#Букви проаналізували, чим харчувалися російські військові та прикладі продуктів, які вони привезли з собою, а не забрали у місцевих в селі Ягідне, яке відвідав наш фотокореспондент.
Нагадування для російських окупантів. Ймовірно, щоб не використовували антифриз всередину.
Свєкольнік, рассольнік – без м’яса у скляних банках.
Окремої згадки вартує паштет “Печінковий”. У складі на першому місці (а, отже, цього інгредієнту найбільше) – вода. Далі йде індичка механічного обвалювання – це коли на фарш йде не лише м’ясо, але й шкіра, сухожилля, жир, з’єднувальна тканина та кістки.
Далі йде свиняча печінка та свинячий жир. Наступні у складі цього “паштету” – картопляний крохмаль і манна крупа. Далі – свіжа цибуля, регулятори кислотності, стабілізатори та приправи.
Зелений горошок, банка зверху вже заіржавіла.
Король цього набору – український борщ у російському виконанні. Кілька днів тому очільниця МЗС РФ Марія Захарова назвала ставлення України до борщу “проявом ксенофобії та нацизму”.
“Все, що було пов’язано з етнікою і культурою в першу чергу. Навіть книги про кулінарію, вони теж заборонялися. Чому? Тому що не можна було ділитися борщем. Ну не можна. Він повинен був належати тільки комусь одному. Якомусь одному народу, одній національності.. А так, щоб він був спільний? І щоб в кожному місті і в кожному регіоні кожна господиня могла приготувати його по-своєму? Ні. На компроміси йти не хочуть. Так це і є те, про що ми говоримо: ксенофобія, нацизм, екстремізм у всіх проявах”, – заявила вона.
І це є наочним прикладом того, чому українці не хочуть ділитися словом “борщ” – оскільки те, що нижче, заперечує саме поняття борщу. Це радше те, що господині в селах варять свиням.
Картопля у великих кількостях. Мабуть, щоб можна було поїсти щось дійсно смачне (у порівнянні з іншим).
І вода, якщо в “паштеті” її для вас було занадто мало.
А ось упаковки від російських сухпайків:
- Нагадаємо, окупаційні війська РФ пограбували духовну семінарію римо-католицької церкви у Ворзелі. З будівлі у Київській області вони вкрали навіть пам’ятну чашу зі Святої Меси, яку привіз Папа Римський Іоан Павло ІІ у 2001 році.