Про це вона написала у своїй колонці для The New York Times.

“Був липневий ранок, який починався так само звичайно, як і будь-який інший день: приготувати сніданок. Погодувати собак. Прийняти вітаміни. Знайти зниклу шкарпетку. Підняти загублену під столом крейду. Зібрати волосся у хвіст, перш ніж витягнути сина з ліжечка.

Після зміни підгузника я відчула різку судому. Я впала на підлогу з ним на руках, наспівуючи колискову, щоб ми обидва заспокоїлися, весела мелодія різко контрастувала з моїм відчуттям. Коли я стискала в руках свого первістка, я знала, що втрачаю другого”, – розповіла Меган.

Після цього Маркл вирушила до лікарні разом зі своїм чоловіком – принцом Гаррі. Обидва вони плакали через спільну втрату.

“Через кілька годин я лежала на лікарняному ліжку, тримаючи чоловіка за руку. Я відчула липкість його долоні і поцілувала його суглоби, вологі від наших сліз. Дивлячись на холодні білі стіни, мої очі потьмяніли”, – додала вона.

Меган також зазначила, що багато вагітностей закінчуються викиднями, але небагато жінок говорять про це.

“Втратити дитину – означає понести майже нестерпне горе, яке багато хто переживає, але мало хто обговорює. Відчуваючи біль втрати, ми з чоловіком помітили, що у кімнаті зі 100 жінок у 10 до 20-ти з них був викидень. Та незважаючи на разючу спільність цього болю, розмова залишається табуйованою, пронизаною необґрунтованим соромом і увічнює цикл самотньої жалоби”, – наголосила Маркл.