслідувань, тобто до осені 2017 року. Після цієї дати в суді можна було “заочно” розглядати справи за двох умов: якщо обвинувальний акт вже передали до суду і якщо судовий розгляд уже тривав. По-друге, аби почати заочне слідство, потрібно оголосити людину в міжнародний розшук.
Оскільки закон не пояснював, що це таке, то до сьогодні в українських судів існує різна практика: для когось достатньо розшуку підозрюваних правоохоронцями інших країн і рішення слідчого, а для деяких суддів потрібен розшук виключно за лінією Інтерполу (який, як відомо, не надто поспішає шукати посадовців часів Януковича, оскільки нібито бачить у цьому політичний мотив). І по-третє, закон має вичерпний перелік злочинів, за якими людей можна судити без їхньої присутності.
Власне, одна зі справ, яку вже давно можна було би слухати в суді заочно, – це причетність Януковича до подій 18-20 лютого 2014 року. І в ній, без сумніву, може бути багато цікавих деталей: наприклад, про організацію “антитерористичної операції” у центрі Києва. Чи участь в тих подіях Росії. Слідчі прокуратури, коли ще мали повноваження, отримали дозвіл на заочне розслідування. Однак передати справу до суду так і не встигли.
“Ми отримували цей дозвіл за перехідними положеннями КПК. Тобто наш дозвіл на заочку діяв лише до початку роботи ДБР. І в законі була категорична норма, яка говорить про те, що заочка після початку роботи ДБР може використовуватися у двох випадках: якщо справу вже почали розглядати в суді і якщо обвинувальний акт передали до суду. У нас не було можливості передати справу (Януковича – ред.) щодо подій 18-20 лютого в суд. За правилами, ми мали оголосити про завершення слідства і передати матеріали на ознайомлення адвокатам підозрюваного. А там близько 1 тис. томів. Пам’ятаючи процесуальну поведінку адвокатів (неявка в суд, відводи суддям і прокурорам, загалом затягування процесу – ред.), ми розуміли, що можемо потрапити в патову ситуацію. Бо якщо з матеріалами не встигнуть ознайомитися і ми не встигнемо передати справу до суду – то вона просто зависне в повітрі. Адже закон не дозволяє повернутися на попередню стадію, тобто розслідування, і не дозволяє передавати документи до суду, бо строк дії дозволу сплив. Тож тому ми вирішили звернутися по дозвіл уже за новими правилами”, – пояснював “Буквам” під час одного із судових засідань щодо Януковича прокурор “майданівського” підрозділу Офісу генпрокурора Олексій Донський.
Власне, через нюанси із міжнародним розшуком минулого року слідство у справі щодо Януковича і подій 18-20 лютого спробувало спочатку отримати дозвіл на заочний арешт. І таки отримало його у першій інстанції. В подальшому це стало б приводом для заочного розслідування, передачі справи до суду й заочного судового розгляду.
Однак згодом це рішення частково задовольнив апеляційний суд Києва і направив справу про арешт на повторний розгляд, який триває й до сьогодні. Можна припустити, що не в останню чергу завдяки зусиллям адвокатів, які можуть не з’являтися на судові засідання. Згодом прокуратура спробувала отримати й окремий дозвіл на заочне розслідування у справі про 18-20 лютого і роль Януковича у тих подіях. Однак і тут засідання розтяглися у часі на кілька місяців.
Поки в судах точаться баталії за дозволи на заочне слідство, у Верховній Раді в першому читанні ухвалили зміни до “заочки”, які мають усунути недоліки спеціального досудового слідства. Щоправда, прокурори, з якими спілкувалися “Букви”, побоюються, що до другого читання депутати можуть внести поправки, які так і залишать цю норму напівробочою. Зокрема, вони переживають через невизначеність терміну “міжнародний розшук”. Якщо ж парламент таки проголосує за цей закон і проблеми спеціального досудового слідства зникнуть, то це розблокує не лише низку справ Віктора Януковича, які простоювали роками, а й загалом справи Майдану, в яких фігурують десятки людей: керівництво міліції, рядові бійці, які встигли втекти до Росії, врешті – міністри часів Януковича.
А колишньому президенту нині лишається хіба що старість і забуття в Росії. І реального покарання за свої злочини він не отримає. Адже навряд Кремль видасть Януковича Україні заради того, щоб він відбув свої 13 років у тюрмі. Проте це не робить вироки у справах менш важливими. Адже вони потрібні щонайменше для фіксування сучасної історії.