Про це йдеться в статті “Dowry Disputes Entangle Fashion Designers” видання The Business of Fashion.
Весільні модні покази здебільшого стосуються створення фантазії навколо красивої нареченої в ефектному вбранні у її ідеальний день. Очікування клієнтів побачити захопливі позитивні образи під час свого лютневого показу не справдив пакистанський дизайнер вбрання для наречених Алі Ксішан.
Презентуючи свою колекцію з символічною назвою Numaish (урду-термін, що в перекладі означає “виставка”), він зробив незвичне шоу-виставу. Дівчинка у яскравому червоному весільному вбранні йшла подіумом із важким візком з різноманітними товарами, який їй дали одягнені в лахміття батьки, по її щоках текли сльози.
Ця колекція була створена в рамках ініціативи митця та ООН Жінки Пакистан. Її мета — привернути увагу до кампанії ООН проти приданого.
Практика віддавати родині нареченого придане як оплату за “тягар” у вигляді своєї дочки досі поширена з багатьох країнах Сходу, зокрема — Пакистані та Індії. Суспільна дискусія з приводу доречності цієї практики наразі не є дуже широкою.
Хоча деякі родини вже відмовилися від практикування сплати приданого, деякі інші ладні скасувати весілля у випадку, якщо весь список забаганок нареченого не був виконаний.
Крім цього, ООН Жінки Пакистан зазначає, що наречена і її родина нерідко стають жертвами переслідування і насильства, якщо очікування родини нареченого щодо приданого не були виправдані. Через тиск з приводу приданого жінок вбивають та доводять до самогубства. Смерті через придане фіксують в Індії, Пакистані, Бангладеші та Ірані.
Найбільше таких випадків в Індії. За даними ООН, з приданим пов’язано від 40-50% вбивств жінок в країні. Ця цифра не зазнавала значних змін з 1999 по 2016 роки.
В Пакистані тільки за офіційними даними за рік через придане вмирає 2 тисячі жінок. Неофіційна статистика, ймовірно, значно вища.
В країні з 1970-х діють закони, що обмежують вартість приданого. Подарунки для родини чоловіка мають коштувати не більше 5 тисяч рупій, або ж 32 долари. Вартість подарунків майбутньому подружжю не має перевищувати 100 рупій або ж 0,65 доларів. Але цих законів попри суворе покарання за їх недотримання (до 6 місяців арешту і штраф 10 тисяч рупій) не дотримуються.
Придане традиційно складається з ювелірних виробів, готівки, автомобілів чи інших активів. Багатьом родинам доводиться тривалий час збирати гроші або лізти у борги, аби видати дочок заміж.
Алі Ксішан пояснив, що відчував, що мусить висловитись проти такої практики. І ООН підтримало його бажання використати модну платформу для цього.
Водночас в соцмережах дизайнер зіткнувся з критикою. Його звинувачували у подвійних стандартах, оскільки він нібито теж сприяє грошовому тиску на наречених, оскільки працює в люксовому сегменті і деякі його весільні лехенга коштують понад 6 тисяч доларів. Але дизайнер ці звинувачення відкидає.
“Замість того, щоб читати лекцію на конференції або брати участь в дискусії, я хотів використати гламур та медійний шум, пов’язані з подіумом, щоб окреслити щось неправильне і, можливо, розпочати діалог”, — каже він.
Деякі колеги Ксішана стверджують, що отримання приданого більш поширене у маленьких населених пунктах, де навіть дуже заможні люди живуть за традиціями і дотримуються вікових культурних практик.
“Кілька років тому матері та дочки частіше коментували, замовляючи одяг, що такий-то наряд буде відведений як придане дівчині. Зараз ставлення змінилося, і ми спостерігаємо, як батьки замовляють щось для своєї дочки, бо хочуть це зробити”, — сказала Маліха Азіз, виконавча директорка бренду весільних костюмів Farah Talib Aziz.
Все частіше, за словами дизайнерів, знаходяться й чоловіки, що виступають рішуче проти приданого. Зокрема, дизайнер Мохсін Навід Ранджа розповів про інциденти, коли родина нареченої замовляла вбрання для нареченого, а той потім скасовував замовлення, бо виступає проти приданого і не хоче жодних подарунків. І це дає надію.
- За даними ВООЗ, впродовж свого життя кожна третя жінка, а це близько 736 млн, піддається фізичному або сексуальному насильству з боку партнера або сексуальному насильству з боку непартнера. Ця цифра практично не змінилася за останнє десятиліття.